1[1]
20 листопада 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2019 року щодо ОСОБА_7 ,обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
ВирокомДеснянського районного суду м. Києва від 25.07.2019 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджену м. Прип'ять Київської області, громадянку України, Із середньою освітою, неодружену, не працюючу, зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, та призначено їй покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років. Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено у виді тримання під вартою.
Судом визнано доведеним, що 02.09.2018 р. близько 17.30 год. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись у приміщенні кухні квартири АДРЕСА_2 , під час конфлікту зі своїм малолітнім сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тримаючи у правій руці кухонний ніж, наблизилась до ОСОБА_8 та тримаючи лівою рукою за його ліву руку, нанесла один удар клинком ножа в область спини останнього, внаслідок чого спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження, яке відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за критерієм небезпеки для життя.
Згідно даних висновку судово-медичної експертизи № 1905/Е від 05.12.201/8 у ОСОБА_8 мало місце тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки. Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії гострим предметом, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (по типу клинка ножа), за давністю може відповідати вказаному терміну - 2.09.2018 р.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2019 рокузмінити, перекваліфікувати дії ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 121 КК України на ст. 128 КК України та призначити їй покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в діях обвинуваченої відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, оскільки обвинувачена не бажала настання наслідків, та локалізація рани у потерпілого (на задній поверхні грудної клітини) та миттєве відкидання ножа після того, як потерпілий сказав, що йому боляче, свідчить про відсутність умислу у ОСОБА_7 на спричинення тяжких тілесних ушкоджень.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченої, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги; пояснення прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги захисника; провівши судові дебати, надавши обвинуваченій ОСОБА_7 останнє слово, вивчивши і перевіривши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апелянта, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення.
Відповідно до ст. 404 КПК Українивирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційних скарг.
Згідно ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, ґрунтується на зібраних та належним чином перевірених у суді доказах.
Так, суд першої інстанції дав оцінку показанням потерпілого ОСОБА_8 про те, що він з мамою, бабусею і молодшим братом знаходився за місцем проживання в квартирі АДРЕСА_2 . На кухні мати готувала їсти, в руках у неї був ніж, вона була п'яна, з ножем в руці підійшла до нього, він встав з крісла і хотів втекти, оскільки злякався ножа, але мати його спіймала і вдарила ножем в спину, від чого він відчув біль. Після цього бабуся викликала швидку допомогу,
Свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , дали аналогічні за змістом показання, які узгоджуються між собою та об'єктивно підтверджуються доказами, дослідженими безпосередньо в судовому засіданні: даними протоколу огляду від 2.09.2018 оглянуто одну із кімнат квартири АДРЕСА_2 , на дитячому ліжку виявлено і вилучено рушник білого кольору зі слідами речовини бурого кольору; на кухні на тумбі біля раковини виявлено та вилучено кухонний ніж з рукояткою синього кольору, на кінчику леза якого виявлено сліди речовини бурого кольору, схожої на кров (а.с. 100-109).
даними протоколу проведення слідчого експерименту з застосуванням відеозапису, з якого убачається, що ОСОБА_7 на місці події - на кухні квартири АДРЕСА_2 - показала, що хотіла налякати сина ОСОБА_12 , притулила кухонний ніж, який тримала в руці, оскільки готувала їжу, до його спини і так сталося, що ніж увійшов в тіло сина (а.с. 120-126).
даними висновку імунологічної експертизи № 355 про те, що на наданих на дослідження штанах, вилучених у ОСОБА_7 2.09.2018, виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_8 не виключається (а.с. 127-131).
даними висновку цитологічної експертизи № 362ц про те, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту рук ОСОБА_7 виявлений піт, а також кров людини, які могли утворитись за рахунок змішування крові та поту ОСОБА_8 (а.с. 135-139).
даними висновку судово-цитологічної експертизи № 361ц, про те, що при судово-цитологічному дослідженні клинка кухонного ножа, вилученого 2.09.2018 р. в квартирі АДРЕСА_2 , виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_8 не виключається (а.с. 143-147).
даними висновку судово-імунологічної експертизи № 352, про те, що на наданому на дослідження рушнику, вилученому в квартирі АДРЕСА_2 , виявлена кров людини, походження якої від ОСОБА_8 не виключається (а.с. 148-152).
