05 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12224/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Багрія В. М.,
суддів Качмара В. Я., Старунського Д. М.,
з участю секретаря судового засідання Болюк Н. В.,
розглянувши у судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду (ухвала постановлена у м. Тернополі судом у складі головуючого судді Шульгача М. П.) у справі № 500/2122/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2019 року ОСОБА_1 через свого представника звернувся до суду з позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Тернопільської області (правонаступник - Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області) про зобов'язання вчинити дії.
Позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної йому пенсії за віком за період з 02.09.2010 по 03.02.2017 з врахуванням набутого пільгового страхового стажу за час роботи в ЗАО «Полярна геофізична експедиція» в районах Крайньої Півночі колишнього СРСР в період з 17.09.1985 по 14.05.1987 та з 15.05.1987 по 01.01.1991, зарахувавши зазначений стаж роботи один рік за півтора року при отриманій заробітній платі в розмірі 32495 руб, з урахуванням раніше виплачених сум та з компенсацією втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Ухвалу суду першої інстанції через свого представника ОСОБА_2 В. С. оскаржив ОСОБА_1 , подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі зазначає, що позивач з 02.09.2010 по 04.02.2017 не отримував пенсію в належному розмірі з вини відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципом відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.
Відповідно до вищенаведеного, на думку апелянта, відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок пенсії позивача за період з 02.09.2010 по 04.02.2017 на підставі наявних в пенсійній справі документів.
Крім того, апелянт зазначає, що відповідно до частини 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Таким чином, на думку апелянта, оскільки органом що призначив пенсію допущено порушення пенсійного законодавства, позов з вимогами про виплату сум пенсії за минулий час може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Апелянт посилається на висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17.
Апелянт просить ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до суду з позовом, оскільки про порушення своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 дізнався 10.01.2019 - з моменту доведення до його відома листа відповідача № 449/С-11, яким позивачу відмовлено в перерахунку пенсії.
З таким висновком суду першої інстанції апеляційний суд погоджується та, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, враховує наступне.
У справі встановлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09.02.2018, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.09.2018, зобов'язано Тернопільське об'єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області здійснити з 04.02.2017 перерахунок та виплату раніше призначеної позивачу пенсії, із врахуванням пільгового обчислення страхового стажу для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі за період його роботи з 17.09.1985 по 14.05.1987 та з 15.05.1987 по 01.01.1991, зарахувавши зазначений стаж його роботи, як один рік за півтора року.
28.12.2018 позивач звернувся до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області із заявою про перерахунок пенсії за період, починаючи з дня отримання пенсії за віком з 02.09.2010 по 04.02.2017 та виплату пенсії з урахуванням проведеного перерахунку.
Управління ПФ листом № 449/С-11 від 10.01.2019 відмовило позивачу у такому перерахунку.
Відповідно до частини першої статті 120 Кодексу адміністративного судочинства України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначений частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України шестимісячний строк визнаний законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням суб'єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом з приводу відмови відповідача в перерахунку його пенсії, яка викладена в листі Управління ПФУ № 449/С-11 від 10.01.2018, та просив зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної пенсії.
Взявши до уваги зміст позовних вимог, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що початком перебігу шестимісячного строку звернення до суду ОСОБА_1 з цим позовом є 10.01.2019 (день надання відповіді органом ПФ на заяву позивача), оскільки предметом судового оскарження є рішення відповідача про відмову в перерахунку пенсії, яке викладене у відповіді на заяву № 449/С-11 від 10.01.2018.
Позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії (прийняти рішення) безпосередньо пов'язана з відмовою здійснити перерахунок пенсії, що викладена в листі № 449/С-11 від 10.01.2018.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про залишення позову без розгляду, оскільки позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з позовом.
Крім того, питання щодо періоду здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 вже досліджувалось судом у справі № 607/9743/17, в якій позивачем було зазначено про необхідність перерахунку пенсії в межах шестимісячного строку давності звернення до суду, тобто з 04.02.2017. Оскільки питання про перерахунок пенсії за період з 02.09.2010 по 04.02.2017 позивачем перед судом в той час не ставилося, є підстави для висновку, що звернення з такими вимогами у вересні 2019 року має місце з пропущенням встановленого законом строку без поважних причин.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що у спірному випадку давність звернення до суду з адміністративним позовом не застосовується, суд апеляційної інстанції визнає безпідставними. При цьому бере до уваги, що в ухвалі Тернопільського окружного адміністративного суду від 6.05.2019 про повернення позовної заяви в справі №500/955/19, а також в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 про залишення вказаної ухвали без змін, судами першої та апеляційної інстанції зроблено висновок про поширення строків давності звернення до суду на позовні вимоги позивача за період з 2.09.2010 по 4.02.2017.
Щодо твердження апелянта про те, що Верховний Суд в постанові від 24.04.2018 у справі № 646/6250/17 висловив позицію про незастосування строків давності в справах щодо виплати пенсії у випадку порушення органами Пенсійного фонду законодавства про пенсійне забезпечення слід зазначити, що у зазначеній справі позивачу було призначено пенсію, однак не було її фактично виплачено, тоді як в даній справі позивачу пенсія виплачувалась у встановлені строки, а тому висновок Верховного Суду, на який посилається апелянт, не може бути застосований.
Відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, в силу викладеного вище, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 243, ст. 308, ст. 310, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Тернопільського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 500/2122/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В. М. Багрій
судді В. Я. Качмар
Д. М. Старунський
Повний текст постанови виготовлений 05.12.2019.