вул. Шевченків шлях, 32, м. Березань, Київська область, 07541
№ провадження 6/356/11/19
Справа № 356/579/18
04 грудня 2019 року Березанський міський суд Київської області в складі:
Головуючого судді Лялик Р. М.
При секретарі Настич Н. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березанського міського суду Київської області заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу, заінтересована особа: ОСОБА_2 ,
До Березанського міського суду Київської області звернулась ОСОБА_1 із заявою про видачу дубліката виконавчого документу, заінтересована особа: ОСОБА_2 .
В обґрунтування своїх вимог посилалась на те, що рішенням Березанського міського суду Київської області від 24.01.2019 року по справі № 356/579/18-ц з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.09.2018 року. Виконавчий лист по вказаній справі, виданий Березанським міським судом Київської області 25.03.2019 року, заявниця направила поштою до виконавчої служби для примусового виконання за місцем проживання боржника. Разом з тим, як стало відомо останній, на теперішній час вказаний виконавчий лист на примусового виконанні не перебуває, а на поштовому відділенні надати відомості про втрату відправленої нею кореспонденції відмовилися. Вказані обставини унеможливлюють виконання рішення Березанського міського суду Київської області від 24.01.2019 року про стягнення аліментів, чим грубо порушуються права малолітньої дитини. Відтак, на підставі вказаного, посилаючись на п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, просить суд видати дублікат вказаного виконавчого документу.
Учасники справи в судове засідання на розгляд справи не з'явились, про час та місце проведення судового розгляду повідомлені належним чином в розумінні ст. 128 ЦПК України, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертались (а.с.48,49,50).
Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Березанського міського суду Київської області від 24.01.2019 року в цивільній справі № 356/579/18, яке набрало законної сили 26.02.2019 року, позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів - задоволено, з ОСОБА_2 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.09.2018 року (а.с.29-31,42-44).
На заяву ОСОБА_1 25.03.2019 року Березанським міським судом Київської області видано виконавчий лист по справі № 356/579/18 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, що був виданий заявниці в день її звернення 25.03.2019 року, про що на вказаній заяві міститься відповідна відмітка за підписом ОСОБА_1 (а.с.37,45).
Право особи на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Так, кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до п. 17.4 Розділу ХІІI Перехідних положень ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Так, дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в постановах від 25.04.2019 року у справі № 2-6669/11 та від 01.08.2019 року у справі № 751/5192/13.
Відповідно до ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами (ч. 3 ст. 431 ЦПК України).
За визначенням статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого документу, яким є, зокрема, виконавчий лист.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів може бути пред'явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
В межах розгляду даної справи суд враховує положення статті 129-1 Конституції України, відповідно до яких судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконання судового рішення здійснює суд.
За змістом статті 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією із основних засад судочинства.
При цьому, відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Так, право кожного на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У рішенні Європейського Суду з прав людини від 29.06.2004 року у справі «Півень проти України» (заява № 56849/00, п. 35) визначено, що право на судовий розгляд, гарантоване ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишаться невиконаними, завдаючи шкоди одній стороні.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, право на суд стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, аби остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося невиконаним (рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, п. 43; рішення від 27 липня 2004 року у справі «Ромашов проти України», заява № 67534/01, п. 42; рішення від 15 жовтня 2009 року у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», заява № 40450/04, п. 51).
Пунктом 24 рішення Європейського суду з прав людини в справі «Воротнікова проти України» від 14.02.2008 року (заява № 1225/02) зазначено, що провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадіями загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес.
Зі змісту рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, випливає однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.
Як зауважує Європейський суд з прав людини в пункті 23 рішення по справі «Матківська проти України» від 12.03.2009 року (заява № 38683/04), реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.
Отже, виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд, передбаченоного статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Враховуючи вказане, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, судом встановлено, що виконавчий лист по справі № 356/579/18, про видачу дубліката якого заявниця звернулась разом із заявою до суду, в установленому законом порядку був виданий останній за її заявою 25.03.2019 року та був втрачений останньою за об'єктивних обставин, що не залежали від її волі, що за своїм змістом дають обґрунтовані підстави вважати про його втрату.
В той же час, враховуючи встановлені вище обставини, без отримання дубліката виконавчого документу заявниця позбавлена процесуальної можливості реалізовувати свої права стягувача згідно із Законом України «Про виконавче провадження», а відтак - і домогтися виконання обов'язкового судового рішення, що є порушенням права на справедливий судовий захист.
Враховуючи викладені вище положення законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, беручи до уваги, що строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не закінчився, суд дійшов висновку про наявність підстав для видачі дубліката виконавчого документу, відтак, заява підлягає до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 258-260, 268, 352-353, п. 17.4 Розділу ХІІI Перехідних положень ЦПК України,
Заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого документу, заінтересована особа: ОСОБА_2 - задовольнити.
Видати дублікат виконавчого документу в цивільній справі № 356/579/18, виданий на підставі рішення Березанського міського суду Київської області від 24.01.2019 року, про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання їх малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки від доходу відповідача щомісячно, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.09.2018 року.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на її апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо вона не скасована, набирає чинності після розгляду справи апеляційним судом.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Березанський міський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п'ятнадцяти) днів з дня її проголошення.
Суддя: Р. М. Лялик