Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №2а-1077/11/2670
адміністративне провадження №К/9901/10102/18
№К/9901/10104/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Міністерства юстиції України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у складі колегії суддів: Мазур А. С., Літвінової А. В., Кротюка О. В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 у складі колегії суддів: Безименної Н. В., Кучми А. Ю., Аліменка В. О. у справі №2а-1077/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом до Міністерства юстиції України, в якому просила:
- визнати протиправними дії Міністерства юстиції України, що проявилися в неналежному розгляді заяви ОСОБА_1 від 10.12.2009 вх. № 2757/5 без належної перевірки вимог заяви та не прийняття окремих рішень по кожній з вимог;
- зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути належним чином заяву ОСОБА_1 від 10.12.2009 вх. № 2757/5 та провести перевірку вимог заяви та прийняти окремі рішення по кожній з вимог заяви.
2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 апеляційну скаргу позивача задоволено частково, постанову суду першої інстанції скасовано в частині, прийнято нове рішенні, яким визнано протиправними дії відповідача щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.12.2009 № 2757/5 та зобов'язано Міністерство юстиції України повторно розглянути вказану заяву.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. Представник позивача - ОСОБА_4 10.12.2009 на особистому прийомі в Міністерстві юстиції України подав заяву про повідомлення Комітету Міністрів Ради Європи про невиконання в повному та фактичному обсязі державою Україна рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві №25476/02 «Погребна проти України» в частині виплати відшкодування ОСОБА_1 1700 Євро від 10.12.2009 №2757/5 (надалі - Заява № 2757/5), в якій просив:
- невідкладно відкликати звіти, повідомлення (рішення Міністерства юстиції України надіслані до Комітету Міністрів Ради Європи про виконання Урядом України рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по справі № 25476/02 «Погребна проти України» в частині виконання по перерахунку, сплаті стягувачу ОСОБА_1 1700 Євро;
- невідкладно повідомити Комітет Міністрів Ради Європи про невиконання в повному та фактичному обсязі державою Україна рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві № 25476/02 «Погребна проти України» в частині виплати відшкодування ОСОБА_1 1700 Євро;
- підготувати та надіслати за належністю подання про притягнення до відповідальності старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Абісова А. В. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Миронюка І. В., в.о. начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої службиб Міністерства юстиції України Мазура Г. І. за невиконання своїх функціональних (посадових) обов'язків, що стало наслідком невиконання в повному та фактичному обсязі рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві № 25476/02 «Погребна проти України» в частині виплати відшкодування ОСОБА_1 1700 Євро.
3.2. Судом першої інстанції встановлено, що 17.08.2007 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кириченком В. Г. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №4529908 щодо примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007 про зобов'язання виплатити ОСОБА_1 1700 євро як компенсацію за моральну шкоду та судові витрати, а також виконати рішення Васильківського міського суду від 31.01.2002, в частині, якою Васильківське міське управління Міністерства внутрішніх справ України зобов'язано повернути майно, конфісковане у заявниці в квітні 1999 року під час обшуку її помешкання.
3.3. 30.08.2007 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Абісовим А. В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №4529908 щодо примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 25476/02 від 15.02.2007 про наступне: «Протягом трьох місяців від дати, коли рішення стане остаточним згідно з пунктом 2 статті 44 Конвенції, держава-відповідач повинна сплатити заявниці в Українських гривнях за курсом на день здійснення платежу 1 700 євро як компенсацію за нематеріальну шкоду, плюс суму будь-якого податку, який може бути стягнутий з зазначених сум. Після сплину вищезазначених трьох місяців і до остаточного розрахунку на зазначені суми нараховуватиметься простий відсоток у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, плюс три відсотки».
3.4. В подальшому, державний виконавець 31.08.2007 направив до Міністерства юстиції України копію постанови про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 у справі «Погребна проти України» у зв'язку з необхідністю виплати ОСОБА_1 грошового відшкодування у розмірі 1 700 євро, що підтверджується листом Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 23.11.2007 №А-21930, адресованого представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4
3.5. Крім того, Міністерство юстиції України направило до Державного казначейства України платіжне доручення від 10.09.2007 № 1060 на суму 11763,12 грн з наступним призначенням платежу: «КПК3601170 КЕКВ-111343 грн екв. 1 700 євро на 10.09.07 Євросуд №25476/02 від 15.02.07. Пост. ВП 45299078 на особ. рах. 44892 ОСОБА_1 ; одержувач - Голосіївське відділення Ощадбанку в м. Києві № 5398/0135».
3.6. Державним казначейством України 11.09.2007 списано кошти з казначейського рахунку, що підтверджується відбитком штампу на згаданому платіжному дорученні наступного змісту: «Міністерство фінансів України. ГУ Державного казначейства. 11 вересня 2007 року. Оплачено».
3.7. В подальшому, 20.12.2007 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Абісовим А. В. на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України №1060 від 10.09.2007, яким підтверджується перерахування коштів за рішенням Європейського суду з прав людини №25476/02 від 15.02.2007, винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 4529908.
3.8. Вважаючи рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві №2547/02 у справі «Погребна проти України» виконаним повністю, Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого Європейського суду з прав людини надіслало до Комітету Міністрів Ради Європи звіт про його виконання.
