Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №705/5707/15-а
адміністративне провадження №К/9901/10446/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Стеценка С.Г.,
суддів Рибачук А. І., Тацій Л. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2016 (головуючий суддя - Горячківська Л. В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 (головуючий суддя Саприкіна І. В., судді: Епель О. В., Кучма А. Ю.),
I. Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Уманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області (далі - УПФ, пенсійний орган, відповідач), в якому просив: визнати протиправним дії УПФ щодо порушення термінів призначення пенсії на пільгових умовах і скорочення пенсійного віку; зобов'язати відповідача призначити йому починаючи з 08.12.2014 пенсію на пільгових умовах із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону України від 28.02.1991 №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII; спірна пенсія).
2. Вимоги позовної заяви обґрунтовувались тим, що відповідач, на переконання ОСОБА_1 , протиправно і всупереч вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, відмовив у призначенні йому пенсії із зменшенням пенсійного віку на 4 роки відповідно до статті 55 Закону №796-XII, умови якої, як вважає позивач, були виконані ним у повному обсязі, чим, на думку останнього, порушив право на соціальне забезпечення, гарантоване Конституцією України.
II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Постановою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016, відмовлено у задоволенні позову.
4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідач, на якого Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладено обов'язок доказування правомірності своїх дій та рішень, у ході розгляду справи довів факт відсутності усіх необхідних і передбачених статтею 55 Закону №796-XII умов для призначення позивачу спірної пенсії, зокрема, щодо проживання (роботи) на території радіоактивного забруднення упродовж часу, визначеного у частині другій вказаної статті.
III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи
5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і задовольнити позов.
6. В обґрунтуванні касаційної скарги позивач посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового, на його думку, висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки наявність у ОСОБА_1 права на призначення і виплату спірної пенсії випливає з наявних у матеріалах справи доказів, яким під час її розгляду не надано належної оцінки.
7. Своїм правом подання заперечень на касаційну скаргу відповідач не скористався.
IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.07.2016 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
9. В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.
10. За правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Гриціва М. І., суддів: Берназюка Я. О., Коваленко Н. В.
12. У зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Гриціва М. І. (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 №13 ) та на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Рибачука А. І., Тацій Л. В.
13. Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 постановлено здійснити касаційний розгляд цієї справи в порядку письмового провадження з 05.12.2019.
V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
14. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач з 26.04.1986 по 07.06.1987 роки працював в м. Сарни Рівненської області, з 08.06.1987 по 25.08.1992 роки - начальником Синицького лісорозсадника, з 01.10.1992 по 24.05.1994 - агрономом в колгоспі ім. Т. Г. Шевченка с. Синиці Христинівського району.
15. ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в м. Умані та Уманському районі Черкаської області із заявою від 11.11.2013 про призначення йому пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
16. Листом начальника управління Пенсійного Фонду України в м. Умані та Уманському районі від 05.02.2014 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії відповідно до вимог вказаної вище статті Закону №796-XII.
17. Такі дії пенсійного органу ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
18. Постановою Уманського міськрайонного суду від 03.04.2014, залишеною в силі ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2014, по справі №705/951/14а відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до УПФУ в місті Умані та Уманському районі про визнання незаконною відмови в призначенні та зобов'язання призначити пенсію за зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
19. У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу з проханням призначити йому пенсію зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
20. Рішенням УПФУ в місті Умані та Уманському районі від 17.11.2014 позивачу відмовлено у призначенні спірної пенсії, оскільки він проживав та працював на територіях радіоактивного забруднення, які визначені постановою Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 №106 - 3 роки 19 днів, що не дає права на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-XII.
21. Підставою для відмови у призначенні позивачу спірної пенсії стало те, що Синицький лісорозсадник Уманського лісгоспзага жодним нормативно-правовим актом не віднесено до територій радіоактивного забруднення, а тому роботу на цій території неможливо віднести до необхідного для призначення пенсії стажу.
VI. Позиція Верховного Суду
22. Проводячи касаційний розгляд цієї справи Верховний Суд застосовує норми законодавства в редакції, яка діяла станом на час виникнення спірних правовідносин.
23. Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Статтею 46 Основного Закону України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
25. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
26. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
27. В той же час, основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я визначає Закон №796-XII та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
28. За змістом статті 1 Закону №796-XII, цей акт законодавства, спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
29. Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
30. Статтею 55 Закону №796-XII передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
31. Частиною другою названою вище статті передбачено умови для надання пенсії із зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи: особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років - пенсійний вік зменшується на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.
32. При цьому, питання, пов'язані з визначенням категорій зон радіоактивно забруднених територій, унормовує стаття 2 Закону №796-XII, згідно з якою, залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших соціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
33. Такими зонами є, зокрема, зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
34. Межі цих зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної академії наук України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров'я, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.
35. Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року.
36. Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.
37. Положенням статті 2 Закону №796-XII кореспондують приписи статей 1, 2 Закону України від 27.02.1991 №791а-XII «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №791а-XII), за визначенням якого до територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, в межах України належать території, на яких виникло стійке забруднення навколишнього середовища радіоактивними речовинами понад доаварійний рівень, що з урахуванням природно-кліматичної та комплексної екологічної характеристики конкретних територій може призвести до опромінення населення понад 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік, і яке потребує вжиття заходів щодо радіаційного захисту населення та інших спеціальних втручань, спрямованих на необхідність обмеження додаткового опромінення населення, зумовленого Чорнобильською катастрофою, та забезпечення його нормальної господарської діяльності.
38. Статтею 2 Закону №791а-XII встановлено, що залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей грунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов'язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров'я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони.
39. Такими зонами, окрім інших, зона посиленого радіоекологічного контролю - це територія з щільністю забруднення грунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/кв. км, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/кв. км, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/кв. км за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період.
40. Межі зон установлюються та переглядаються Кабінетом Міністрів України на основі експертних висновків Національної академії наук України, центральних органів виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах охорони здоров'я, управління зоною відчуження та зоною безумовного (обов'язкового) відселення, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища, безпеки використання ядерної енергії, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, за поданням обласних рад і затверджуються Верховною Радою України.
41. Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року, а також надаються на запит відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
42. Карти зазначених зон, перелік населених пунктів, віднесених до цих зон, та дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення один раз на три роки публікуються в загальнодержавних та регіональних друкованих засобах масової інформації і зберігаються у відповідних центральних та місцевих органах виконавчої влади.
43. Як встановили суди попередніх інстанцій, територія Синицького лісорозсадника, на якій проживав та працював позивач, не включена до зони посиленого радіоекологічного контролю, межі якої були б установлені Кабінетом Міністрів України на основі відповідних експертних висновків за поданням обласних рад і затверджені Верховною Радою України, а відтак суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивач не набув права на спірну пенсію, про що вірно зазначив й відповідач.
44. Ураховуючи викладене, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги, згідно встановленого КАС України обсягу повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд, в контексті встановлених судами обставин справи, не виявив неправильного застосування судами норм матеріального або порушень норм процесуального права, а відтак не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.
45. За правилами частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
46. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.05.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22.06.2016 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С. Г. Стеценко,
А. І. Рибачук,
Л. В. Тацій,
Судді Верховного Суду