Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №464/7884/16-а
адміністративне провадження №К/9901/23438/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 464/7884/16-а
за позовом Сихівського відділу соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Сихівського районного суду міста Львова від 24 січня 2017 року, прийняте в складі головуючого судді Борачка М.В.,
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого судді Яворського І.О., суддів Кухтея Р.В., Носа С.П.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. В жовтні 2016 року Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до Сихівського районного суду міста Львова з позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області (далі - відповідач, ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області) в якому просив:
1.1 визнати противоправними дії державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо накладання на боржника штрафу у виконавчому провадженні № 47873643;
1.2 скасувати постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 04 жовтня 2016 року про накладання штрафу у виконавчому провадженні № 47873643.
2. На обґрунтування позову зазначив, що постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 16 червня 2015 року відкрито виконавче провадження (ВП №47873643) з примусового виконання виконавчого листа №2а-2214/11, виданого 29 травня 2015 року Сихівським районним судом міста Львова. Згідно із даним виконавчим документом зобов'язано позивача здійснити необхідні дії відповідно до вимог пункту 14 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» направлені для забезпечення ОСОБА_1 продуктами харчування за нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з 01 липня 2011 року до 01 жовтня 2011 року, з врахуванням виплачених сум. Боржником вжито всіх залежних від нього заходів, необхідних для виконання судового рішення. Проте, 13 жовтня 2016 року на адресу Сихівського відділу соціального захисту надійшла постанова від 04.10.2016 про накладення на боржника штрафу в розмірі 1020 грн. за невиконання без поважних причин рішення суду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області від 16 червня 2015 року відкрито виконавче провадження (ВП №47873643) з примусового виконання виконавчого листа №2а-2214/11, виданого 29 травня 2015 року Сихівським районним судом міста Львова. Згідно з даним виконавчим документом зобов'язано позивача здійснити необхідні дії відповідно до вимог пункту 14 статті 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України віл 21 травня 1992 року №258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» направлені для забезпечення ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) продуктами харчування за нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я України за період з 01 липня 2011 року до 01 жовтня 2011 року, з врахуванням виплачених сум.
Постановою старшого державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Шелінської Ю.А. від 04 жовтня 2016 року на боржника - позивача по справі за невиконання без поважних причин рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчиняти дії, накладено штраф в розмірі 1020 грн.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
14. Постановою Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року адміністративний позов задоволено:
14.1. скасовано постанову відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області від 04 жовтня 2016 року про накладення штрафу (ВП №47873643).
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшли висновку, що рішення суду не виконано позивачем з поважних причин, а саме: у зв'язку з відсутністю законодавчого урегулювання механізму забезпечення продуктами харчування з прикріпленням до відповідних магазинів та компенсації вартості продуктів харчування. При цьому, позивачем здійснено усі можливі заходи в межах своїх повноважень для виконання рішення суду.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з постановою суду першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 подано до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 19 червня 2017 року.
17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що судами першої і апеляційної інстанцій постановлено рішення із неправильним застосуванням норми матеріального права, а саме:
17.1. Судами першої та апеляційної інстанції не надано належної увагу тому факту, що позивачем, на виконання частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України, не направлено третій стороні позов та додатки до нього.
17.2. На думку ОСОБА_1 суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку, що відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області є належним відповідачем в цій справі.
17.3. Також ОСОБА_1 звертає увагу, що справа слухалася фактично у відсутності сторін в справі, що на його думку, є неприпустимим.
17.4. За таких обставин заявник касаційної скарги просить скасувати рішення попередніх інстанцій та прийняте нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Клопотання про виклик у судове засідання відсутнє.
18. 20 червня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України у складі судді Рецебуринського Ю.Й. відкрито касаційне провадження. Витребувано справу №464/7884/16-а з Сихівського районного суду міста Львова.
19. 18 липня 2017 року справа №464/7884/16-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.
20. 24 січня 2018 року на виконання вимог підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (набрав чинності 15 грудня 2017 року), касаційну скаргу передано до Верховного Суду.
21. 15 лютого 2018 року протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого судді Шарапи В.М., суддів Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.
22. 31 травня 2019 року на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 30 травня 2019 року № 533/0/78-19 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
23. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н.В., суддів Кашпур О.В., Уханенка С.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
24. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
25. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
26. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
27. Відповідно до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Згідно зі статтею 1 Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (чинного на момент виникнення правовідносин, далі - Закон № 606-XIV), виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
29. Відповідно до статті 2 Закону № 606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу".
30. Частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
31. Частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
VІ. Позиція Верховного Суду
32. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
32.1. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
33. З наведених положень Закону України «Про виконавче провадження» слідує, що обов'язковою умовою для накладання на боржника штрафу за невиконання рішеннями суду, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії, є відсутність поважних причин для такого невиконання.
34. Верховний Суд погоджується з висновками попередніх судів про те, що позивач вживав усіх можливих заходів для виконання рішення суду, що підтверджується листами-зверненнями на адресу департаменту гуманітарної політики управління соціального захисту Львівської міської ради та ВПВР УДВС ГУЮ у Львівській області з приводу роз'яснення механізму забезпечення стягувача продуктами харчування за медичними нормами з обов'язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров'я.
35. Також Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність законодавчого урегулювання механізму забезпечення продуктами харчування з прикріпленням до відповідних магазинів та компенсації вартості продуктів харчування є поважною причиною невиконання позивачем рішення в справі № 464/5715/13-а.
36. Доводи касаційної скарги щодо невиконання позивачем частини третьої статті 106 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, оскільки в жовтні 2016 року Сихівський відділ соціального захисту управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради звернувся до Сихівського районного суду міста Львова із цим позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області без зазначення третьої особи, отже у позивача був відсутній обов'язок направлення позовної заяви неіснуючій третій особі.
37. Щодо доводів касаційної скарги стосовно того, що розгляд справи проводився судами першої та апеляційної інстанцій без участі сторін по справі, Верховний Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , не був присутній в суді першої інстанції оскільки не був стороною в цій справі, а відповідно до журналу судового засідання від 25 травня 2017 року ОСОБА_1 приймав участь у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Щодо інших учасників судового процесу, матеріалами справи підтверджено, що вони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а їх неявка не є перешкодою для розгляду справи по суті.
38. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої та апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.
39. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
40. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди попередніх інстанцій, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в них повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
VIІ. Судові витрати
41. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Сихівського районного суду міста Львова від 24 січня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2017 року в справі № 464/7884/16-а залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Шевцова
Судді О.В. Кашпур
С.А. Уханенко