04 грудня 2019 року
Київ
справа №1540/3313/18
адміністративне провадження №К/9901/33291/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,
суддів: Гусака М.Б., Усенко Є.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ», яке діє від імені та в інтересах договір про спільну діяльність від 19 липня 2002 року № 32 уповноважена особа ТОВ «ЮГ-ГАЗ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ», яке діє від імені та в інтересах договір про спільну діяльність від 19 липня 2002 року №32 уповноважена особа ТОВ «ЮГ-ГАЗ» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0015101401 від 19 квітня 2018 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДФС в Одеській області звернулось з апеляційною скаргою, яку ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року залишено без руху у зв'язку з відсутністю документа про сплату судового збору та копій апеляційної скарги відповідно до кількості сторін у справі.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 2 січня 2019 року задоволено клопотання Головного управління ДФС в Одеській області та продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 1 березня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про продовження строку усунення недоліків апеляційної скарги Головного управління ДФС в Одеській області та повернуто апеляційну скаргу, особі яка її подала.
16 жовтня 2019 року Головним управлінням ДФС в Одеській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишено без руху, з наданням апелянту строку для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, шляхом надання документа про сплату судового збору та заяви про поновлення строків на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин такого пропуску.
На виконання вимог ухвали відповідачем подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка обґрунтована тим, що надати платіжні доручення в строк встановлений судом не мало можливості, у зв'язку з відсутністю бюджетних асигнувань та враховуючи арешт казначейських рахунків апелянта. При цьому, скаржник зазначав, що як бюджетна та неприбуткова установа не є розпорядником та отримувачем судового збору, який сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України на здійснення судочинства та функціонування органів судової влади.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС в Одеській області.
Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд виходив із того, що доводи щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження у зв'язку з неналежним фінансування Головного управління ДФС в Одеській області з боку державного бюджету, не свідчать про поважність пропуску такого строку, оскільки особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, а тому обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскаржити судові рішення в межах встановленого законодавством строку апеляційного оскарження та реалізувати своє право щодо оскарження без порушення порядку здійснення такої процесуальної дії.
2 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.
При цьому скаржник зазначає, що строк на звернення з апеляційною скаргою був пропущений, оскільки на момент першого звернення з апеляційною скаргою, судом не було взято до уваги, що контролюючий орган потребував додаткового часу для сплати судового збору.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, суд виходить з такого.
Відповідно до вимог пункту 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Пункт 2 частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За правилами частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Згідно з частиною першою статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд касаційної інстанції звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб'єктом владних повноважень права на касаційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов'язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вчасна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип правової визначеності.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі, правильно застосував норми процесуального права.
Таким чином, подана Головним управлінням ДФС в Одеській області касаційна скарга є необґрунтованою. Правильне застосовування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Головного управління ДФС в Одеській області на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11 листопада 2019 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮГ-ГАЗ», яке діє від імені та в інтересах договір про спільну діяльність від 19 липня 2002 року № 32 уповноважена особа ТОВ «ЮГ-ГАЗ» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя доповідач Н.Є. Блажівська
Судді М.Б. Гусак
Є.А. Усенко