Апеляційне провадження № 22-ц/824/15491/2019
4 грудня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи 2-1485/11
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шахової О.В., суддів: Вербової І.М., Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Пащенко О.П.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк»,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Експрес-Банк»,
ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк», подану його представником Мацко Тетяною Валеріївною,
на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва, постановлену 13 вересня 2019 рокув приміщенні суду під головуванням судді Волошина В.О.,
У травні 2019 року ПАТ АКБ «ІндустріалБанк» звернулося із заявою про заміну боржника при примусовому виконанні рішення та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, заінтересовані особи: ПАТ «Експрес-Банк», ОСОБА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року задоволено позов ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належала на праві власності ОСОБА_2 , з початковою вартістю для реалізації 11 999 921,00 грн., шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмету іпотеки, задоволено вимоги ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» за договором у розмірі 13 967 892,59 грн.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат. 23 січня 2014 року видано виконавчий лист по справі, однак такий виконавчий лист на виконання до органів державної виконавчої служби не подавався та виконавче провадження з приводу примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року по справі не відкривалось.
13 березня 2019 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва здійснено заміну сторони виконавчого провадження (стягувача) з АБ «Експрес-Банк» на його правонаступника АКБ «ІндустріалБанк».
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер відповідач (боржник) по справі ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року визначено частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільній власності, а саме: квартири АДРЕСА_1 , по 1/2 частці за кожним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року визнано спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 та складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 - відумерлою та передано її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Зазначав, що до ОСОБА_1 та територіальної громади міста Києва в особі КМР перейшло право власності на предмет іпотеки по 1/2 частці, на яку відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року звернуто стягнення, у зв'язку з чим, останні є правонаступниками померлого відповідача (боржника) ОСОБА_2 .
Вважав, що причини пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважними, оскільки впродовж строку, встановленого у виконавчому листі по справі (з 15 серпня 2012 року по 15 серпня 2013 року) реалізація вказаного предмета іпотеки: квартири АДРЕСА_1 , відбувалась в межах виконавчого провадження при виконанні виконавчого листа Печерського районного суду м. Києві від 03 жовтня 2011 року по справі 2-2403/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованості за кредитним договором №35-05/кл від 26 липня 2007 року, дію яких протягом 2013-2015 рокуоскаржував боржник ОСОБА_2 в судах.
Лише після реєстрації права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_1 та КМР у заявника з'явилась можливість реалізації своїх прав як стягувача та іпотекодержателя.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року заяву ПАТ «ІндустріалБанк» задоволено частково, замінено сторону виконавчого провадження (боржника) з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року по цивільній справі № 2-1485/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 та Київську міську раду. В решті вимог заяви відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, представник ПАТ АКБ «ІндустріалБанк», подав апеляційну скаргу та, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду в частині відмови у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчих документів скасувати та постановити нову про задоволення вказаної заяви.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, зокрема, що суд безпідставно відмовив у поновленні строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання, оскільки стягувач надав достатні докази стосовно пропуску такого строку та навів поважності причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Суд першої інстанції не звернув увагу на той факт, що саме після реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та КМР у банка з'явилася можливість реалізації своїх прав як стягувача та іпотекодержателя.
Зазначає, що без поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання права банку будуть порушені, а також буде порушено Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтю 6, якою гарантується право на виконання остаточних судових рішень.
В судове засідання суду апеляційної інстанції учасники справи не з'явилися. Про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належно.
Від представник заявника ПАТ АКБ «ІндустріалБанк» - Мацко Т.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв'язку з її зайнятістю у іншому судовому засіданні.
Разом з тим та зважаючи на те, що представник ПАТ АКБ «ІндустріалБанк» належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, всі доводи та вимоги викладені нею в апеляційній скарзі, а про необхідність та намір подати будь-які додаткові докази або пояснення у встановленому законом порядку нею не зазначається, тому, виходячи з того, що явка сторін, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, відповідно до вимог закону не є обов'язковою та не перешкоджає розгляду справи, клопотання про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов'язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи.
За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов'язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства.
Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права.
За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи, які належним чином повідомлені про розгляд справи.
Ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року оскаржується лише в частині відмови у задоволенні заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, а тому відповідно до ст. 367 ЦПК України в іншій частині судом апеляційної інстанції і не переглядається.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ АКБ «ІндустралБанк» в частиніпоновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтвердили поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Апеляційний суд не погоджується з вказаним висновком суду в цій частині, виходячи з наступного.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26.06.2013 року по справі №1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
У відповідності до ч.1 ст.433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Статтею 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Згідно ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у встановлені строки.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 квітня 2012 року по цивільній справі №2-1458/11 задоволено позов ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 та звернуто стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , з початковою вартістю для реалізації 11 999 921,00 грн., шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмету іпотеки, задоволено вимоги ПАТ «Акціонерний банк «Експрес-Банк» за договором про відкриття кредитної лінії № 35-05/кл від 26 липня 2005 року в сумі у розмірі 13 967 892,59 грн.; вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 13 березня 2019 року по цивільній справі №2-1485/11, провадження №6/761/131/2019, замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду від 25 квітня 2012 року в цивільній справі №2-1485/11, а саме стягувача з ПАТ «АБ «Експрес-Банк» на ПАТ «АКБ «Індустріалбанк».
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер відповідач (боржник) по справі ОСОБА_2 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23 грудня 2016 року по справі №757/20030/16-ц було визначено частки ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у спільній власності, а саме: квартири АДРЕСА_1 , по 1/2 частці за кожним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року по справі №761/4621/17 визнано спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_2 та складається з 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 - відумерлою та передано її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.
Звертаючись із заявою в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, банк посилався на те, що саме після реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 27 вересня 2017 року за ОСОБА_1 та КМР у банка з'явилася можливість реалізації своїх прав як стягувача та іпотекодержателя, оскільки протягом 2018-2019 років КМР здійснювалися заходи по реєстрації права власності на Ѕ частину квартири.
На час подання заяви судове рішення не виконано.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,- і за її межами.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення ст. 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення п. 1 ст. 6 Конвенції.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Case of Hornsby v. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».
19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов'язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко ex ofilicio. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 433 ЦПК України, стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, оскільки виконавчий лист не пред'являвся до виконання у зв'язку з тим, що впродовж строку, встановленому у виконавчому листі по справі (з 15.08.2012 по 15.08.2013) реалізація предмета іпотеки відбувалась в межах виконавчого провадження № 29372683 по виконанню виконавчого листа, виданого Печерським районним судом м. Києва від 03.10.2011 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «АБ «Експрес-Банк» заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 15 547 427,96 грн. та витрат по судовому збору.
Окрім цього, протягом 2013-2015 років в судах розглядалася справа за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсними результатів прилюдних торгів від 30.07.2013, протоколу № 11.1081/13 від 30.07.2013 та акту прилюдних торгів № 29372683/9 від 01.08.2013.
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 помер, після чого банком здійснювалися заходи по визнанню спадщини ОСОБА_2 відумерлою у зв'язку з відсутністю спадкоємців.
І лише19.04.2019 було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на відумерлу спадщину на Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 за територіальною громадою м. Києва в особі КМР.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що знаючи про судовий процес, учасник справи повинен в розумні інтервали часу вживати заходів, аби дізнатися про стан відомого йому судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року).
Суду надані об'єктивні докази того, що протягом періоду з серпня 2013 року до квітня 2019 року заявник цікавився рухом цієї справи, виконанням набравшого законної сили рішенням суду, наявністю (відсутністю) виконавчого провадження та виконавчого документа.
Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що наведені у заяві доводи є поважною причиною пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Отже, обставини на які заявник посилається в апеляційній скарзі як на підставу перегляду судового рішення знайшли своє підтвердження, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Порушення судом першої інстанції норм процесуального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, тому відповідно до статті 376 ЦПК України ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року в цій частині підлягає скасуванню.
Апеляційний суд роз'яснює, що оскільки рішення ухвалене за відсутністю учасників справи, то датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України).
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк», подану його представником Мацко Тетяною Валеріївною, задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 13 вересня 2019 року в частині відмови у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання скасувати та постановити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк» в частині поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес-Банк» до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.
Поновити Публічному акціонерному товариству Акціонерний комерційний банк «ІндустріалБанк» пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-1485/11, виданого Шевченківський районним судом міста Києва від 23 січня 2014 року про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , з початковою Вартістю для реалізації 11 999 921,0 (одинадцять мільйонів дев'ятсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять одна) грн., шляхом проведення прилюдних торгів. За рахунок коштів, отриманих від реалізації зазначеного вище предмету іпотеки, задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Експрес - Банк» за договором про відкриття кредитної лінії № 35-05/кл від 26 липня 2005 року в сумі у розмірі 13 967 892 (тринадцять мільйонів дев'ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот дев'яносто дві) грн. 59 коп; судовий збір у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн.; збір на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в розмірі 120,0 (сто двадцять) грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення.
В разі проголошення вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя-доповідач
Судді: