Справа №766/9501/19
Пров. №2/766/7212/19
05 грудня 2019 року м. Херсон
Херсонський міський суд Херсонської області в складі:
головуючого судді Ус О.В.,
секретар судового засідання Неменко Ю.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 14.05.2019 р. звернулись до суду з позовом, просили визнати відповідача ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житловим приміщенням, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що їм належить спірна квартира, у якій зареєстрований відповідач. ОСОБА_3 в квартирі не проживає з 01.01.2000 року, виїхав на постійне проживання та мешкає зі своєю сім'єю у Росії в м. Москва. Факт реєстрації відповідача порушує їх право на вільне розпорядження і користування майном, внаслідок чого змушені звернутись до суду.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 05 червня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання.
16 липня 2019 року представником позивача ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи пояснень свідків.
Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 07 жовтня 2019 року відкладено розгляд справи на 05 грудня 2019 року.
Позивачі в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд справи за їх відстуності, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини не явки суду не відомі, відзив суду не подавав.
На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється через неявку всіх учасників справи.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Суд, дослідив матеріали справи, встановивши обставини справи, перевіривши їх доказами, вважає позов таким, що підлягає задоволенню за наступних підстав.
Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності позивачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 12.02.2019 р., зареєстровано в реєстрі за №616 (арк. справи 5).
Відповідно до листа Херсонської міської ради №8-3652-9/12 від 26.04.2019 р., станом на 26.04.2019р., згідно з відомостями картотеки, переданої відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради обслуговуючими організаціями (ЖЕК, ОСБ тощо), УДМС України в Херсонській області за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3 (арк. справи 7).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено актом не проживання за адресою реєстрації №305 від 25.04.2019 р. складеним сусідами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , та посвідченим головою ОСББ "Мій дім Патона 21/15" (арк. справи 8).
Згідно поданих пояснень свідка ОСОБА_7 , вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3 зі своєю родиною. По сусідству з нею у квартирі АДРЕСА_4 мешкає зі своєю родиною ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_5 мешкав ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у вказаній квартирі зареєстрованпий ОСОБА_3 , який в квартирі не проживає тривалий час, близько 19 років. Останній раз бачила його приблизно у 1998-1999 роках, їй відомо, що він постійно проживає зі своєю родиною у м. Москві (арк. справи 37).
Згідно поданих пояснень свідка ОСОБА_4 , вона мешкає за адресою: АДРЕСА_3 зі своєю родиною. По сусідству з нею у квартирі АДРЕСА_4 мешкає зі своєю родиною ОСОБА_1 , в квартирі АДРЕСА_5 мешкав ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також у вказаній квартирі зареєстрованпий ОСОБА_3 , який в квартирі нее проживає тривалий час, близько 19 років. Останній раз бачила його приблизно у 1998-1999 роках, їй відомо, що він постійно проживає зі своєю родиною у м. Москві (арк. справи 38).
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.
Частиною першою статті 156 ЖК України передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм правом користування житлом, яке знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника (подружжя, їх діти, батьки) та інші особи, які постійно проживають разом з власником будинку, ведуть з ним спільне господарство, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сім'ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім'ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім'ї.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.
Відтак за порівняльним аналізом статей 383, 391, 405 ЦК України та статей 150, 156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК Української РСР слід дійти до висновку про те, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жиле приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі осіб, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статті 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК Української РСР регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-709цс16 від 16 листопада 2016 року.
В судовому засіданні встановлено, що реєстрація відповідача до спірної квартири відбулася 22 вересня 1993 року, відповідач є братом позивачів та був членом сім'ї колишнього власника житлового приміщення - батька позивачів ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Таким чином, відповідно до встановлених судом фактичних обставин у справі на підставі досліджених доказів, відповідач ОСОБА_3 є членом сім'ї колишнього власника квартири ОСОБА_9
Доказів, що відповідач, як рідний брат проживав з позивачами однією сім'єю суду не надано. Крім того, з показань свідків вбачається, що відповідач у спірному домоволодінні не проживав щонайменше з 2000 року. Прзивачі набули право власності 12.02.2019 року, тобто відсутні підстави вважати, що при набутті позивачами права власності їх брат відповідач ОСОБА_1 був членом їх сім'ї в розумінні ст. ст. 64, 156 ЖК Української РСР.
Встановивши на підставі повно та всебічно досліджених обставин, які перевірені доказами, що відповідач вселилися та проживав у будинку зі згоди колишнього власника, не є членом сім'ї позивачів, спільним побутом, взаємними правами та обов'язками із ними не пов'язаний, суд приходить до висновку про обґрунтованість позову, внаслідок чого порушене право власності позивача на домоволодіння на підставі статті 391 ЦК України підлягає захисту шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.
Рішення в повному обсязі складене 05 грудня 2019 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України, ст.ст. 12, 76, 81, 90, 235, 258, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 352, 354 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити в повному обсязі.
Визнати ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України. Згідно загального порядку оскарження, рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
СуддяО. В. Ус