Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №813/8469/13-а
адміністративні провадження №№ К/9901/1497/18, К/9901/1499/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,
суддів - Бевзенка В. М.,
Шевцової Н. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційні скарги Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної фіскальної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області
на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року (головуючий суддя - Ланкевич А.З.)
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року (головуючий суддя - Кузьмич С.М., судді - Гулид Р.М., Матковська З.М.)
у справі № 813/8469/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство доходів і зборів України
про визнання протиправним наказу та бездіяльності, стягнення заборгованостей та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - відповідач 1, Скаржник 1, ГУМД у Львівській області), Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2, скаржник 2, ГУПФУ у Львівській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Міністерство доходів і зборів України (далі - третя особа, скаржник 3) в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
визнати протиправними накази Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10.02.2003 року № 52-о, від 01.04.2005 року № 41-ф в частині скасування наказу № 9-ф від 17.01.2005 року;
визнати протиправною бездіяльність ДПА у Львівській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті заборгованостей по щомісячній доплаті відповідно до п.5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», по щомісячній надбавці за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення відповідно до пункту 1 наказу ДПА України № 71 від 04.02.2004 року, у неперерахуванні та невиплаті грошової допомоги при звільненні, у ненаправленні матеріалів до сектору пенсійного забезпечення ДПА України для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії;
стягнути з Головного управління Міндоходів у Львівській області заборгованостей із щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» за період з січня 2003 року по день звільнення в загальній сумі 11 867,95 грн; із щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення за період з квітня 2005 року по день звільнення в загальній сумі 11 081,63 грн, із вихідної допомоги з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення та премії, отриманої у місяці звільнення в загальній сумі 37 693,09 грн;
зобов'язати Головне управління Міндоходів у Львівській області подати до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1196 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення;
зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати йому раніше призначену пенсію з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Личаківського районного суду міста Львова від 04 березня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року виправлено допущено описку в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року щодо роз'яснення порядку оскарження судового рішення.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 липня 2013 року касаційні скарги Державної податкової адміністрації у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задоволено частково.
Постанову Личаківського районного суду міста Львова від 04 березня 2009 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 липня 2010 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано накази Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10 лютого 2003 року № 52-о, від 01 квітня 2005 року № 41-ф в частині скасування наказу від 17 січня 2005 року № 9-ф.
Визнано бездіяльність Державної податкової адміністрації у Львівській області, яка виразилась у ненарахуванні та невиплаті належних ОСОБА_1 заборгованостей по щомісячній доплаті відповідно до пункту 5 « г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби», по щомісячній надбавці за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення відповідно до пункту 1 наказу Державної податкової адміністрації України № 71 від 04 лютого 2004 року, у неперерахуванні та невиплаті суми грошової допомоги при звільненні та у ненаправленні матеріалів до сектору пенсійного забезпечення Державної податкової адміністрації України для здійснення перерахунку раніше призначеної ОСОБА_1 пенсії.
Зобов'язано Головне управління Міндоходів у Львівській області подати до Головного Управління пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення.
Зобов'язано Головне управління пенсійного фонду України у Львівській області перерахувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відсутність коштів може бути підставою для невиплати надбавки лише у разі, коли така підстава передбачена в самому нормативному акті, який регулює порядок її призначення і виплати. Відповідачами не наведено підстав для невиплати позивачу надбавки, встановленої п.5 «г» постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592. Також суди зазначили, що наказ Державної податкової адміністрації у Львівській області від 17.01.2005 року № 9-ф, яким встановлено позивачу надбавку за безперервну службу виданий у межах повноважень голови ДПА у Львівській області, делегованих йому п.1 наказу Державної податкової адміністрації України від 04.02.2004 року № 71. Водночас, суди вказали, що наказ голови Державної податкової адміністрації у Львівській області № 41-ф від 01.04.2005 року є протиправним, оскільки з 17.03.2005 року право на прийняття рішення належало виключно голові ДПА України в силу наказу ДПА України № 115 від 17.03.2005 року. Відповідачами не подано доказів прийняття Головою Державної податкової адміністрації України наказу про скасування позивачу щомісячної надбавки за безперервну службу позивачу в розмірі 70 % до грошового забезпечення, а також доказів в обґрунтування законності позбавлення цієї надбавки позивача Головою ДПА у Львівській області. Відповідно до п.3.4 наказу Державної податкової адміністрації України № 71 від 04.02.2003 року (в редакції наказу ДПА України № 115 від 17.03.2005 р. цей пункт отримав номер 3.3) надбавка за безперервну службу може бути скасована лише у випадку видання наказу про накладення на працівника дисциплінарного стягнення. Як видно з матеріалів справи, дисциплінарне стягнення до позивача за час проходження служби не застосовувалось. За таких обставин суди дійшли висновку, що наказ голови ДПА у Львівській області № 41-ф від 01.04.2005 року в частині скасування наказу № 9-ф від 17.01.2005 року є протиправним та підлягає скасуванню. Також суди вказали, що з огляду на протиправність даних наказів, то позивачу повинна бути виплачена надбавка за безперервну службу у тому розмірі, в якому вона була встановлена наказом № 9-ф від 17.01.2005, а саме - 70 % грошового забезпечення, з дати припинення її виплати і по дату звільнення позивача зі служби - 30.12.2005 в загальній сумі - 11081,63 грн. Крім того, суди дійшли висновку про підставність задоволення позовної вимоги в частині зобов'язання Головного управління Міндоходів у Львівській області подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до п. 5 «г» постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % до грошового забезпечення. Твердження відповідачів про те, що встановлення надбавок і доплат є правом керівника податкового органу, судами не взято до уваги, оскільки під час розгляду справи встановлено, що такі види грошового забезпечення позивачу були призначені. Крім цього, згідно вимог законодавства, на яке посилаються представники відповідачів в обґрунтування своїх заперечень, передбачено лише право керівників органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих встановлювати мінімальний, середній або максимальний розмір вищевказаних виплат, а не визначати право особи на отримання такої виплати. Крім того, предметом позовних вимог є не встановлення надбавок і доплат, а законність їх позбавлення. Щодо позовних вимог про стягнення з Головного управління Міндоходів у Львівській області заборгованості із щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» за період з січня 2003 року по день звільнення в загальній сумі 11 867,95 грн; із щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення за період з квітня 2005 року по день звільнення в загальній сумі 11 081,63 грн, із вихідної допомоги з врахуванням щомісячної доплати відповідно до пункту 5 «г» Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» та надбавки за безперервну службу в розмірі 70 відсотків до грошового забезпечення та премії, отриманої у місяці звільнення в загальній сумі 37 693,09 грн., то суди зазначили про їх безпідставність, позаяк вказані суми сплачено позивачу на виконання рішення Личаківського районного суду м. Львова. Щодо пропущеного позивачем строку звернення до суду, суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки про факт невиплати позивачу протягом строку служби щомісячної доплати в розмірі 31 % від суми пенсії, яка могла б бути нарахована йому у разі виходу на пенсію та щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % до грошового забезпечення він дізнався лише в січні 2006, то адміністративний позов поданий в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції на 23.10.2006). Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що спір про невиплату належних позивачу сум грошового забезпечення і решта пов'язаних з ним позовних вимог відповідно до вимог ч. 3 ст. 99 КАС України та ч. 2 ст. 233 КЗпП України, не обмежені будь - яким строком.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
02 січня 2015 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної фіскальної служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, в якій просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник 1 та скаржник 3 вказують на те, що встановлення щомісячної доплати від суми пенсії особам начальницького складу податкової міліції є правом, а не обов'язком керівника органу державної податкової служби з урахуванням умов фінансового забезпечення. Відтак, підстави для її стягнення та перерахунку грошового забезпечення відсутні. Крім того, цей вид доплати не відноситься до додаткових видів грошового забезпечення, що враховується при обчисленні пенсії. Вказане підтверджується приписами п. 7 постанови КМУ від 17.07.1992 № 393, де в переліку видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія не значиться щомісячна доплата від суми пенсії особам начальницького складу податкової міліції. Також скаржниками вказується, що надбавка за безперервну службу, встановлена позивачу, не носить обов'язкового характеру, а тому її призначення є правом, а не обов'язком керівника. Щодо