даними висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_8 мало місце тяжке тілесне ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки. Характер та морфологічні властивості виявленого ушкодження свідчать про те, що воно утворилось внаслідок однократної травматичної дії гострим предметом, якому притаманні колюче-ріжучі властивості (по типу клинка ножа), за давністю може відповідати вказаному терміну - 2.09.2018 р. (а.с. 161-165).
даними алкотесту за допомогою приладу Драгер згідно якого ОСОБА_7 2.09.2019 р. о 21.26 год. перебувала у стані алкогольного сп'яніння з показниками алкоголю 1,61 проміле (а.с. 110).
Наведеним доказам суд дав оцінку у розумінні ст. 94 КПК України, визнав їх достатніми, допустимими та послідовними; такими, що в сукупності з іншими доказами свідчать про вчинення обвинуваченою інкримінованого їйзлочину.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення за ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України.
З об'єктивної сторони злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, характеризується: дією або бездіяльністю у вигляді посягання на здоров'я іншої людини; наслідками у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень; причинним зв'язком між зазначеним діянням та наслідками.
Тяжким тілесним ушкодженням є тілесне ушкодження: 1) небезпечне для життя в момент заподіяння, чи таке, що спричинило 2) втрату будь-якого органа або його функцій; 3) психічну хворобу; 4) інший розлад здоров'я, поєднаний зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину; 5) переривання вагітності; 6) непоправне знівечення обличчя.
Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом.
Із показань експерта ОСОБА_13 , допитаної в суді першої інстанції, убачається, що тілесне ушкодження у ОСОБА_14 виникло не просто внаслідок притуляння ножа до тіла, а у даному випадку повинен був бути натиск, була сила прикладання; коли людина відчуває якийсь подразник, вона навпаки намагається уникнути його, а не наштрикатися на якийсь предмет; ніж дуже великий предмет і не може сам проникнути до тіла. Якщо б потерпілому не була своєчасно надана медична допомога, можливий був летальний наслідок, оскільки внаслідок крововиливу кров згортається і людина не може дихати.
При цьому, глибина ранового каналу у потерпілого до 4,5 см, в даному випадку мало місце проникнення в плевральну порожнину, внаслідок чого утворився крововилив в плевральній порожнині, що потребувало розширеного оперативного втручання. Ушкодження плеври небезпечне для життя, у зв'язку з чим виявлене у потерпілого тілесне ушкодження відноситься до категорії тяжких.
Суд першої інстанції виходячи, із направленості умислу, перекваліфікував дії обвинуваченої ОСОБА_7 з ч. 2 ст. 15, п. 2 ч. 2 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України, мотивуючи тим, що обвинувачена хоча і передбачала суспільно небезпечні наслідки своїх дій - спричинення ножового поранення в область спини, лише свідомо припускала їх настання, у противному разі вона могла довести злочин до кінця, продовжуючи свої дії, проте, почала надавати потерпілому допомогу та попросила матір викликати швидку допомогу.
З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про відсутність умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження спростовуються дослідженими у суді доказами.
Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у відповідності до вимог закону, дав оцінку кожному із зазначених доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд першої інстанції, дотримуючись вимог ст. 65 КК України призначив ОСОБА_7 мінімальне покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, у виді позбавлення волі, яке буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, належним чином вмотивувавши своє рішення у вироку.
Таке покарання, на думку колегії суддів, відповідає його меті у розумінні ст. 50 КК України, за своїм видом та розміром є справедливим, а тому підстав для призначення більш тяжкого покарання, як про це просить прокурор, колегія суддів не вбачає.
При перегляді апеляційним судом вироку суду першої інстанції істотних порушень КПК України, що унеможливлювали би прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, не встановлено.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду щодо ОСОБА_7 є законним та обґрунтованим, підстав для його зміни чи скасування, передбачених ст. 409 КПК України, колегією суддів не встановлено, а тому апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 408 КПК України колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, вирок Деснянського районного суду м. Києва від 25.07.2019 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, в той же строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді:
_______________ ______________ ______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-кп/824/2913/2019
Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_15
Доповідач: ОСОБА_1