05 грудня 2019 року
Київ
справа № 420/320/19
адміністративне провадження № К/9901/30271/19
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №420/320/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА» до Головного управління ДФС у Донецькій області про зобов'язання підготувати висновок на суму надмірно сплаченого грошового зобов'язання та передати його згідно з реєстром висновків за платежем,
04.11.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС) направлена до суду поштою 01.11.2019.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 зазначену касаційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення виявлених судом недоліків, а саме - для зазначення обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального прав.
На виконання вищезгаданої ухвали суду, від скаржника 02.12.2019 надійшла уточнена касаційна скарга.
Перевіривши надіслані матеріали, суд вважає їх такими, що не усувають виявлених судом недоліків, оскільки, як вбачається з ухвали Верховного Суду від 12.11.2019, скаржнику було запропоновано:
- зазначити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права з урахуванням мотивів, наведених у цій ухвалі.
В ухвалі про залишення касаційної скарги без руху увагу скаржника було акцентовано на тому, що касаційна скарга містить ті ж самі доводи, яким, з огляду на зміст судових рішень, надано правову оцінку, натомість належних обґрунтувань незгоди з їх правової оцінкою судами попередніх інстанцій відповідачем не наведено. Так, судами надано правову оцінку доводам скаржника щодо обов'язку подання заяви про повернення сум грошового зобов'язання протягом 1095 днів від дня її виникнення, та процесуального права та встановили, що такий строк не порушено, оскільки зазначена переплата виникла у 2013 році, а позивач почав подавати заяви для повернення переплати у 2015 році, тобто в межах 1095 днів з моменту виникнення такої переплати. Також судові рішення містять правову оцінку іншим доводам відповідача, зокрема, що переплата в сумі 708 862,85 грн по Донецькій філії ТОВ «ІНСПЕКТОРАТ УКРАЇНА» не підтверджена.
Тому Верховний Суд звернув увагу відповідача, що формальне зазначення скаржником, що судами попередніх інстанцій ухвалені рішення з порушенням норм матеріального права та наданням неправильної юридичної оцінки висновкам контролюючого органу не є належним обґрунтуванням вимог касаційної скарги. Скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу). При цьому у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставини справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
З огляду на зміст уточненої касаційної скарги, вона містить той же самий виклад обставин, який судом визнано неналежним правовим обгрунтуванням вимог касаційної скарги. Тобто, скаржник не наводить належних обґрунтувань незгоди з судовими рішеннями, з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни. Не зазначає конкретних обставин, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази, на думку ГУ ДПС, судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Враховуючи, що підстави касаційного оскарження викладаються в касаційній скарзі з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку, обставинами, що були встановлені судом та на підставі яких доказів, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанції було неправильно застосовано, які саме обставини було неправильно встановлено, та які саме докази було неправильно чи неповно досліджено, а також обґрунтувати у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права, встановленні обставин чи дослідженні доказів та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Вищенаведених вимог, у даній справі скаржник не дотримався.
Отже, уточнена касаційна скарга, не містить конкретного обґрунтування вимог особи, яка подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, тобто, фактично, не містить підстав касаційного оскарження.
У зв'язку з наведеним, уточнена касаційна скарга не усуває виявлені судом касаційної інстанції недоліків касаційної скарги щодо обґрунтувань її вимог, а тому не є такою, що свідчить про виконання вимог ухвали Верховного Суду від 12.11.2019.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Згідно частини другої статті 332 КАС України, до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на наведене, касаційна скарга разом з доданими до неї матеріалами підлягає поверненню її заявникові.
На підставі наведеного, керуючись статтями 169, 251, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області, яке є правонаступником Головного управління ДФС у Донецькій області, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.05.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2019 у справі №420/320/19 - повернути заявникові.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
М.М. Гімон,
Суддя Верховного Суду