05 грудня 2019 року
Київ
справа №240/9312/19
адміністративне провадження №К/9901/33576/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів Жука А.В., Мартинюк Н.М.,
перевіривши касаційну скаргу Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року
у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку з наступними позовними вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо невиплати суми індексації грошового забезпечення з 23 серпня 2016 року по 31 жовтня 2018 року;
- зобов'язати Житомирський зональний відділ Військової служби правопорядку нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 23 серпня 2016 року по 31 жовтня 2018 року.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року позовні вимоги позивача задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення. Зобов'язано Житомирський зональний відділ Військової служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 23 серпня 2016 року по 31 жовтня 2018 року.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Не погоджуючись із такими судовими рішеннями відповідачем 03 грудня 2019 року подано касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Пункт восьмий частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Водночас пунктом другим частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Своєю чергою, за змістом пункту першого частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах "а"-"в" пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (офіцер групи матеріально-технічного забезпечення Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище в розумінні примітки до статті 50 Закону України «Про запобігання корупції».
Правила, запроваджені пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України щодо обмеження права на касаційне оскарження відповідають положенням статті 129 Конституції України, згідно якої основними засадами судочинства є, серед іншого, право на касаційний перегляд справи у визначених законом випадках.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями сформованими Європейським судом з прав людини, згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зокрема, Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України»).
Касаційний суд звертає увагу особи, яка звернулась із касаційною скаргою, що застосування критерію, який міститься у пункті другому частини п'ятої статті 328 КАС України, Верховним Судом у цій справі було передбачуваним, справу розглянули та вирішили повноважні суди двох інстанцій, а заявник не вказав наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли вимагати касаційного розгляду справи.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Колегія суддів зазначає, що Законом України "Про судовий збір" врегульовано порядок повернення сплаченого судового збору у разі відмови у відкритті провадження у справі.
Так, відповідно до положень статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 166, 167, 328, 333 КАС України, Суд -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Житомирського зонального відділу Військової служби правопорядку про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Ж.М. Мельник-Томенко
Судді А.В. Жук
Н.М. Мартинюк