перерахунку розміру грошової допомоги при звільненні в зв'язку з невключенням в її розрахунок премії за грудень 2005 року, яка була виплачена позивачу в лютому 2006 року, то скаржники зазначають, що, згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 27.06.2006 №022-16-13, грошова допомога є одноразовою виплатою, яка залежить від строку календарної служби та грошового забезпечення, обчислених на момент звільнення зі служби і перерахунку не підлягає. Крім того, посилання судів на ст. 116 КЗпП України є неправомірними, оскільки норми КЗпП не поширюються на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ. Також скаржники вказують на пропущення позивачем строку звернення з даним позовом до суду, оскільки грошове забезпечення ОСОБА_1 отримував щомісячно, а відтак знав про його розмір. З позовом ж позивач звернувся до суду 23.10.2006, тобто з пропуском строку звернення до суду та без наведення поважності причин пропуску строку.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 лютого 2015 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
12 січня 2015 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року, в якій просить скасувати зазначені рішення судів та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник 2 вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою пропуск позивачем строку звернення до суду із позовом, оскільки позивач, отримуючи щомісяця, грошове забезпечення, знав про його розмір. Крім того, ГУПФУ в Львівській області стверджує, що суди також дійшли помилкових висновків про необхідність стягнення надбавки та доплати на користь позивача, оскільки їх призначення є правом, а не обов'язком керівника відповідної установи. До того, позивач не звертався з питанням проведення перерахунку пенсій до органів пенсійного фонду , а відтак, зобов'язання ГУПФУ в Львівській області перерахувати ОСОБА_1 раніше призначену пенсію є завчасним.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
Позивачем подано відзиви на касаційні скарги, в яких він просить залишити без задоволення касаційні скарги, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначені касаційні скарги прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Наказом ДПА у Львівській області від 15.10.2002 року № 286-о призначено підполковника податкової міліції ОСОБА_1 на посаду старшого слідчого в особливо важливих справах відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу податкової міліції ДПА у Львівській області, з посадовим окладом 210,00 грн в місяць, встановивши щомісячні надбавки по п.4.2 в розмірі 50 відсотків, по п.8 в розмірі 15 відсотків, по п.5 «г» в розмірі 31 відсоток постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996 року.
Відповідно до наказу ДПА України № 188-ф від 27.12.2002 року зобов'язано виплачувати з 01.01.2003 року особам начальницького складу податкової міліції надбавку за особливі умови служби, професійний ризик, кваліфікацію та виконання особливо важливих завдань у розмірі 100 % грошового забезпечення. Виплату зазначеної надбавки здійснювати за рахунок та в межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів державної податкової служби.
Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10.02.2003 року № 52-о «По особовому складу УПМ ДПА у Львівській області» на виконання наказу ДПА України від 27.12.2002 року № 188-ф призупинено виплату по п.5 «г» постанови Кабінету Міністрів України № 1592 від 31.12.1996 року щомісячної доплати від суми пенсії особам начальницького складу податкової міліції з 01.01.2003 року, в тому числі підполковнику податкової міліції ОСОБА_1, старшому слідчому в особливо важливих справах слідчому відділу податкової міліції ДПА у Львівській області.
Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області 17.01.2005 року № 9-ф «Про встановлення надбавок» з 01.01.2005 року встановлено підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 , старшому слідчому в особливо важливих справах відділення розслідування кримінальних справ слідчого відділу УПМ ДПА у Львівській області, відповідно до наказу ДПА України від 04.02.2004 року № 71 щомісячну надбавку за безперервну службу в розмірі 70 % до грошового забезпечення, стаж служби на 01.01.2005 року становить 24 роки 10 місяців 14 днів.
18 березня 2005 року наказом Державної податкової адміністрації України № 116 "Щодо економного витрачання коштів на оплату праці" надано право головам державних податкових адміністрацій в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі установлювати працівникам надбавки за високі досягнення у праці, пенсійні надбавки особам начальницького складу податкової міліції та виплачувати грошову винагороду державним службовцям за сумлінну безперервну працю, враховуючи їх особистий внесок у загальні результати роботи податкової служби, у межах кошторисних призначень на оплату праці за рахунок створеної економії після нарахування обов'язкових виплат.
Наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2005 року внесено зміни до наказу ДПА України від 4 лютого 2004 року № 71, згідно з якими Голова ДПА України залишає за собою право встановлювати (скасовувати) наказом ДПА України особам начальницького складу податкової міліції за високі результати у службовій діяльності щомісячні надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби.
Наказом Державної податкової адміністрації у Львівській області 01.04.2005 року № 41-ф «Щодо економного витрачання коштів на оплату праці» скасовано накази ДПА у Львівській області від 17.01.2005 року № 7-ф, від 17.01.2005 року № 9-ф, від 15.02.2005 року № 20-ф, від 15.02.2005 року № 21-ф в частині встановлення особам начальницького складу податкової міліції надбавки за безперервну службу. Вказаний наказ виданий на виконання наказів ДПА України від 04.02.2004 р. № 71 та від 18.03.2005 р. № 116.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Підпункт 1 «г» пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про умови оплати праці працівників органів податкової служби» від 31.12.1996 № 1592 (далі - постанова КМУ № 1592): Надати право керівникам органів державної податкової служби у межах установлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих: установлювати особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі, щомісячну доплату в розмірі від 25 до 50 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована.
Частина 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № N 2262-XII (далі - Закон N 2262-XII): Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частина 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України): У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданих касаційних скарг, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції (далі - Суд) наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відтак, враховуючи наведене, а також доводи касаційних скарг, рішення судів попередніх інстанцій підлягають перегляду в касаційному порядку в частині задоволених позовних вимог.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
Стосовно доводів скаржників щодо правомірності зупинення виплати щомісячної доплати від суми пенсії позивачу, Суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що законодавчою підставою для встановлення позивачу щомісячної доплати у розмірі 31 % суми пенсії, яка могла бути призначена ОСОБА_1 є приписи підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592. Даними приписами делеговане право керівникам органів податкової служби встановлювати такого роду виплати, водночас, обмежуючи дане право, межами встановлених фондів оплати праці та граничної чисельності працюючих.
Постановою Верховного Суду України № 13 від 24.12.1999 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно - правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно - правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами. З мотивів відсутності коштів у проведенні вказаних виплат може бути відмовлено в тому разі, коли вони обумовлені в зазначених актах наявністю певних коштів чи фінансування.
Відтак, суди посилаючись на вищевказану правову позицію Верховного Суду України, дійшли хибного висновку про те, що позивач протиправно позбавлений доплати, визначеної приписами підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ № 1592, оскільки згідно тексту того ж таки нормативно - правового акту, встановлення даної доплати можливе у межах установлених фондів оплати праці.
Таким чином, Суд вважає за необхідне зазначити, що законодавець, надаючи право особам рядового і начальницького складу податкової міліції, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їхньою згодою та в інтересах справи на службі на отримання доплати до їх грошового забезпечення, водночас даним нормативно - правовим актом обумовив можливість встановлення даної доплати виключно в межах установлених фондів оплати праці.
Відтак, відповідач 1, при винесенні наказу № 52-О від 10.02.2003, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10.02.2003 № 52-о, а також щодо визнання бездіяльності ДПА у Львівській області, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті заборгованості по щомісячній доплаті відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ № 1592, зобов'язання Головного управління Міндоходів подати до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592, зобов'язання ГУПФУ в Львівській області перерахувати раніше призначену йому пенсію з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592, як похідних позовних вимог, що випливають із основної вимоги про визнання протиправності наказу ДПА у Львівській області від 10.02.2003 № 52-о .
Зважаючи на наведене, Суд приходить до переконання про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового, яким у задоволенні позовних вимог у вказаних частинах відмовити.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
Відповідно до ч. 1, 3 статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Стосовно позовних вимог про скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області № 41-ф від 01.04.2005 в частині скасування наказу № 9-ф від 17.01.2005 про встановлення надбавки за безперервну службу у відсотках до грошового забезпечення, то Суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що з 17.03.2005 право на прийняття рішення про скасування надбавки належало виключно голові ДПА України, що підтверджується наказом ДПА України № 115 від 17.03.2005.
Відтак, зважаючи на те, що відповідачами не спростовано протилежне, в силу процесуального обов'язку суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності, а також не надано доказів прийняття безпосередньо Головою Державної податкової адміністрації України наказу про скасування позивачу щомісячної надбавки за безперервну службу в розмірі 70 % до грошового забезпечення чи наказу про делегування такого повноваження голові ДПА у Львівській області, то Суд вважає правомірними висновки судів щодо необхідності скасування даного наказу, як протиправного та такого, що винесений поза межами повноважень голови ДПА у Львівській області.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Щодо доводів скаржників про помилковість висновків судів попередніх інстанцій в частині необхідності перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, то Суд відхиляє їх з огляду на наступне.
З аналізу приписів статті 9 Закону N 2262-XII випливає, що розмір грошової допомоги встановлюється у відсотковому відношенні від місячного грошового забезпечення.
