Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №295/5200/18
адміністративне провадження №К/9901/3071/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Мартинюк Н.М., Шишова О.О
розглянув в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 у складі судді Єфіменко О.В. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у складі колегії суддів: Полотнянка Ю.П. (головуючого), ОСОБА_2 , Загороднюка А.Г. у справі № 295/5200/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні -
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому грошової допомоги при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, за останньою посадою на день звільнення з посади;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату йому грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з посади.
2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
2.1. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України. Під час проходження військової служби перебував на фінансовому забезпеченні Військової частини НОМЕР_1 .
3.2. Відповідно до наказу командира 95 окремої десантно-штурмової бригади по особовому складу від 03.01.2018 № 1-РС ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту та виключений зі списків Військової частини НОМЕР_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.02.2018 № 60.
3.3. Згідно з довідкою-розрахунком від 16.05.2018 № 353 позивачу при звільненні було нараховано та виплачено грошове забезпечення за березень 2016 року - лютий 2018 року відповідно до фактичного часу перебування на службі у сумі 115834,89 грн, у тому числі: щомісячну додаткову грошову винагороду у сумі 84235,50 грн, матеріальну допомогу у сумі 6 184,50 грн, грошову допомогу на оздоровлення у розмірі 17 977,50 грн, стрибкові 292,50 грн, винагороду за участь в АТО - 5418,89 грн та компенсацію за відпустку у розмірі 1 726,00 грн (а. с. 9).
3.4. Позивачу було нараховано до виплати одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби у сумі 77670,00 грн, що підтверджується грошовим атестатом Серія № 358868 від 05.03.2018 (а. с. 6).
4. Уважаючи, що одноразова грошова допомога при звільненні була нарахована без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, позивач звернувся з цим позовом до суду.
5. Відмовляючи в задоволені позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що щомісячна додаткова грошова винагорода не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого військовослужбовцям нараховується й виплачується одноразова грошова допомога при звільненні.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Позивач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування йому грошової допомоги при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, за останньою посадою на день звільнення з посади та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому грошової допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з посади.
7. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваного судового рішення неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
8. Скаржник наголошує, що судами дана невірна оцінка обставинам справи, оскільки при здійсненні розрахунку позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби склад грошового забезпечення має бути визначений відповідно до положень частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до якого має бути включена, зокрема, і щомісячна додаткова грошова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, а тому дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги при звільненні без урахування зазначеної щомісячної додаткової грошової винагороди не ґрунтуються на нормах закону
9. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
10. Конституція України
10.1. Частина 2 статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Кодекс адміністративного судочинства України
11.1. Частина 3 статті 2. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» 12.05.1992 № 2232-XII (далі Закон -№ 2232-XII)
12.1. Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
12.2. Згідно зі статтею 40 Закону № 2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами.
12.3. Частиною першою статті 9 цього ж Закону обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
12.4. Частиною другою вказаної статті встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
13. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 30.04.1993 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ)
13.1. Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком (за наявності вислуги 10 років і більше), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
14. Постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова Кабінету Міністрів України № 1294)
14.1. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
15. Постанова Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»
15.1.Так, підпунктом 2 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889 Уряд встановив, з-поміж іншого, щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби) з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення.
16. Проаналізувавши доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги та скасування рішень судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
17. З матеріалів справи вбачається, що позивача звільнено з військової служби на підставі пункту "а" частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII (у зв'язку із закінченням строку контракту); вислуга позивача становить 24,5 роки календарної служби; відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, про що видано відповідний наказ; щомісячна додаткова грошова винагорода позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889 становила 60% місячного забезпечення, яка виплачувалася йому щомісяця з дня запровадження до дня звільнення з військової служби, тобто мала постійний характер.
18. Однак додаткову грошову винагороду у зазначеному розмірі до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби позивачу, не включено.
19. Водночас відмовляючи в задоволенні позову, судами попередніх інстанцій було помилково невключено винагороди до складу грошового забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби, з посиланням на Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15 листопада 2010 року № 595, виданим на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889.
20. Під час розгляду цієї справи суди попередніх інстанцій, застосовуючи норми вищезазначеної Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, не врахували пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.
21. Так, частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ Міністру оборони України надано повноваження лише визначати порядок виплати грошового забезпечення, тоді як право визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби та види виплат військовослужбовцям, які включаються до складу місячного грошового забезпечення законом, не віднесено до його компетенції та може бути змінений лише законодавцем.
22. Отже, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає саме Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам зазначеного Закону.
23. Колегія суддів враховує, що питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17. Приймаючи постанову від 06.02.2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.
23.1 Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
23.2. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових:
1) посадовий оклад;
2) оклад за військовим званням;
3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення;
4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
24. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць.
25. Оскільки останні 24 місяці перед звільненням додаткова грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, нараховувалась і виплачувалась позивачу щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
26. Таким чином, відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, щомісячну додаткову грошову винагороду у розмірі 60% грошового забезпечення, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889.
27. При касаційному розгляді також враховано висновок Верховного Суду, наведений у постанові від 19.09. 2019 року у справі № 826/14564/17.
28. За такого правового регулювання та обставин справи суди першої й апеляційної інстанцій, належним чином установивши фактичні обставини справи, дійшли помилкового висновку про правомірність спірних дій відповідача та, відповідно, відсутність підстав для задоволення позову.
29. За правилами частини першої статті 351 КАС, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
30. Таким чином, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із ухваленням у справі нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 356, 359 КАС України, суд,
31. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
32. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02.07.2018 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №295/5200/18 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошової допомоги при звільненні - скасувати.
33. Ухвалити у справі №295/5200/18 нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 задовольнити повністю.
34. Визнати протиправними дії (бездіяльність) Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення, за останньою посадою на день звільнення з посади.
35. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошову допомоги при звільненні з включенням до грошового забезпечення щомісячної додаткової грошової винагороди у розмірі 60% грошового забезпечення за останньою посадою на день звільнення з посади, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2009 №889, із урахуванням раніше виплаченої суми одноразової грошової допомоги.
36. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Cуддя-доповідач І.В. Дашутін
Судді Н.М. Мартинюк
О.О. Шишов