25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/11936/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Судової-Хомюк Н.М.,
Ільчишин Н.В.,
секретаря судового засідання Цар М.М.,
розглянувши у судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області (головуючий суддя - Рудська С.М.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку о 09 год. 23 хв. 25 жовтня 2019 року, повне судове рішення складено 25 жовтня 2019 року, у справі №161/12709/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
31.07.2019 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області, просив скасувати постанову Головного управління ДФС у Волинській області від 16.07.2019 та закрити справу про адміністративне правопорушення.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року позов задоволено частково: скасовано постанову першого заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області Чуй Віталія Володимировича від 16 липня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн.; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 1 статті 164-1, частиною 1 статті 165-1 КУпАП відправлено до Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на новий розгляд.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану постанову про накладення адміністративного стягнення винесено до закінчення строку на подання заперечення на акт перевірки, чим порушено норми чинного законодавства. Суд першої інстанції зазначив, що посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області порушено процедуру розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно позивача, що, в свою чергу, позбавило останнього можливості скористатися своїм правом на захист, зокрема, подати заперечення щодо встановлених у Акті перевірки обставин, які були покладені в основу оскаржуваної постанови. Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що вказаний протокол отримано позивачем особисто та своєчасно. Також суд першої інстанції вказав, що посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області в оскаржуваній постанові не було зазначено конкретні статті КУпАП, які передбачають відповідальність за інкриміноване позивачу адміністративне правопорушення та на підставі яких було визначено вид та розмір адміністративного стягнення, яке, в свою чергу, було застосовано до останнього. Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини справи, враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення - оскаржувану постанову слід скасувати, справу надіслати на новий розгляд до ГУ ДФС у Волинській області.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відправлення справи про адміністративне правопорушення до Головного управління ДФС у Волинській області на новий розгляд, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року в цій частині та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не обґрунтовано відмову позивачу у задоволенні позовної вимоги про закриття справи про адміністративне правопорушення та не зазначено висновку про таку відмову. Скаржник вказує, що судом першої інстанції зроблено висновки, що неможливо притягнути особу до відповідальності на підставі доказів, які викликають сумнів та в свою чергу не встановлюють беззаперечності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, що підтверджує, на переконання скаржника, наявність передбачених частиною 1 пункту 1 статті 247 КУпАП обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зазначає, що станом на 24.10.2019 закінчились строки накладення адміністративного стягнення, передбачені статтею 38 КУпАП.
В судовому засіданні представник відповідача щодо апеляційної скарги заперечила, просила залишити в силі рішення суду першої інстанції, позивач просив у разі відсутності відзиву відповідача на апеляційну скаргу розгляд справи здійснювати без участі представника позивача.
Згідно з ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає частково.
Як встановлено судом першої інстанції з матеріалів справи, з 12.06.2019 по 04.07.2019 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна планова виїзна перевірка СПД ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.12.2018, за результатами якої 11.07.2019 складено акт № 14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 (а.с.38-55).
Відповідно до висновків акта перевірки № 14307/03-20-13-02/2670519292 від 11.07.2019 документальною плановою виїзною перевіркою встановлені порушення самозайнятою особою ОСОБА_1 :
- п.44.1 ст.44; п.164.1 ст.164; п.177.2, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України (зі змінами та доповненнями), занижено податок з доходів фізичних осіб 378 777,89 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 169 753,94 грн., за 2018 рік на суму 209 023,95 грн.;
- п.2 ч.1 ст.7, п.п.2, 3, 9 ст.9 розділу ІІІ ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування» та розділ IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування (зі змінами і доповненнями), в результаті встановлено зниження сплати єдиного внеску на загальну суму 93 699,68 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 42 303,46 грн., та за 2018 рік на суму 51 396,22 грн.;
- п.п.162.1.1 п.162.1 ст.162; п.п.163.1.1 п.163.1 ст.163; п.п.164.1.3 п.164.1 ст.164, п.п.1.3 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, внаслідок чого не нараховано та не сплачено до бюджету військового збору 31 564,82 грн., в т.ч.: за 2017 рік на суму 14 146,16 грн. та за 2018 рік на суму 17 418,66 грн.;
- п.п.«б» п.187.1 ст.187; п.198.6 ст.198 ПК України та вимог Наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, завищено рядок 19, 20, 21 на суму 588 грн., у зв'язку з цим підлягає сплаті податок на додану вартість за квітень, травень, липень 2017 року на суму 588 грн.;
- п.п.«б» п.176.2 ст.176 ПК України та Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4;
- п.117.1 ст.117 ПК України, а саме: несвоєчасно подано Повідомлення за формою №20-ОПП, щодо наявності у підприємця об'єктів рухомого та нерухомого майна, яке використовувалося платником протягом 2017-2018 року;
-п.177.10 ст.177 ПК України.
