05 грудня 2019 року
Київ
справа №640/16601/19
адміністративне провадження №К/9901/33645/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі №640/16601/19 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, ради адвокатів Львівської області про скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, Ради адвокатів Львівської області про скасування рішень та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 9 вересня 2019 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції позивач звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою.
У поданій касаційній скарзі скаржник, з посиланням на неправильне застосування судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу апеляційної інстанції, та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Верховний Суд, під час розгляду матеріалів касаційної скарги, поданої на процесуальну ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року, констатує таке.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що подана апеляційна скарга не містить власноруч підпису апелянта.
Відповідно до частини десятої статті 44 КАС України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника). Разом з тим, подана апеляційна скарга не містить характерного відтиску власноручного підпису на аркуші, що свідчить про подання її копії.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.
Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, про відсутність підстав для відкриття апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга не містить особистого підпису особи, яка її подає.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на наявність іншої апеляційної скарги, яка була підписана ним особисто не приймається Судом до уваги, оскільки оскаржуваною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року апеляційним судом вирішувалось питання лише щодо апеляційної скарги не підписаної скаржником.
За змістом частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень з питань повернення заяви позивачеві (заявникові), поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування єдиної правозастосовної практики.
Водночас аналіз оскаржуваного судового рішення та доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку про те, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики з питань застосування відповідних норм права, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Отже, зміст вказаних норм та проведений аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої й апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у розглядуваному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі №640/16601/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
М.В. Білак
О.А. Губська
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду