Постанова від 03.12.2019 по справі 759/19326/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 759/19326/17 Головуючий у 1-й інстанції суддя: Величко Т.О.

03 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Саліхова В.В.

суддів: Андрієнко А.М., Шахової О.В.,

секретаря судового засідання: Дячук І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року в справі за позовом Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду в Святошинському районі м. Києва» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути із відповідача заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги за період 01.01.2011 по 28.02.2015 року складає 76 055, 88 грн., з них основна сума заборгованості - 53 230, 68 грн., інфляційні нарахування - 17 531, 85 грн., 3% річних - 5 293, 35 грн.

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на неповне встановлення судом обставин, які мають значення для справи. В обґрунтування своїх доводів вказує, що надані документи в якості доказу ніколи не були первинними документами і виконуються у повільній формі, але підписуються тими особами, які їх виконували та мають всі належні реквізити.

Зазначає, що рахунок заборгованості за житлово-комунальні послуги був виконаний на підставі рахунку попередження та від споживача не надходило ніяких скарг або заперечень щодо нарахувань за спожиті послуги.

Учасники процесу в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце слухання справи, про причини неявки суд не повідомили.

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10642/2019

Розгляд справи неодноразово відкладався, у зв'язку з неявкою ОСОБА_1 в судове засідання. Здійснювалося оголошення про виклик до суду відповідача на офіційному веб-порталі судової влади України.

У рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 № 3236/03, § 41«Пономарьов проти України» суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На підставі викладеного, та враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, та те, що суд здійснив усі можливі заходи для повідомлення сторін про час та місце слухання справи, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності учасників процесу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду належних достатніх та обґрунтованих доказів щодо заборгованості відповідача, номеру особових рахунків, первинних бухгалтерських документів за період з 01.01.2011 по 28.02.2015, а також не повідомив суд про підстави звільнення від доказування у порядку ст. 82 ЦПК України.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції та апеляційної інстанцій встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі-продажу від 03.03.1998 є співвласником квартири АДРЕСА_1 (а. с. 9).

КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» зазначив, що відповідач користується послугами, які надавались/надаються позивачем.

Зазначив, що відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість відповідача перед позивачем за період 01.01.2011 по 28.02.2015 складає 76 055, 88 грн., з них основна сума заборгованості - 53 230, 68 грн., інфляційні нарахування - 17 531, 85 грн., 3% річних - 5 293, 35 грн. (а. с. 10-12).

Неправомірні дії Відповідача призвели до порушення майнових прав та законних інтересів Позивача через несвоєчасність проведення розрахунків.

Враховуючи наведене, КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» звернулося із відповідним позовом до суду.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 № 45 власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є:

одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Обов'язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, дає можливість зробити висновок про те, що відповідальність споживача за надані житлово-комунальні послуги, за їх несплату, наступає у випадку підтвердження установою або організацією, яка їх надає, факти несплати останніх.

Матеріали справи свідчать, що КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» на підтвердження своїх вимог щодо наявності заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги надало розрахунок-попередження (а. с. 10-12).

Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції станом на час здійснення розрахунку) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку з використанням електронних засобів оброблення інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.

Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Матеріали справи містять рахунок-попередження про наявність заборгованості станом на 19.05.2017 за житлово-комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_2 . Зазначений розрахунок містить печатку із назвою підприємства код ЄЖРПОУ, підписаний начальником Дмітрісова Л.М., ініціали якої закреслені та написано прописними літерами ОСОБА_2 .

Разом з тим, до суду першої та апеляційної інстанції не надано документів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем, перебування на відповідній посаді та можливості підписувати вищевказаний розрахунок заборгованості.

Також розрахунок заборгованості за період з 01.01.2011 по 28.02.2015 щодо нарахування індексу інфляції та 3 % річних здійснений та підписаний представником позивача, а не відповідальними особами КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Колегія суддів вважає, що вищевказані документи не є належними та допустимими доказами у даній справі.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції, що розрахунок заборгованості відповідача за житлово-комунальні послуги підписаний не належною особою, та який не є первинними бухгалтерським документом правильними.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом з тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано суду належних та допустимих доказів.

Крім того, позивач належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи й не позбавлений був можливості здійснити свої пояснення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, чого останній не зробив, у зв'язку з чим на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що в порушенні вимог діючого законодавства суд не витребував у позивача докази на підтвердження його вимог не ґрунтуються на законі в зв'язку з чим не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги.

За наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.

Обґрунтовуючи своє рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи наведені обставини та вимоги ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367-368, 371, 374-375, 381-384, 389-390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду у Святошинському районі м. Києва» залишити без задоволення.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 04.12.2019.

Головуючий: В.В. Саліхов

Судді: А.М. Андрієнко

О.В. Шахова

Попередній документ
86137418
Наступний документ
86137420
Інформація про рішення:
№ рішення: 86137419
№ справи: 759/19326/17
Дата рішення: 03.12.2019
Дата публікації: 09.12.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про стягнення плати за користування житлом