Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 681/910/16-а
адміністративне провадження № К/9901/11524/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 681/910/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, голови комісії з реорганізації Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди,
за касаційною скаргою Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду (суддя: Салюк П. І.) від 25 серпня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Загороднюк А. Г., Драчук Т. О., Полотнянка Ю. П.) від 23 листопада 2016 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з адміністративним позовом до Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області, Голови комісії з реорганізації Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції ОСОБА_2, у якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ № 39-о від 30 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 30 травня 2016 року;
- стягнути з Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2016 року по день постановлення судом рішення та 3000 грн. моральної шкоди;
- постанову суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми платежу за один місяць звернути до негайного виконання.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що наказом № 9-о від 30 травня 2016 року позивачку звільнено з посади завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 30 травня 2016 року, у зв'язку зі зміною організаційної структури, штатного розпису, скорочення штатної чисельності Шепетівської ОДПІ, відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
Вказує на те, що 11 березня 2016 року вона була попереджена за два місяці про наступне звільнення, однак не запропоновано іншої роботи в цій же організації, не враховано переважного права на залишення на роботі. Зазначає, що з 30 травня 2016 року із штатного розпису посада позивача не була виключена, а з 2 лютого 2016 року у посади, яку займала ОСОБА_1 було змінено лише назву.
Вважає, що у відповідача не було правових підстав звільняти її за скороченням штату, оскільки посада яку обіймала позивач не була скорочена.
3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 39-о від 30 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області з 30 травня 2016 року.
Стягнуто з Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 травня 2016 року по 25 серпня 2016 року.
Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Хмельницькій області та стягнення середнього грошового забезпечення за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року скасована.
Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області № 39-о від 30 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувача сектору податків і зборів з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області з 31 травня 2016 року.
Стягнуто з Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 18000 грн. 02 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 31 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 14 грудня 2016 року Славутська ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області звернулась до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанови судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
6. 15 грудня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України вказану касаційну скаргу залишено без руху, надавши строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків - 30 днів з моменту отримання зазначеної ухвали.
7. 12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрите касаційне провадження, витребувані матеріали справи, у задоволенні клопотання скаржника про зупинення виконання оскаржуваних рішень відмовлено.
8. Вищим адміністративним судом України справа до касаційного розгляду не призначалась.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 30 січня 2018 року, визначено склад суддів: Шарапа В. М. - головуючий суддя, Бевзенко В. М., Данилевич Н. А.
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 548/0/78-19 в зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В. М. призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31 травня 2019 року, визначено склад суддів: Яковенко М. М. (головуючий суддя), Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.
15. Станом на 05 грудня 2019 року заперечення або відзиви на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з 24 грудня 1999 року по день звільнення ОСОБА_1 постійно працювала в органах податкової служби.
17. 01 лютого 2016 року на виконання вимог п. 4 наказу ДФС України від 11 січня 2016 року № 17 «Про введення в дію Структур територіальних органів ДФС» Шепетівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області наказом від 01 лютого 2016 року № 48 введено в дію станом на 01 лютого 2016 року організаційну структуру та штатний розпис Шепетівської ОДПІ на 2016 рік.
18. На виконання вимог вищевказаного наказу, доручено головному спеціалісту з питань кадрової роботи Лисун І. О. здійснити комплекс заходів щодо призначення та переведення працівників згідно зі штатним розписом відповідно до чинного законодавства.
19. 24 лютого 2016 року з метою реалізації постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 2015 року № 892 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби», прийнято наказ ДФС України від 24 лютого 2016 року № 175 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Хмельницькій області», в якому відповідно до п. 3 наказано реорганізувати Шепетівську ОДПІ шляхом приєднання до Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області, згідно п. 5 даного наказу утворено комісії з реорганізації окремих територіальних органів ДФС у Хмельницькій області, керівниками яких призначено посадових осіб згідно з додатком.
20. Відповідно додатку до наказу ДФС від 24 лютого 2016 року № 175 «Про реорганізацію деяких територіальних органів ДФС у Хмельницькій області» головою комісії з реорганізації Шепетівської ОДПІ є ОСОБА_2.
21. Згідно штатного розпису на 2016 рік Шепетівської ОДПІ затвердженого в.о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області Зеленецьким М. Г. назву структурного підрозділу завідувачем якого була ОСОБА_1 змінено з сектору оподаткування з юридичних осіб на сектор податків і зборів з юридичних осіб.
22. 11 березня 2016 року ОСОБА_1 - завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Полонського відділення ознайомлено з попередженням про наступне звільнення, в якому адміністрація попереджає про наступне звільнення ОСОБА_1 із займаної посади не раніше 11 травня 2016 року згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) у зв'язку із скороченням штатної чисельності.
23. 30 травня 2016 року Шепетівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області винесено наказ № 39-о від 30 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 », відповідно до якого ОСОБА_1 звільнено з посади завідувача сектору оподаткування юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області 30 травня 2016 року у зв'язку зі зміною організаційної структури, штатного розпису, скороченням штатної чисельності Шепетівської ОДПІ, п. 1 ст. 40 КЗпП Україна, з виплатою вихідної допомоги у розмірі середнього місячного заробітку.
24. Вважаючи наказ № 39-о від 30 травня 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1 », незаконним та необґрунтованим, позивач звернулась до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
25. Суд першої інстанції частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб, є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочена не була.
Звільнивши позивача на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування ОСОБА_1 на відповідній посаді та не надав суду жодних доказів щодо звернення до вищестоящого керівництва з метою її працевлаштування, що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення. Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України висловленою у постанові від 01 квітня 2015 року та із висновком Вищого адміністративного суду України який міститься в ухвалі від 20 листопада 2014 року у справі № К/800/23885/13.
26. Суд апеляційної інстанції скасовуючи постанову суду першої інстанції та задовольняючи позов частко висновувався на тому, що виходячи із правової природи змін в організації праці Шепетівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (у частині, що стосується позивача), такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу у якому працювала позивач (із "сектор оподаткування юридичних осіб" на "сектор податків і зборів з юридичних осіб").
Звільнення позивача з посади завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб є безпідставним та ґрунтується на помилковому застосуванні норм пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочена не була.
Разом з цим, крім відсутності правових підстав для звільнення позивача, відповідач звільнивши позивача порушив ще й процедуру звільнення. Відповідачем не було надано доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано іншу посаду за її кваліфікацією, а також доказів відмови позивача на продовження роботи у нових умовах.
За приписами законодавства, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, мав вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку, чого зроблено не було.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
27. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
28. Зокрема, скаржник зазначив наводить доводи аналогічні доводам апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з такого.
30. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 51 Кодексу Законів про Працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
33. Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
34. Згідно з частинами першою та третьою статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
35. Отже, як правильно зазначено судами, що однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов'язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.
36. Аналіз пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України привів суди до обґрунтованих висновків, що підставою для розірвання трудового договору за ініціативи власника або уповноваженого ним органу є зміни в організації виробництва і праці, які у свою чергу можуть мати місце у випадках ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Тому, під змінами в організації виробництва і праці, які можуть бути підставою для розірвання трудового договору слід розуміти, в тому числі скорочення чисельності або штату працівників, що призводить до скорочення займаної працівником посади та зумовлює його звільнення у випадку неможливості переведення працівника на іншу посаду.
37. Як правильно встановили суди, з огляду на штатний розпис на 2016 рік Шепетівської ОДПІ, затвердженого в.о. начальника ГУ ДФС у Хмельницькій області Зеленецьким М. Г., назву структурного підрозділу завідувачем якого була ОСОБА_1 змінено з сектору оподаткування з юридичних осіб на сектор податків і зборів з юридичних осіб.
38. За таких встановлених та проаналізованих обставин, такі зміни не мали жодного відношення до прав та обов'язків завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб на якій працювала позивач, оскільки вони не призвели до скорочення посади завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб, яку займала позивач, оскільки, у затвердженому станом на 25 січня 2016 року штатному розписі така посада також існує хоча й із зміненою назвою. Положення про сектор, в якому серед іншого визначено повноваження керівника, ідентичні.
39. Тому, виходячи із правової природи змін в організації праці Шепетівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області (у частині, що стосується позивача), такі зміни не можуть вважатися законною підставою для звільнення позивача, оскільки фактично змінилася лише назва структурного підрозділу у якому працювала позивач (із "сектор оподаткування юридичних осіб" на "сектор податків і зборів з юридичних осіб").
40. Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано зазначено, що в структурному підрозділі не відбулися зміни у його складі за трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки). Отже, звільнення позивача з посади завідувача сектору оподаткування з юридичних осіб було безпідставним та ґрунтувалось на помилковому застосуванні норм пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, що свідчить про його незаконність, оскільки фактично займана позивачем посада скорочена не була.
41. У випадку коли ліквідовується один структурний підрозділ юридичної особи публічного права із створенням іншого, на який покладено такі ж функції, і у складі якого є така ж посада яку займала звільнена особа, таке звільнення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України вважається безпідставним.
42. Разом з цим, крім відсутності правових підстав для звільнення позивача, суд апеляційної інстанції зауважив на тому, що відповідач звільнивши ОСОБА_1 порушив ще й процедуру звільнення.
43. Так, відповідач при звільненні позивача із займаної посади, як нормативно-правову підставу для звільнення зазначив пункт 1 статті 40 КЗпП України.
