Апеляційне провадження № 22-ц/824/14740/2019
Справа № 756/8479/18
Іменем України
05 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Оболонського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Васалатій К.А. в м. Київ 15 квітня 2019 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В липні 2018 року позивач Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі МТСБУ) звернувся до суду із позовом про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування, посилаючись на те, що 29 грудня 2016 року на вул. В.Васильківській в м. Києві з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ssang Yong д.н.з. НОМЕР_1 , сталася дорожньо-транспортна пригода, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року. На дату скоєння цієї пригоди ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. В результаті дорожньо-транспортної пригоди був пошкоджений автомобіль БМВ д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого застрахована в ПрАТ «СК «Провідна». Згідно звіту № 207/М/2017 від 29 березня 2017 року, складеного спеціалістом Незалежної експертної компанії, розмір завданих збитків, завданих ОСОБА_2 , склав 24089,12 грн. без ПДВ, який і був сплачений на його користь позивачем.
Посилаючись на ст. ст. 22, 1166, 1187, 1191 ЦК України, п. 38.2 ст. 38, ст. ст. 40, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просив стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ кошти в розмірі понесених витрат в сумі 24089,12 грн. та судовий збір.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Позивач МТСБУ, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на наступне.
Відмовляючи в позові МТСБУ, суд першої інстанції виходив із того, що факт встановлення інвалідності 1 групи відповідача ОСОБА_1 підтверджується матеріалами цивільної справи - унікальний № 756/13490/14-ц за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи із 2008 року, у зв'язку з чим дана особа підпадає під категорію осіб, визначених ст.13 Закону, які звільнені від обов'язкового страхування.
При цьому, в рішенні зазначено, що відповідач в судове засідання не з'явився.
Отже, судове рішення не містить інформації про те, з яких підстав судом самостійно було вжиті заходи щодо збирання доказів замість відповідача та яким чином було встановлено, що відповідач по справі № 756/13490/14 та відповідач по справі № 756/8479/18-ц є однією і тією ж особою та на момент ДТП мали діючу першу групу інвалідності.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону не відповідає.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року у справі № 757/2375/17-ц ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 122-4 КУпАП, і піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.
Даною постановою встановлено, що 29 грудня 2016 року ОСОБА_1 в м. Києві по вул. В.Васильківській , керуючи автомобілем Ssang Yong, д.н.з. НОМЕР_1 , не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 , та ВАЗ, д.н.з. НОМЕР_3 , три автомобіля отримали механічні пошкодження, чим порушив вимоги п.п. 2.3 б, 13.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст. 124 КУпАП. Після даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, чим порушив п. 2.10 (а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-4 КУпАП (а. с. 10).
Станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля БМВ, д.н.з. НОМЕР_2 була застрахована полісом № АК/1193414 у ПрАТ «СК «Провідна» (а. с. 11).
Згідно звіту № 207/М/2017 про оцінку вартості відновлювального ремонту КТЗ БМВ д.н.з. НОМЕР_2 , вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становить 24089,12 грн. без ПДВ (а. с. 12 - 15).
На підставі наказу № 3885 від 04 травня 2017 року МТСБУ сплатило на користь ОСОБА_2 24089,12 грн. за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а. с. 20 - 21).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи в позові МТСБУ, суд першої інстанції виходив із того, що факт встановлення інвалідності 1 групи відповідача ОСОБА_1 підтверджується матеріалами цивільної справи - унікальний № 756/13490/14-ц за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу та рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 26 листопада 2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи із 2008 року. Оскільки у відповідності до норм Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» інваліди 1 групи звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України, а потерпілі особи мають право на відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені у цьому пункті особи, за рахунок коштів МСТБУ із фонду захисту потерпілих, що і відбулось 31 серпня 2012 року, суд прийшов до висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Із даними висновками апеляційний суд не може погодитися, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене вина водія ОСОБА_1 , який керував автомобілем Ssang Yong, д.н.з. НОМЕР_1 , у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди є доведеною згідно постанови Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року і ніким не заперечена.
За правилами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 13.1 ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності та особи з інвалідністю внаслідок війни, що визначені законом, особи з інвалідністю I групи, які особисто керують належними їм транспортними засобами, а також особи, що керують транспортним засобом, належним особі з інвалідністю I групи, у її присутності, звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить МТСБУ у порядку, визначеному цим Законом.
Відповідно до п. 38.2.5 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до особи, визначеної у пункті 13.1 статті 13 цього Закону, яка причетна до дорожньо-транспортної пригоди, якщо вона керувала транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також якщо вона відмовилася від проходження відповідно до встановленого порядку огляду щодо стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та/або вжила алкоголь, наркотики чи лікарські препарати, виготовлені на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), та/або вона керувала транспортним засобом без права на керування транспортним засобом відповідної категорії, та/або самовільно залишила місце пригоди.
Встановивши із матеріалів іншої цивільної справи № 756/13490/14-ц за позовом МТСБУ до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, що відповідач ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 1 групи, а отже МТСБУ не має права отримати від нього сум сплаченого страхового відшкодування, суд першої інстанції не встановив, чи дійсно особа, яка була відповідачем у справі № 756/13490/14-ц, є тією самою особою, до якої пред'явлено позов в даному випадку, і чи мала вона інвалідність станом на час дорожньо-транспортної пригоди 29 грудня 2016 року.
Докази, які б підтверджували зазначені обставини, в матеріалах справи відсутні.
Апеляційний суд враховує, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд даної справи в Оболонському районному суді м. Києва (розписка про вручення повістки та рекомендоване повідомлення про поштового відправлення а. с. 41 - 42), проте жодних клопотань про долучення до матеріалів справи документів, які б підтверджували наявність у нього інвалідності, не заявляв.
Крім того, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що ОСОБА_1 залишив місце дорожньо-транспортної пригоди, що встановлено постановою Печерського районного суду м. Києва від 06 лютого 2017 року, і що відповідно до п. 38.2.5 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є підставою для пред'явлення регресного позову в тому числі до особи з інвалідністю у випадку підтвердження обставин інвалідності.
За таких обставин, оскільки позивачем доведено виплату страхового відшкодування на користь третьої особи та вину відповідача в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, до МТСБУ перейшло право вимоги до відповідача, а тому у суду першої інстанції не було підстав для відмови в регресному позові в розмірі сплаченого відшкодування 24089,12 грн.
Крім того, судом першої інстанції самовільно змінено склад учасників справи, виключивши із позову третю особу ОСОБА_2 без будь-яких на те підстав.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки в матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують підстави звільнення відповідача ОСОБА_1 від сплати судового збору відповідно до закону, апеляційний суд здійснює перерозподіл судових витрат та стягує із відповідача на користь позивача судові витрати за подання позову та апеляційної скарги 4405 грн.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України задовольнити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 15 квітня 2019 року скасувати та прийняти нову постанову.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з виплатою страхового відшкодування задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, бульвар Русанівський 8 ЄДРПОУ 21647131) 24089,12 грн. відшкодування шкоди та судові витрати в розмірі 4405 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :