02 грудня 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Трясун Ю.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
за участю особи, яка притягнута
до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
Постановою судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до постанови, ОСОБА_1 03 червня 2019 року о 01 год. 45 хв., в місті Києві, по вулиці Цвєтаєвої, 8, керував автомобілем «DaewooLanos», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України).
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року, провадження щодо нього закрити. Одночасно апелянт заявляє клопотанняпро поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, оскільки вважає, що строк він пропустив із поважних причин.
ОСОБА_1 зазначає, що про існування оскаржуваної постанови він дізнався 25 вересня 2019 року під час ознайомлення з матеріалами справи та 27 вересня 2019 року звернувся до Київського апеляційного суду, однак суддя апеляційного суду відмовив у поновленні пропущеного строку, оскільки вважав, що вказана підстава пропуску не є поважною. У зв'язку з наведеним зазначає, що строк на апеляційне оскарження він пропустив з поважних причин.
В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що він не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності, оскільки він не керував транспортним засобом, а лише знаходився в припаркованому автомобілі.
Апелянт вказує, що його автомобіль перебував на стоянці неподалік від місця проживання його дівчини до якої він приїхав на ночівлю. Однак, через сварку з нею він повернувся до транспортного засобу, де спілкувався з дівчиною по телефону. В цей час, як зазначає ОСОБА_1 до нього підійшли працівники поліції, почали перевіряти документи та запропонували пройти огляд, але він був не згоден на проведення такого огляду, тому що не керував автомобілем.
ОСОБА_1 зазначає, що неодноразово повідомляв поліцейським, що він не керував транспортним засобом, що у них немає доказів зворотнього, однак на зазначене вони не звертали уваги та склали протокол.
Апелянт звертає увагу суду на п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14, відповідно до якого для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись. ОСОБА_1 вказує, що оскільки в матеріалах справи відсутні будь які докази на підтвердження того, що він керував транспортним засобом, відтак відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.
Крім того, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі зазначає, що матеріали справи не містять направлення на огляд, що спростовує доводи щодо того, що працівниками поліції був запропонований саме огляд у медичному закладі.
В апеляційній скарзі вказано, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам Інструкції. Так, у ньому відсутні дата видачі та орган, що видав водійське посвідчення, крім того не додано виписки з бази правопорушень, що могло б вказувати на повторність правопорушення.
Розглянувши клопотання, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на апеляційне оскарження постанови суду з поважних причин.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не був присутнім при ухваленні судового рішення.
Разом з тим, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, відсутні відомості про отримання ОСОБА_1 копії судового рішення від 25 липня 2019 року, із матеріалами справи він ознайомився 25 вересня 2019 року.
З урахуванням положень ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про право кожного на справедливий, публічний судовий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його апеляційна скарга підлягає розгляду.
Переглянувши справу, перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх доказів в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На думку апеляційного суду, суддя першої інстанції, розглядаючи справу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в повній мірі дотримався вимог закону.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що він не керував транспортним засобом, а лише перебував у ньому. Однак зазначене не відповідає дійсності.
Так, відповідно до вимог ч. 3 ст. 256 КУпАП, у разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.
Судом апеляційної інстанції досліджений відеозапис з нагрудної камери інспектора поліції, із якого вбачається, що водію ОСОБА_1 працівник поліції роз'яснив його права та обов'язки та запропонував перевірити відомості викладені у протоколі та своїм підписом засвідчити їх достовірність, що і зробив ОСОБА_1 .
Як зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення « ОСОБА_1 03 червня 2019 року о 01 год. 45 хв., в місті Києві, по вулиці Цвєтаєвої, 8, керував автомобілем «Daewoo Lanos», номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння». Відтак підстав вважати, що ОСОБА_1 був не згодний із протоколом та відомостями, які у ньому викладені, зокрема вказівкою на керування автомобілем, у суду немає.
Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_1 зазначає про те, що йому не було у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд, оскільки в матеріалах провадження відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Проте з такими доводами апелянта не погоджується апеляційний суд.
Як вбачається із відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції, ОСОБА_1 інспектор поліції в присутності двох свідків пропонував пройти медичний огляд, однак, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, а отже підстави для видачі направлення для огляду у медичному закладі були відсутні.
Щодо доводів апелянта про те, що протокол про адміністративне правопорушення не відповідає вимогам Інструкції, оскільки у ньому відсутні дата видачі та орган, що видав водійське посвідчення та не долучено виписки з бази правопорушень, що могло б вказувати на повторність правопорушення, то апеляційний суд зазначає наступне.
Так, правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , а саме ч. 1 ст. 130 КУпАП не містить повторності, відтак долучення витягу з бази «Армор» не потребується, як і зазначення у ньому дати видачі та органу, що видав водійське посвідчення. Наявний в матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення складений у відповідності до вимог КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, а отже, відповідає вимогам діючого законодавства.
Зазначені в протоколі обставини підтверджуються письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду.
Досліджені під час розгляду в справі про адміністративне правопорушення докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що не викликають сумніву.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення, зокрема, стану наркотичного сп'яніння.
Отже відмова водія від проходження відповідно до п.2.5 ПДР України огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен був виконати вимоги інспектора патрульної поліції пройти огляд на стан сп'яніння. Не виконавши це, він вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що судом першої інстанції зроблений правильний висновок.
Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Апеляційний суд вважає, що суд цих вимог закону дотримався в повній мірі та ухвалив рішення, яке є вмотивованим, та викладені в ньому висновки відповідають фактичним обставинам справи, відтак підстав для скасування оскаржуваної постанови немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Деснянського районного суду міста Києва від 25 липня 2019 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Ю.Р.Трясун