3.9. З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2009 за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про видачу виконавчого листа (документа) у зв'язку з невиконанням рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві № 25476/02 «Погребна проти України» в частині сплати ОСОБА_1 1700 Євро плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці в частині сплати ОСОБА_1 недозарахованих 274 грн 78 коп з присуджених 1700 Євро (надалі - ухвала Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2009), суд ухвалив надати дозвіл на примусове виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві № 25476/02 «Погребна проти України» в частині сплати ОСОБА_1 недоплачених 274 грн. 78 коп. з присуджених 1700 Євро та будь-який податок, який може бути стягнутий з неї.
3.10. Зазначена ухвала Подільського районного суду міста Києва від 27.11.2009, на підставі якої видано виконавчий лист, за апеляційною скаргою Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини була скасована ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 12.05.2010 №22-3964/10, у зв'язку з чим виконавчий лист повернуто до суду постановою державного виконавця.
3.11. Позивач у жовтні 2009 року звернувся до Печерського районного суду міста Києва із заявою про видачу виконавчого листа про виконання рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007, однак ухвалою Печерського районного суду міста Києва відмовлено у задоволенні даної заяви.
3.12. Оскільки питання, що містяться у вказаній вище заяві позивача від 10.12.2009 належали до компетенції двох структурних підрозділів Міністерства юстиції України - Секретаріату Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини та Департаменту державної виконавчої служби, представнику позивача була надана відповідь на його звернення двома окремими листами.
3.13. Листом від 24.12.2009 №П-36599-25 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України представнику позивача повідомлено, що 10.09.2007 стягувачу сплачено в повному обсязі компенсацію за моральну шкоду та судові витрати в сумі 11763,12 грн, а постановою державного виконавця від 20.12.2007 виконавче провадження в частині виплати відшкодування закінчено.
3.14. Разом з тим, зазначено, що у зв'язку з надходженням від ОСОБА_4 чисельних скарг, 20.05.2009 в.о. начальника відділу проведено перевірку виконавчого провадження по виконанню рішення Європейського суду з прав людини у справі «Погребна проти України», за результатами якої винесено постанову відповідно до якої порушень діючого законодавства не виявлено.
3.15. 31.12.2009 листом №33-45/5621 Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини представнику позивача повідомлено, що єдиним органом, який здійснює контроль за виконанням рішень Європейського суду, є Комітет Міністрів Ради Європи, саме яким вирішується питання, чи було виконано державою рішення Європейського суду, зокрема, в частині виплати справедливої сатисфакції. Також повідомлялось, що відповідно до Правил Комітету Міністрів Ради Європи щодо нагляду за виконанням рішень та умов дружнього врегулювання від 10.05.2006 заявник має право звернутися до Комітету Міністрів з будь-якого питання щодо виконання рішення Європейського суду (правило 9).
3.16. Позивач звернулась до суду із вказаним позовом оскільки вважає, що надана відповідь є неповною, викладені в заяві питання не були належним чином вирішені, а відповідь на звернення не містить посилання на норми чинного законодавства.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вказав на те, що заява позивача була розглянута у строк, належним чином направлена, а надана відповідь є обгрунтованою по суті заяви та такою, що містить відповіді на всі поставлені питання.
4.1. Задовольняючи апеляційну скаргу позивача та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав на те, що відповідачем не надано належних доказів того, що саме листи-відповіді, які містяться в матеріалах справи є відповідями на звернення позивача, стосовно якого виникли спірні правовідносини.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій вона просить скасувати рішення суду першої інстанції та рішення апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти на її користь рішення про повне задоволення позову.
5.1. Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що судами попередніх інстанцій належним чином не надано оцінки діям державного виконавця, стосовно яких нею було скеровано відповідачу звернення. Також позивач зазначає про те, що судами не надано належних мотивувань усім її аргументам та доводам.
6. Відповідачем також подано касаційну скаргу, в якій Міністерство юстиції України просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
6.1. Вимоги скарги відповідача обгрунтовані тим, що судом апеляційної інстанції без будь-яких належних обгрунтувань частково скасовано рішення суду першої інстанції. Відповідач вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про відсутність доказів, що саме надані суду відповіді є тими, які надані за результатами розгляду звернення позивача.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Частиною другою статті 19 Конституції України від 28.06.1991 № 254к/96-ВР визначено обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
8. Відповідно до частини першої статті Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР, в редакції на час існування спірних правовідносин, громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
9. Положеннями частин першої, третьої та четвертої статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
10. Згідно норм статті 19 Закону України «Про звернення громадян», органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина.
11. Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про звернення громадян», звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.
12. Інструкція про порядок розгляду звернень та особистого прийому громадян у Міністерстві юстиції України, в установах та організаціях, що належать до сфери його управління, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 18.03.2004 № 26/5, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 18.03.2004 за №342/8941 (далі - Інструкція), розроблена згідно із Законом України від 02.10.1996 «Про звернення громадян», Указом Президента України від 07.02.2008 №109, постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.1997 № 348 «Про затвердження Інструкції з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації».