Відповідачами не спростовано недоотримання позивачем премії за грудень 2005 року, яка в подальшому, була йому виплачена в лютому 2006 року. Водночас, одноразова грошова допомога при звільненні позивача у грудні 2005 року була розрахована без премії за вказаний місяць, що призвело до помилкового її обрахунку.
Посилання скаржників 1,2 на лист Міністерства праці та соціальної політики від 27.06.2006 про неможливість перерахунку одноразової грошової допомоги особам начальницького складу податкової міліції не враховуються Судом, оскільки носять лише роз'яснювальний, а не нормативно - правовий характер.
Відтак, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про заниження розміру виплаченої грошової допомоги при звільненні за рахунок неврахування нарахованої у місяці звільнення премії.
Стосовно доводів скаржників про пропущення позивачем строку звернення до суду із вказаним позовом, оскільки ОСОБА_1 , отримуючи до моменту звільнення - 30.12.2005, щомісячно грошове забезпечення, знав його розмір, а з позовом звернувся лише 23.10.2006, то Суд відхиляє їх з огляду на наступне.
Частиною 2 статті 99 КАС України, в редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 99 КАС України, в редакції на час звернення ОСОБА_1 до суду із вказаним позовом, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно частини другої статті 233 КЗпП у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Статтею 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №108/95-ВР) передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до частини 2 статті 2 Закону №108/95-ВР додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
У рішеннях Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013, №9-рп/2013, які стосуються офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 КЗпП України, зазначено, що під заробітною платою, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем. У разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Також, працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.
В даних спірних правовідносинах поняття «грошове забезпечення» і «заробітна плата», які використано у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір щодо виплати надбавки за безперервну службу та доплати до пенсії як складових додаткових видів грошового забезпечення працівнику податкової міліції охоплюється застосованим у частині 2 статті 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці» та, відповідно, звернення до суду з заявленими позивачем вимогами не обмежується будь-яким строком.
Вказане знаходить своє відображення і в постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 822/2487/16 та від 16.05.2019 у справі №2а/0470/457/12.
Тому, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли до правильних висновків про те, що у даних спірних правовідносинах вимоги позивача не обмежені будь - яким строком у відповідності до ч. 2 ст. 233 КЗпП України.
Суд також зауважує, що скаржниками не оспорююються рішення судів попередніх інстанцій в частині позовних вимог, в задоволенні яких відмовлено, а відтак рішення судів у вказаній частині- не є предметом касаційного перегляду.
Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції вважає за необхідне: в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10.02.2003 № 52-о, а також щодо визнання бездіяльності ДПА у Львівській області, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті заборгованості по щомісячній доплаті відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ № 1592, зобов'язання Головного управління Міндоходів подати до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592, зобов'язання ГУПФУ в Львівській області перерахувати раніше призначену йому пенсію з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592, як похідних позовних вимог, що випливають із основної вимоги про визнання протиправності наказу ДПА у Львівській області від 10.02.2003 № 52-о - рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення в цих частинах; в решті - вказані рішення судів залишити без змін.
Суд також зауважує, що ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2015 року до закінчення касаційного провадження в адміністративній справі зупинено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року
У відповідності до частини статті 375 КАС України, суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення виконання його дії.
Відтак, враховуючи наведене, Суд приходить до переконання про необхідність поновлення виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року з врахуванням даної постанови суду касаційної інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 351, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Львівській області та Державної фіскальної служби України, Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області задовольнити частково.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року скасувати в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області від 10.02.2003 № 52-о, а також щодо визнання бездіяльності ДПА у Львівській області, яка виразилася у ненарахуванні та невиплаті заборгованості по щомісячній доплаті відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ № 1592, зобов'язання Головного управління Міндоходів подати до Головного управління пенсійного фонду України у Львівській області довідку про грошове забезпечення для нарахування (перерахунку) призначеної раніше ОСОБА_1 пенсії з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592, зобов'язання ГУПФУ в Львівській області перерахувати раніше призначену йому пенсію з врахуванням щомісячної доплати відповідно до підпункту 1 «г» пункту 5 постанови КМУ від 31.12.1996 № 1592 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні даних позовних вимог відмовити .
В решті - вказані рішення судів залишити без змін.
Поновити виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 15 липня 2014 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року з врахуванням даної постанови суду касаційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.
Головуючий суддя Н.А. Данилевич
Судді В. М. Бевзенко
Н. В. Шевцова