Апеляційне провадження № 22-ц/824/15844/2019
Справа № 752/17177/19
Іменем України
05 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва, ухвалене у складі судді Чередніченко Н.П. в м. Київ 02 жовтня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України про компенсацію вартості зносу музичного інструменту,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -
В серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про компенсацію вартості зносу музичного інструменту, просив стягнути із Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України на свою користь компенсацію зносу належного йому музичного інструменту (валторна) на суму 100000 грн.
Заявлені вимоги мотивував тим, що наказом № 494 від 27 травня 2015 року він був звільнений з посади артиста оркестру вищої категорії з Державного академічного естрадно-симфонічного оркестру України у зв'язку з мобілізацією та призивом на військову службу відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу». Наказом № 69-к від 11 лютого 2019 року він був звільнений з роботи з посади артиста оркестру вищої категорії згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку дії трудового договору, контракту № 42 з професійними творчими працівниками (художнім та артистичним-професіоналом) державних та комунальних закладів культури.
Зазначав, що працював у відповідача, грав на належному йому на праві власності духовому інструменті (валторна), який придбав в 2003 році. Вартість валторни на час придбання коштувало йому 2000 доларів США, що по теперішньому курсу становить 50000 грн. Він оцінює компенсацію за зношення музичного інструменту валторни за всі роки 100000 грн. як упущену вигоду.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що рішення не відповідає вимогам ч. 1 ст. 412 ЦПК України, ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, якою гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов'язків особи.
Наводив положення постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі.
Також апеляційна скарга містить обставини справи, які були зазначені в позовній заяві.
Наведено зміст положень ст. ст. 124, 129 Конституції України про здійснення правосуддя виключно судом та про незалежність суддів при здійсненні правосуддя.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.
Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 про компенсацію вартості зносу музичного інструменту, суд першої інстанції виходив із його недоведеності, оскільки позивачем визначено вартість компенсації за музичний інструмент на власний розсуд, докази на підтвердження його розміру відсутні, не заявлено будь-яких клопотань в частині витребування доказів на підтвердження розміру компенсації, не заявлено клопотань в частині призначення відповідної судової експертизи, яка б могла визначити розмір такої компенсації з урахуванням періодичності його використання та зносу інструменту в цілому за час роботи у відповідача.
Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що з 01 вересня 2003 року по 28 травня 2015 року працював у ДП «Національний державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на посаді артиста групи валторн. Згідно запису в трудовій книжці від 15 липня 2016 року на підставі № 40-к у зв'язку із звільненням у запас ОСОБА_1 вважався таким, що став до роботи.
З 14 лютого 2017 року по 14 лютого 2019 року ОСОБА_1 працював у ДП «Національний державний академічний естрадно-симфонічний оркестр України» на посаді артиста групи валторн на підставі контракту (а. с. 6 - 7, 13 - 21).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 вказував на те, що перебував у трудових правовідносинах із відповідачем, використовуючи власний музичний інструмент (валторну), який придбав у 2003 році за власні кошти за 2000 доларів США і компенсацію зносу якого він оцінює у 100000 грн., виходячи із розрахунку упущеної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 КЗпП України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію). Розмір і порядок виплати цієї компенсації, якщо вони не встановлені в централізованому порядку, визначаються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з працівником.
Виходячи з аналізу наведеної вимоги закону, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що працівник має право на компенсацію за зношування інструментів, якщо він використовує свої інструменти для потреб підприємства. Для визначення розміру компенсацій за зношування інструментів враховується їх вартість, нормативний строк служби та строк (можливо, - інтенсивність) використання працівником свого інструмента в інтересах підприємства. З урахуванням цих вихідних показників конкретний розмір компенсації визначається власником за погодженням з працівником.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України).
Разом із тим, на підтвердження обставин, на які ОСОБА_1 посилався як на підставу свого позову, ним не було надано доказів придбання музичного інструменту, його вартості і використання зазначеного музичного інструменту під час роботи, доказів нормативного строку служби музичного інструмента та інтенсивності його використання.
Із клопотаннями про призначення судової експертизи для визначення цих обставин позивач до суду першої інстанції також не звертався.
Сам по собі факт перебування у трудових правовідносинах із відповідачем без встановлення вищезазначених обставин не є підставою для задоволення позову про компенсацію зносу інструменту.
В матеріалах справи також відсутні відомості, що позивач звертався до відповідача в досудовому порядку з приводу компенсації за зношування музичного інструменту, оскільки згідно ст. 125 КЗпП України розмір цієї компенсації має визначатися власником за погодженням з працівником.
Визначаючи самостійно розмір компенсації в сумі 100000 грн., ОСОБА_1 виходив із упущеної вигоди, з чим обґрунтовано не погодився суд першої інстанції, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України упущеною вигодою є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, і дана юридична категорія не має відношення до нарахування компенсації, передбаченої ст. 125 КЗпП України.
Виходячи із вищевикладеного, апеляційний суд погоджується із рішенням суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення даного позову як необґрунтованого, безпідставного та недоведеного.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незаконність рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року, його невідповідність вимогам матеріального та процесуального права, в тому числі невідповідність ч. 1 ст. 412 ЦПК України та ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини, оскільки в чому саме полягає ця незаконність і невідповідність, скаржник в апеляційній скарзі не зазначив.
Крім того, ст. 412 ЦПК України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення судом касаційної, а не апеляційної інстанції.
Також ОСОБА_1 наводить зміст ст. ст. 124, 129 Конституції України щодо здійснення правосуддя і незалежності судді, який керується верховенством права, та п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», відповідно до якого обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Разом із тим, саме по собі посилання на необхідність повного і всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи, як не підтверджують, так і не спростовують висновків суду, оскільки позивачем взагалі не зазначено, яким чином, на його думку, рішення суду першої інстанції не відповідає цим вимогам.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із рішенням суду і не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді :