05 грудня 2019 року
Київ
справа №420/2810/19
адміністративне провадження №К/9901/33523/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білак М.В.,
суддів: Єресько Л.О., Калашнікової О.В.,
перевіривши касаційну скаргу Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі №420/2810/19 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в Одеській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язати поновити в Національній автоматизованій інформаційній системі Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України реєстрацію від 19 грудня 2014 року автомобіля ВАЗ-21093, який належить позивачу на праві власності.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що листом ТСЦ №5142 РСЦ в Одеській області від 29 березня 2018 року №31/15/-5142-842 він був повідомлений про анулювання вказаної реєстрації від 19 грудня 2014 року автомобіля ВАЗ-21093 у зв'язку з нібито встановленням заміни номерної панелі з ідентифікаційним номером кузова. Вказує, що зазначений факт спростовується проведеною трасологічною експертизою по дослідженню ідентифікаційних номерів автомобіля ВАЗ-21093 якою встановлено незмінність маркування номера двигуна, маркування безпосередньо символів ідентифікаційного номера кузова, а також відсутність слідів перезакріплення опори правого переднього амортизатора - номерної деталі кузова автомобіля з правим бризковиком та надставкою щита моторного відсіку, які з'єднані по технології заводу-виробника.
Позивач вважає, що такі дії відповідача щодо анулювання реєстрації транспортного засобу є протиправними.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019, позовні вимоги задоволено частково.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, представник відповідача подав касаційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
На підставі аналізу доводів касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Положеннями пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України та статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 30 вересня 2016 року №1402-VIII гарантовано право особи на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Однак пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачає, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 КАС України передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності. Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, що не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Предметом розгляду в цій справі є оскарження дій відповідача в частині здійснення анулювання реєстрації транспортного засобу ОСОБА_1 та зобов'язання здійснити державну реєстрацію.
Відкриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції, виходячи з положень пункту 20 частини першої статті 4 та статті 257 КАС України, відніс таку справу до категорії справ незначної складності та розглянув дану справу за правилами спрощеного позовного провадження, а відтак ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають.
Дослідивши встановлені судами першої й апеляційної інстанцій обставини справи, вивчивши викладені у касаційній скарзі доводи й обґрунтування, з'ясувавши характер спірних правовідносин, предмет спору та обраний позивачем спосіб захисту, врахувавши обсяг і характер досліджених судами доказів, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що ця адміністративна справа є справою незначної складності.
Викладене також не дає підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, а спір у цій справі не відноситься до категорії спорів, передбачених частиною 4 статті 257 згаданого Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 4 липня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2019 року у справі №420/2810/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
.........................
.........................
..........................
М.В. Білак
Л.О. Єресько
О.В. Калашнікова
Судді Верховного Суду