Справа 370/1333/19 Головуючий у І-й інстанції - Тандир О.В.
апеляційне провадження № 22-ц/824/14726/2019 Доповідач Заришняк Г.М.
03 грудня 2019 року Київський апеляційний суд в складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Мараєвої Н.Є., Рубан С.М.
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про застосування наслідків вчинення нікчемного правочину, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права приватної власності на земельну ділянку, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 визнано неподаною та повернуто позивачам.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просять ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для нового розгляду з метою вирішення справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу судді про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року розгляд даної справи призначено в порядку письмового провадження згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України.
02 грудня 2019 року від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Дослідивши вказане клопотання, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки правилами ч.2 ст. 369 ЦПК України передбачений розгляд апеляційної скарги на ухвалу судді про повернення заяви позивачеві судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи,в зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглядати дану справу в письмовому провадженні без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та письмовими доказами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленої ухвали суду в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом , звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги, вказані в ухвалі суду від 08 травня 2019 року, позивачами виконані не в повному обсязі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 08 травня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху для усунення недоліків поданої позовної заяви з підстав її невідповідності вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, а саме:
у порушення п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) позивача та відповідачів;
у порушення п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, у позовній заяві не зазначено ціни позову, яка визначається за правилами, встановленими ст. 176 ЦПК України. Також у порушення п. 3 ч. 3 ст.175 ЦПК України, відсутній обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, яку просять позивачі стягнути на свою користь з відповідачів;
у порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зазначаючи зміст позовних вимог, позивачі не зазначають які саме наслідки вчинення нікчемого правочину слід застосувати та до якого саме правочину;
у порушення п. 5 ч. 3 ст. 175 та ч. 5 ст. 177 ЦПК України, зазначаючи ряд доказів на підтвердження обставин, якими позивачі обґрунтовують свої вимоги, поряд з цим не додають їх до позовної заяви;
у порушення ч. 4 ст. 175 та ч.4 ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону із зазначенням підстав такого звільнення;
відповідно до вимог ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачами не додано до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
Вказана ухвала суду була отримана позивачами 26 червня 2019 року.
На виконання вимог ухвали суду була подана позовна заява про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права приватної власності на земельну ділянку про відшкодування матеріальної та моральної шкоди з уточненням предмету позову, заяву про витребування інформації щодо ідентифікаційних кодів відповідачів, квитанції про сплату судового збору, а також копії позовної заяви з додатками - 5 примірників.
Повертаючи позовну заяву судом першої інстанції було зазначено, що у порушення п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, зазначаючи зміст позовних вимог, позивачі так і не зазначають в новій редакції позовної заяви, які саме наслідки вчинення нікчемного правочину слід застосувати та до якого саме правочину.
Крім того, у порушення ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивачами не було надано копії всіх документів, що додаються до позовної заяви відповідно до кількості відповідачів (а їх у позовній заяві зазначено 5), а саме: не додано фотографії на 12 аркушах для кожного з п'яти відповідачів.
Разом з тим, колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погодитись не може, оскільки право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві (ч.1 ст. 20 ЦК України, ст.ст. 4,5 ЦПК України).
При цьому неправильно обраний спосіб захисту не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, поверненні позовної заяви чи залишенні її без руху.
Як видно з доводів апеляційної скарги, позивачі вже четверте звертаються в суд з позовом до тих же відповідачів з аналогічних підстав, проте позовні заяви були визнані неподаними й повернуті позивачам.
Принцип безперешкодного доступу до правосуддя визнається міжнародним співтовариством як фундаментальний згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод (п. 1 ст. 6) та Міжнародним пактом про громадянські і політичні права (п. 1 ст. 14 ): кожен у випадку спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд справи в розумний строк незалежним, неупередженим і компетентним судом, створеним на підставі закону, при дотриманні принципу рівності всіх перед судом.
Гарантуючи державний, у тому числі судовий, захист прав і свобод людини і громадянина, Конституція України одночасно закріплює право кожного захищати свої права і свободи всіма способами, не забороненими законом (ст. 55). Способи захисту цивільних прав зазначені у ст. 16 ЦК України.
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції).
Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судпершої інстанції вказував на те, що позивачами не надано було суду копій фотографій відповідно до кількості учасників справи.
Разом з тим, судом не враховано доводи позивачів про те, що вказані фотографії не долучено по причині надмірного їх обсягу, і вказані фото є у відповідачів, оскільки позивачі звертались усуд до відповідачів з аналогічними позовами не один раз й надавали їм такі фотографії.
Враховуючи викладене, у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про незаконність постановленої судом ухвали є обґрунтованими, а тому ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.367, 374,379, 382 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Макарівського районного суду Київської області від 09 серпня 2019 року - скасувати, а справу направити до того ж суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді: