Постанова
Іменем України
03 грудня 2019 року
м. Київ
провадження № 22-ц/824/14218/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),
суддів: Кравець В.А., Махлай Л.Д.,
за участю секретаряРатушного А.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Бородянського районного суду Київської області щодо оскарження дій приватного виконавця
від 27 серпня 2019 року
в складі судді Унятицького Д.Є.
у справі №360/1374/17 Бородянського районного суду Київської області
за скаргою ОСОБА_1
про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Кравця Романа Валентиновича,
стягувач - Акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
В липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, уточненою в подальшому, в якій просила визнати неправомірними дії приватного виконавця Кравця Р.В., що полягали в передачі на реалізацію до ДП "Сетам" арештованого нерухомого майна в межах виконавчого провадження №58832610.
В обгрунтування скарги вказувала, що неправомірність дій приватного виконавця Кравця Р.В. полягає в протиправному описі та арешті нерухомого майна, призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, передачі на реалізацію нерухомого майна до ДП "СЕТАМ". Такі дії приватним виконавцем проведено з грубим порушенням Закону України "Про виконавче провадження", Конституції України, Порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/5, Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5.
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року в задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника ОСОБА_2 , звернулася до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як на підставу скасування ухвали в апеляційній скарзі навела обставини справи, які зазначені в скарзі на дії приватного виконавця, а також норми матеріального права, які на думку заявника, порушено приватним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження.
За даних обставин просила скасувати ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 27.08.2019 та задовольнити вимоги скарги.
Стягувач та приватний виконавець своїм правом на подання відзиву не скористалися.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.
Представник стягувача - Галас П.В. в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення, а ухвалу - без змін.
Приватний виконавець, належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу
за відсутності приватного виконавця.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для задоволення скарги,
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає його правильним, враховуючи наступне.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.
Порядок проведення електронних торгів визначається Міністерством юстиції України, зокрема Порядком реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2015 №2710/5 (далі - Порядок).
Розділом ІІ Порядку передбачено, що реалізація майна здійснюється після визначення його вартості (оцінки) відповідно до статті 57 Закону України «Про виконавче провадження».
Якщо вартість майна боржника визначено в рішенні суду, виконавець передає майно на реалізацію за ціною, визначеною судовим рішенням, без проведення визначення вартості чи оцінки такого майна, крім рішень про конфіскацію майна.
Вартість майна, визначена у звіті про оцінку майна, є дійсною на період реалізації арештованого майна.
Датою передачі майна на реалізацію вважається дата внесення в Систему інформаційного повідомлення про електронні торги (торги за фіксованою ціною).
Організатор здійснює внесення до Системи інформації про арештоване майно (формування лота) за заявкою відділу державної виконавчої служби або приватного виконавця.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08 квітня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Кравцем Р.В.(далі - приватний виконавець) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №58832610 з примусового виконання виконавчого листа №360/1374/17 від 14.05.2018 Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Укрсоцбанк» заборгованості за кредитним договором (а.с. 5).
12 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме: АДРЕСА_1, загальною площею 207,8 кв.м. (а.с. 6-7).
18 квітня 2019 року приватним виконавцем прийнято постанову про призначення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання у виконавчому провадженні ВП №58832610 (а.с. 102-103).
08 травня 2019 року до Системи інформації про арештоване майно внесено інформацію про електронні торги.
Листом від 15.05.2019 №5566/17-18-19 ДП "СЕТАМ" повідомило приватного виконавця, стягувача АТ "Укрсоцбанк" та боржника ОСОБА_1 про те, що проведення електронних торгів відбудеться 07.06.2019 (а.с. 61).
Згідно Протоколу №411016 проведення електронних торгів торги відбулися 07.06.2019 (а.с. 62-63).
Ураховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що при вчиненні дій з передачі на реалізацію арештованого майна приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Кравець Р.В. діяв у відповідності до вимог закону, а відтак відсутні підстави для задоволення скарги.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання в апеляційній скарзі щодо неправомірності дій приватного виконавця під час прийняття постанови про опис та арешт майна боржника, а також постанови про призначення суб'єкта оціночної діяльності для здійснення оцінки арештованого майна, оскільки як вбачається з прохальної частини скарги такі дії приватного виконавця не оскаржені та не є предметом скарги. Згідно прохальної частини скарги, уточненої в подальшому, ОСОБА_1 просила лише визнати неправомірними дії приватного виконавця, що полягали в передачі на реалізацію арештованого майна. Інших вимог не заявлено.
Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено в мотивувальній частині рішення, що на момент вчинення приватним виконавцем дій з передачі на реалізацію арештованого майна були відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження.
Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 вказувала на те, що на момент вчинення приватним виконавцем дій з передачі арештованого майна на реалізацію існувала ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконавчого провадження, а відтак вчинені приватним виконавцем дії є неправомірними.
Такі доводи заявника є необгрунтованими.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 26.04.2018 у справі за позовом АТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 39-40).
Вирішуючи питання про відкриття провадження касаційним судом не вирішувалося питання про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа.
Листом №205 від 03.05.2019 приватний виконавець повідомив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про те, що відсутні підстави для зупинення виконавчого провадження, передбачені ст. 34, 38 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с. 41).
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
За приписами ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.
Поряд з цим, у відповідності до вимог ч. 4 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" сторони зобов'язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов'язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
Аналіз вказаної норми закону приводить до висновку, що сторона виконавчого провадження (стягувач або боржник) зобов'язані повідомити виконавця про наявність підстав для зупинення виконавчих дій.
З матеріалів справи вбачається, що 22 травня 2019 року Верховним Судом постановлено ухвалу про зупинення виконання постанови Апеляційного суду Київської області від 26.04.2018 (а.с. 10-11).
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень текст постанови оприлюднено 10.06.2019, тобто після проведення електронних торгів з реалізації майна, які відбулися 07.06.2019.
Матеріали справи не містять доказів, що на момент передачі приватним виконавцем майна на реалізацію останньому були відомі обставини для зупинення виконавчих дій.
До приватного виконавця із клопотанням про зупинення виконавчих дій ОСОБА_1 звернулася 19 червня 2019 року, до якого долучила копію ухвали Верховного Суду від 22.05.2019 (а.с. 66-68). Клопотання до приватного виконавця надійшло 20.06.2019, що підтверджується відбитком вхідного штемпелю з №186 від 20.06.2019 (а.с. 66).
20 червня 2019 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Кравцем Р.В. винесено постанову про зупинення виконавчих дій у ВП №58832610, копію якої в цей же день направлено ОСОБА_1 (а.с. 71-73). Тобто, приватний виконавець виконав свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", та не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини для зупинення виконавчих дій, виніс постанову про зупинення вчинення виконавчих дій.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвалу судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення ухвали суду без змін, а скарги без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 27 серпня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови складено 04 грудня 2019 року.
Головуючий О.Ф. Мазурик
Судді В.А. Кравець
Л.Д. Махлай