Справа№ 357/12124/18 Головуючий у 1 інстанції Ларіна О.В.
Провадження № 33/824/3382/2019 Головуючий у 2 інстанції Гайдай Р.М.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
25 листопада 2019 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного суду Гайдай Р.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірішестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень 00 копійокз позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що 06 жовтня 2018 року о 22 годині 50 хвилин, рухаючись по вул. Таращанська, 123, в м. Біла Церква, керував транспортним засобом марки Jeep Patrion, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру Драгер № 0839 на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, вказану постанову скасувати, а справу про адміністративне правопорушення щодо нього закрити.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції порушивши його право на участь в розгляді справи, не надав можливості подати суду докази в підтвердження тих обставин, які зазначені в ч. 2 ст. 33 КУпАП та могли вплинути на призначення судом стягнення.
Апелянт вказав, що про не вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП вказує і той факт, що після складання адміністративного протоколу працівники поліції дозволили подальше керування транспортним засобом.
Крім того, апелянт зазначив, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можливо встановити наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, а оскаржувана постанова суперечить фактичним обставинам справи та ґрунтується лише на протоколі, складеному з істотними порушеннями законодавства.
Також, апелянт зауважив, що він як учасник бойових дій, є особою звільненою від сплати судового збору.
Щодо пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт вказав, що суд першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначив, що він не з'явився в суд, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Однак, вказане твердження не відповідає дійсності, оскільки повідомлення про слухання справи він не отримував, в матеріалах справи відсутні докази про повідомлення його належним чином про час та місце розгляду справи. Апелянт зазначив, що внаслідок порушення судом першої інстанції вимог ст. 268 КУпАП він був позбавлений можливості реалізувати свої права, передбачені вказаною статтею. 25 липня 2019 року апелянт ознайомився з матеріалами справи та отримав копію оскаржуваної постанови. За таких обставин, вважає, що він з поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження постанови від 27 листопада 2018 року, а тому цей строк має бути поновлено.
Заслухавши доповідь судді, ОСОБА_1 , котрий підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задоволити, поліцейського СРПП1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ст. сержанта поліції Слободяника А.В., дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДРУкраїни ОСОБА_1 дотримано не було.
Так, винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії БД № 009560 від 06 жовтня 2018 року, згідно якого, 06 жовтня 2018 року о 22 годині 50 хвилин, рухаючись по вул. Таращанська, 123, в м. Біла Церква, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Jeep Patrion, державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з ротової порожнини; поведінка, що не відповідає обстановці; різка зміна шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру Драгер № 0839 на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі відмовився у присутності двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 06 жовтня 2018 року, котрі підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку за допомогою алкотестеру Драгер № 0839 на місці зупинки та проведення такого огляду у медичному закладі;
- рапортом поліцейського СРПП1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ст. сержанта поліції Слободяника А.В. від 07 жовтня 2018 року, в якому останній вказав, що під час несення служби, 06 жовтня 2018 року близько 22 години 50 хвилин в м. Біла Церква по вул. Таращанська, 123 був зупинений автомобіль Jeep Patrion державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , у якого під час перевірки документів було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння. Після цього, в присутності двох свідків гр. ОСОБА_1 було запропоновано пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням алкотестера «Драгер» та в медичному закладі у лікаря-нарколога, на що гр. ОСОБА_1 відмовився. Після чого, стосовно гр. ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 009560 від 06 жовтня 2018 року за порушення ним п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказані докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
На підставі зібраних у справі доказів суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім того, в судовому засіданні був допитаний поліцейський СРПП1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ст. сержант поліції Слободяник А.В., котрий підтвердив фактичні обставини справи, а саме відмову гр. ОСОБА_1 від проходження медичного огляду з метою встановлення алкогольного сп'яніння на місці із застосуванням алкотестера «Драгер» та в медичному закладі у лікаря-нарколога.
Твердження апелянта на те, що про не вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП вказує той факт, що після складання адміністративного протоколу працівники поліції дозволили подальше керування транспортним засобом, не ґрунтуються на матеріалах справи.
Так, згідно рапорту поліцейського СРПП1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ст. сержанта поліції Слободяника А.В. від 07 жовтня 2018 року встановлено, що гр. ОСОБА_1 вийшов з автомобіля JeepPatrion державний номерний знак НОМЕР_1 , ознайомився з протоколом про адміністративне правопорушення БД № 009560 від 06 жовтня 2018 року, поставив відповідні підписи в протоколі, отримав його копію, а також тимчасовий дозвіл на право керування та пішов у невідомому напрямку залишивши автомобіль Jeep Patrion державний номерний знак НОМЕР_1 на місці його зупинки, без порушень ПДР України.
Вказане підтвердив поліцейський СРПП1 Білоцерківського ВП ГУНП в Київській області ст. сержант поліції Слободяник А.В., додавши, що не пам'ятає куди подівся ОСОБА_1 після складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Що стосується посилання ОСОБА_1 на порушення судом першої інстанції ст. 268 КУпАП, то вказане порушення було усунуто під час апеляційного перегляду, зокрема, шляхом можливості надати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та участі в судовому засіданні ОСОБА_1
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду, викладені в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, врахувавши характер вчиненого правопорушення та особу, яка притягується до відповідальності. Більш того, санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП є безальтернативною.
Щодо посилання апелянта про несплату судового збору, то вони є слушними.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Враховуючи, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, останній звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, відповідно до вказаної норми Закону.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, то вони є також слушними та такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2018 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити частково.
Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2018 року, якою ОСОБА_1 визнановинним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - змінити.
Виключити з резолютивної частини постанови вказівку про стягнення судового збору в розмірі 352 гривні 40 копійок.
В решті постанову залишити без зміни.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Р.М. Гайдай