Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №826/6577/18
адміністративне провадження №К/9901/25174/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого Тацій Л.В.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г., -
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року (прийняту судом у складі судді Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (ухвалену судом у складі: головуючого судді Бужак Н.П., суддів: Літвіної Н.М., Сорочка Є.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України (далі - СЗРУ) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо виселення його з житла;
- зобов'язати відповідача негайно надати житлове приміщення для проживання згідно норм, встановлених законодавством України, або виплатити грошову компенсацію.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 05 квітня 2019 року провадження у справі закрив, у зв'язку із тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Роз'яснив позивачу, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 липня 2019 року ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав позивача, тому цей спір не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватись судами за правилами цивільного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
02 вересня 2019 року до Верховного Суду звернувся ОСОБА_1 із касаційною скаргою, у якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до Окружного адміністративного суду міста Києва.
У скарзі йдеться про те, що предметом спору є визнання протиправними дій відповідача, що виявилося у «зловживанні правом», яке проявляється у зловживанні своїми суб'єктивними правами при виселенні позивача з житла. Насамперед це виявляється у використанні відповідачем як носієм владних повноважень правових можливостей для досягнення шкідливих результатів.
Суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права.
Зазначено, що даний спір має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
У відзиві на касаційну скаргу СЗРУ просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 вересня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Тацій Л.В., судді: Рибачук А.І., Стеценко С.Г., скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 16 жовтня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у межах доводів касаційної скарги перевірив постановлені у цій справі судові рішення, обговорив доводи касаційної скарги і дійшов висновку про таке.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Як установлено матеріалами справи, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій відповідача щодо виселення його з житла та зобов'язання негайно надати житлове приміщення для проживання або виплатити належну грошову компенсацію. Отже, цей позов поданий на поновлення прав позивача у сфері житлових відносин.
За правилами частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) у редакції, чинній на час прийняття оскаржених рішень, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Оскільки спірні правовідносини пов'язані із захистом порушених житлових прав ОСОБА_1 , колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладений у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року (справа № 6-14цс16), і постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року (справа № 806/104/16).
Слід зазначити, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Ураховуючи викладене, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що заявлений спір не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку не адміністративного, а цивільного судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.
Частиною першою статті 350 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам процесуального права, а тому відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Зважаючи на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.В. Тацій
Судді : А.І. Рибачук
С.Г. Стеценко