16.07.2019 посадовою особою ГУ ДФС у Волинській області головним державним ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних та самозайнятих осіб управління податків та зборів фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області Сарахман Т.М. за матеріалами планової виїзної документальної перевірки складено протокол про адміністративне правопорушення № 452.17/13-02 відповідно до якого ОСОБА_1 вчинив правопорушення - неналежне ведення обліку, що призвело до перекручування даних декларації про майновий стан та доходи за 2017-2018 роки, а саме завищення валових витрат за 2017-2018 роки, порушення порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, чим порушено п.44.1 ст.44; п.164.1 ст.164; п.177.2, п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України, а також порушення порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017-2018 роки, чим порушено п.2 ч.1 ст.7, п.п.2, 3, 9 ст.9 розділу ІІІ ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове держане страхування» та розділ IV «Нарахування, обчислення і сплата єдиного внеску» Інструкції про порядок нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове держане соціальне страхування (зі змінами і доповненнями). Відповідальність за вчиненні правопорушення передбачена частиною 1 статті 164-1, частиною 1 статті 165-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
16.07.2019 першим заступником начальника ГУ ДФС у Волинській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, згідно з якою ОСОБА_1 притягнено до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу в сумі 680 грн. Копію вказаної постанови під підпис вручено ОСОБА_1 .
Вважаючи вказану постанову протиправною, такою, що підлягає скасуванню, ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 20.1.41 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право складати стосовно платників податків - фізичних осіб та посадових осіб платників податків - юридичних осіб протоколи про адміністративні правопорушення та виносити постанови у справах про адміністративні правопорушення у порядку, встановленому законом.
Згідно із статтею 234-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) органи доходів і зборів розглядають справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням порядку приймання готівки для подальшого її переказу (стаття 163-13), порушенням порядку проведення готівкових розрахунків та розрахунків з використанням електронних платіжних засобів за товари (послуги) (стаття 163-15), ухиленням від подання декларації про доходи (стаття 164-1), порушенням законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (стаття 165-1), порушенням порядку припинення юридичної особи (частини третя - шоста статті 166-6), перешкоджанням уповноваженим особам органів доходів і зборів у проведенні перевірок (стаття 188-23). Від імені органів доходів і зборів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники органів доходів і зборів та їх заступники, уповноважені ними посадові (службові) особи.
Відповідно до частини 1 статті 164-1 КУпАП «Порушення порядку подання декларації про доходи та ведення обліку доходів і витрат» неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи чи включення до декларацій перекручених даних, неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, - тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, об'єктивною стороною правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 164-1 КУпАП, є: - неподання або несвоєчасне подання громадянами декларацій про доходи; - включення до декларацій перекручених даних; - неведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку; - неналежне ведення обліку доходів і витрат, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку.
У спірному випадку відповідач, визначаючи склад адміністративного правопорушення, вказує на те, що об'єктивна сторона такого полягає у неналежному веденні обліку, що призвело до перекручення даних декларації про майновий стан та доходи за 2017 - 2018 роки.
Відповідно до частини 1 статті 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).
Триваючим правопорушенням є проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилось в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов'язків визначених правовою нормою.
Неналежне ведення обліку доходів і витрат обумовлені певною дією щодо сплати обов'язкових платежів в неналежному розмірі, внесення некоректних даних до декларації та книги обліку. Вказане порушення є однократними разовими порушеннями Закону, не має триваючого характеру та не виражається у триваючому непереривному порушенні Закону як-то невиконання обов'язків визначених правовою нормою протягом певного часу.
Оскільки вказане адміністративне правопорушення є однократним, закінченим проступком, тому і адміністративне стягнення має бути накладено на винну особу протягом двох місяців з дня вчинення правопорушення.
В акті перевірки від 11.07.2019 № 14307/03-20-13-02/ НОМЕР_1 зазначено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2018 СПД ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність на загальній систему оподаткування та сплачував до бюджету самостійно розраховані авансові платежі з податку на доходи фізичних осіб. Перевіркою дотримання встановленого порядку подання до контролюючих органів податкових декларацій порушень не встановлено, декларації про майновий стан і доходи за 2017 і 2018 роки до контролюючого органу подавалися вчасно.
В свою чергу, висновки контролюючого органу щодо допущених позивачем порушень зроблені за результатом перевірки даних поданих позивачем податкових декларацій за період 2017-2018 роки, а тому станом на день прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення - 16.07.2019, двомісячний строк, передбачений статтею 164-1 КУпАП, для застосування до позивача адміністративного стягнення, який обраховується з дати вчинення порушення, сплинув.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з'ясовано обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, частково не відповідають обставинам справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позову.
Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 310, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 жовтня 2019 року у справі №161/12709/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.
Скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління ДФС у Волинській області Чуй Віталія Володимировича від 16 липня 2019 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680грн., і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Н. М. Судова-Хомюк
Н. В. Ільчишин
Повне судове рішення складено 05.12.2019