Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа №826/11649/16
адміністративне провадження №К/9901/62394/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Желєзний І.В., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018р. (суддя - Вєкуа Н.Г.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018р. (судді - Пилипенко О.Є., Глущенко Я.Б., Кузьмишина О.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Соколова Олександра Євгеновича, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про скасування рішення,
встановив:
У липні 2016 року позивачі звернулись до суду з позовом, в якому просили скасувати рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29236464 від 13.04.2016 року 15:52:54 та запис про державну реєстрацію права власності №14214345, дата, час державної реєстрації 13.04.2016 року 13:41:10 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
В обгрунтування позовних вимог посилались на те, що враховуючи наявність рішення суду, яким вирішено реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . за ПАТ «Дельта Банк» не проводити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», то відповідно підлягає скасуванню рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29236464 від 13.04.2016р. 15:52:54 та запис про державну реєстрацію права власності №14214345, дата, час державної реєстрації 13.04.2016р. 13:41:10 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Окружного адміністративного суду від 15.03.2018р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністартивного суду від 10.07.2018р., позов задоволено.
Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 29236464 від 13.04.2016 року 15:52:54 та запис про державну реєстрацію права власності №14214345, дата, час державної реєстрації 13.04.2016 року 13:41:10 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
ПАТ «Дельта Банк» не погодилось з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами не надано належної оцінки обставинам справи, у зв'язку з чим ухвалили рішення які пілягають скасуванню.
Зокрема, посилалось на те, що ПАТ «Дельта Банк» було надано приватному нотаріусу всі передбачені законом документи для здійснення реєстрації права власності, на момент реєстрації права власності не існувало жодних перешкод чи заборон щодо здійснення реєстрації права власності на предмет іпотеки, а тому державну реєстрацію права власності на трикімнатну квартиру за ПАТ «Дельта Банк» проведенно з дотриманням норм чинного законодавства.
У відзиві на касаційну скаргу позивачі просять касаційну скаргу відхилити, а рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Чернігова від 11.11.2015р. задоволено позов ПАТ «Дельта Банк».
Вирішено в рахунок погашення основного забов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 844101,9 грн. з яких тіло кредиту - 618357,62 грн., відсотки - 225744,28 грн., за Договором про надання споживчого кредиту від 15.12.2006р. звернути стягнення на предмет іпотеки №б/н від 15.12.2006р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям в рівних частинах на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.05.2003р. виконавчим комітетом Деснянської районної ради м. Чернігова, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.11.2006р. за реєстраційним №16927927, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12690488, виданим 29.11.2006р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстровій книзі №177 за реєстровим №15925, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк».
Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
13.04.2016р. державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим Олександром Євгеновичем, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №14214345 про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 904938374101 квартиру загальною площею 67,8 кв. м. за адресою АДРЕСА_1 , власником вказаного майна зазначено Публічне акціонерне товариство «Дельта банк». Підстава виникнення запису: заочне рішення Деснянського районного суду міста Чернігова (набрало законної сили 24.11.2015р.) серія та номер:750/8864/15-ц (провадження №2/750/2962/15), виданий 11.11.2015р., видавник - Деснянський районний суд м. Чернігова.
У подальшому, не погодившись із заочним рішенням суду 26.04.2016р. позивачі подали заяву про його перегляд.
Ухвалою Десняньского районного суду міста Чернігова від 13.05.2016р. по справі №750/8864/15-ц заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.11.2015р. скасовано.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 14.06.2016р. у справі №750/886/15-ц позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено.
Вирішено в рахунок погашення основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 844101,9 грн. з яких тіло кредиту 618357,62 грн., відсотки 225744,28 грн., за Договором про надання споживчого кредиту від 15.12.2006р. звернути стягнення на предмет іпотеки №б/н від 15.12.2006р. з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме трикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцям в рівних частинах на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 14.05.2003р. виконавчим комітетом Деснянської районної ради м. Чернігова, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 29.11.2006р. за реєстраційним №16927927, що підтверджено витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №12690488, виданим 29.11.2006р. Чернігівським міжміським бюро технічної інвентаризації, про що зроблено запис в реєстровій книзі №177 за реєстровим №15925, шляхом визнання права власності на нього за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк». Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на квартиру АДРЕСА_1 Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі по 487 грн. 20 коп. з кожного.
Вирішено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» не проводити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті.
Вважаючи свої права порушеними внаслідок вчинення оскаржуваних реєстраційних дій, позивачі звернулись до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що є таке, що набрало законної сили рішення суду, яким крім іншого, вирішено реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Дельта Банк» не проводити на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що в силу положень ч. 2 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розглядаючи позов, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пунктів 1, 2, 7 частини 1 статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
За правилами ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Пунктом 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, (…), їхніх посадових і службових осіб.
Згідно із ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, (…), якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.».
У справі яка розглядається спірні правовідносини виникли між учасниками справи (між позивачами та третьою особою) у зв'язку з виконанням (невиконанням) договірних зобов'язань і реалізацією прав іпотекодержателя на предмет іпотеки - квартиру позивачів, а отже, існує спір про право, що унеможливлює розгляд цієї справи за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є не стільки рішення нотаріуса як суб'єкта, наділеного владно-управлінськими функціями, скільки виконання чи невиконання сторонами умов цивільно-правових угод, що свідчить про приватноправовий, а не публічно-правовий характер спірних правовідносин.
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019р. (справа №824/472/17-а), від 22.08.2018р. (справа №813/1159/17) та постанові Верховного Суду від 20.11.2019р. (справа №813/827/18) і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від них.
За таких обставин, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, суд приходить до висновку, що спірні правовідносини пов'язані з виконанням умов цивільно-правових угод, а тому такий спір не є публічно-правовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» - задовольнити частково.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2018р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2018р. - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Роз'яснити позивачам право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
В.М. Кравчук
І.В. Желєзний