44. Проте, Шепетівською ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області залишено поза увагою, приписи частини 2 статті 40 КЗпП України, якими передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
45. За загальним правилом, таке переведення повинно забезпечуватися на іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки).
46. Крім того, згідно з статтею 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації працівник, за своїм розсудом, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. Водночас власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про наступне вивільнення працівника із зазначенням його професії, спеціальності, кваліфікації та розміру оплати праці.
47. Як вже було встановлено судами, що з попередженням про наступне вивільнення із займаної посади у зв'язку із скороченням штатної чисельності позивач ознайомлена 11 березня 2016 року. У попередженні було вказано, що наступне звільнення із займаної посади відбудеться не раніше 11 травня 2016 року. Крім того, у попередженні, було зазначено, що пропозиції щодо наявних вакантних посад у структурі Шепетівської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області будуть запропоновані протягом двох місяців з дня підписання попередження.
48. Таким чином, відповідач одночасно із попередженням про звільнення позивача, повинен був та міг запропонувати ОСОБА_1 іншу посаду за цією ж трудовою функцією (спеціальність, кваліфікація, виконувані обов'язки), якою як зазначалося вище, є посада завідувач сектору податків і зборів з юридичних осіб.
49. Не зважаючи на вищенаведені вимоги, відповідачем не було доведено перед судами та не надано доказів того, що ОСОБА_1 було запропоновано іншу посаду за її кваліфікацією, а також доказів відмови позивача на продовження роботи у нових умовах.
50. Отже, звільнивши позивача на підставі пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України, відповідач не вжив жодних заходів з метою працевлаштування позивача на відповідній посаді та не надав суду жодних доказів щодо звернення до вищестоящого керівництва з метою працевлаштування ОСОБА_1 , що свідчить про порушення встановленого порядку її звільнення.
51. З огляду на наведене, Суд погоджує висновки судів, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним, оскільки проведене роботодавцем, як без визначених законом підстав так і в порушення встановленої процедури, а тому наказ Шепетівської ОДПІ Головного управління ДФС у Хмельницькій області № 39-о від 30 травня 2016 року є протиправним та підлягає скасуванню.
52. Визнаючи незаконним наказ про звільнення позивача з посади, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності поновлення позивача на роботі. Такі вимоги є похідними, при чому суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, визначаючись щодо посади, на якій підлягає поновленню позивач, суд І інстанції дійшов невірного висновку, оскільки змінилася назва структурного підрозділу у якому працювала позивач.
53. Отже, незаконно звільнена із займаної посади ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді завідувача сектору податків і зборів з юридичних осіб Полонського відділення Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, тобто на посаді, яка за своїми функціями ідентична посаді, яку раніше обіймала позивач.
54. Також суд І інстанції не вірно визначив дату з якої позивач підлягає поновленню на роботі вказавши 30 травня 2016 року. Відповідно до наказу про звільнення позивача звільнено 30 травня 2016 року.
55. Згідно з статтею 241-1 КЗпП України та пунктом 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58 день звільнення є останнім днем роботи.
56. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про корегування дати звільнення. Позивач підлягає поновленню на роботі з 31 травня 2016 року.
57. Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням частини 1 статті 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини та основних свобод, ст. 235 КЗпП України Порядку обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність при вирішенні судами питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначити при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
58. Такі висновки суду апеляційної інстанції, відповідають висловленій станом на час ухвалення правовій позиції у постанові Верховного Суду України від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13).
59. Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.
60. Відповідно до довідки Шепетівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області №117/13 від 26 жовтня 2016 року середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 становить 177,35 грн.
61. Також позивачу виплачено вихідну допомогу у зв'язку із скороченням штатів в сумі середньомісячного заробітку - 3813 грн. 13 коп.
62. Період вимушеного прогулу позивача з 31 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року складає 123 дні.
63. Загальний розмір середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 18000 грн. 02 коп. , а саме: (123 дні * 177 грн. 35 коп. (розмір середньоденної заробітної плати)) - 3813 грн. 13 коп. (розмір виплаченої вихідної допомоги).
64. Отже, при стягненні суми середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, необхідно вказати конкретну суму, що підлягає стягненню, а саме: 18000 грн. 02 коп. за період з 31 травня 2016 року по 23 листопада 2016 року.
65. За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірних висновків про протиправність спірного наказу та необхідності поновлення позивача на посаді.
66. Крім цього, колегія суддів наголошує, що до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
67. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Пономарьов проти України», «Рябих проти Росії», «Нєлюбін проти Росії»), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
68. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
69 Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника були ретельно перевірені та проаналізовані судом апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення постанови, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
70. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про часткове задоволення позовних вимог.
71. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
72. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
73. Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Хмельницькій області залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2016 року, якою скасована постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді І. В. Дашутін
О. О. Шишов