13. Відповідно до пункту 1.4. вказаної Інструкції рішення, дії (бездіяльність) у сфері управлінської діяльності Міністерства юстиції України, органів юстиції та підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління Міністерства юстиції України (далі - органи та установи юстиції), можуть бути оскаржені, якщо, зокрема, порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди здійсненню громадянином його прав і законних інтересів чи свобод.
14. Згідно з пунктами 3.1., 3.2. зазначеної вище Інструкції посадові особи органів та установ юстиції при розгляді звернень громадян зобов'язані уважно вникати в їх суть, у разі потреби вимагати у виконавців матеріали їх перевірки, направляти працівників на місця для перевірки викладених у зверненні обставин, застосовувати інші заходи для об'єктивного вирішення поставлених автором звернення питань, з'ясовувати та приймати рішення про усунення причин і умов, які спонукають авторів скаржитись.
Рішення, які приймаються за зверненнями, мають бути мотивованими та грунтуватися на нормах чинного законодавства. Посадова особа, визнавши заяву такою, що підлягає задоволенню, зобов'язана забезпечити своєчасне й правильне виконання прийнятого рішення, а в разі визнання скарги обгрунтованою - негайно вжити заходів до поновлення порушених прав громадян.
15. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі зверненням позивачки до відповідача стосовно окремих питань виконання рішення Європейського суду з прав людини на її користь.
16. Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколу № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», Україна визнала дію Конвенції про захист прав і основних свобод людини на своїй території.
17. Відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
18. Частиною першою статті 46 названої Конвенції визначено, що високі договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточне рішення Суду в будь-якій справі, в якій вони є сторонами.
19. Водночас, Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» врегульовані відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України.
20. Положеннями статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Порядок виконання рішень визначається цим Законом, Законом України «Про виконавче провадження», іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.
21. Європейський Суд з прав людини 15.02.2007 виніс рішення у справі «Погребна проти України», яке 09.07.2007 набуло статусу остаточного. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що: «Оголошує, скарги відповідно до пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції щодо тривалості виконання частини, яка не стосується виплат присуджених коштів, рішення від 31 січня 2002 року, прийнятними і решту скарг - неприйнятними. Вирішує, що у цій справі було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції; Вирішує, що у цій справі було порушення статті 13 Конвенції; Вирішує, що:
(а) держава-відповідач має виконати частину рішення від 31 січня 2002 року, яка не стосується виплати присуджених коштів, і сплатити заявниці, протягом трьох місяців з дня, коли рішення стане остаточним відповідно до пункту 2 статті 44 Конвенції, 1 700 євро (тисячу сімсот євро) як компенсацію за нематеріальну шкоду та судові витрати, плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці;
(б) ця сума має бути конвертована у національну валюту держави-відповідача на день здійснення платежу;
(в) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до повного розрахунку на цю суму нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в цей період, плюс три відсотки;
Відхиляє інші вимоги заявника щодо справедливої сатисфакції.»
22. Матеріалами судової справи підтверджено, що звернення позивача стосується питань невиконання Урядом України рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 в частині виконання по перерахунку, сплаті стягувачу 1 700 євро.
23. Зокрема, основою подачі даного заяви стало видання 04.12.2009 Подільським районним судом міста Києва виконавчого листа у зв'язку з невиконанням рішення Європейського суду з прав людини від 15.02.2007 по заяві № 25476/02 в частині сплати ОСОБА_1 1700 євро плюс будь-який податок, який може бути стягнуто з заявниці та в частині сплати ОСОБА_1 недозарахованих 274 грн. 78 коп. з присуджених 1700 євро.
24. Проте, як встановлено судом першої інстанції, вказана ухвала районного суду була скасована ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.06.2010.
25. За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції належним чином надано оцінку доводам сторін у справі та досліджено надані ними докази.
26. Разом з тим, Верховний Суд прийшов до переконання, що судом апеляційної інстанції помилково зроблено висновок про недоведеність тієї обставини, що відповіді, які містяться в матеріалах судової справи, були надані за результатами розгляду звернення позивача.
27. Колегія суддів зазначає, що доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів у справі, в той же час, як положеннями процесуального законодавства, суд касаційної інстанції позбавлений можливості надати таку оцінку. Водночас, доводи скаржника виходять за межі предмету спору та фактично обґрунтовані обставинами, які не стосуються безпосередньо розгляду звернення ОСОБА_1 .
28. Стосовно аргументів касаційної скарги відповідача, Верховний Суд вважає, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт надання відповіді на звернення позивача, що свідчить про правомірність дій Міністерства юстиції України.
29. Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з оцінкою наданою судом першої інстанції спірним правовідносинам, та вважає, що доводи касаційної скарги відповідача містять спростування висновків суду апеляційної інстанції.
30. Положеннями частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
31. Частиною першою статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
32. Зважаючи на те, що судом першої інстанції ухвалене законне та обґрунтоване рішення, яке помилково скасоване судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає за доцільне скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
33. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, суд, -
34.Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
35. Касаційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.
36.Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2016 - скасувати.
37. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.02.2016 у справі №2а-1077/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії- залишити в силі.
38. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко