25 листопада 2019 рокуЛьвів№ 857/9235/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Запотічного І.І., Матковської З.М.,
за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року, ухвалене суддею Скраль Т.В. у м.Ужгороді Закарпатської області о 14:00, повний текст якого складений 29 липня 2019 року, у справі № 260/148/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій посадових осіб протиправними, визнання протиправними та скасування припису та постанови, -
07 лютого 2019 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Управління Держпраці у Закарпатській області, у якому просив визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЗК 674/217/АВ/П від 20.12.2018 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-08 від 11.01.2019.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що в ході інспекційного відвідування, проведеного із засобами відеофіксації, інспекторами праці встановлено, що в порушення вимог ч.3 ст.24 КЗпП України ФОП ОСОБА_1 допущено до роботи працівника. Дані обставини було зафіксовано в акті інспекційного відвідування. Також вказує на дотримання вимог Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295, та встановленої Порядком №509 процедури притягнення позивача до фінансової відповідальності за порушення вимог законодавства про працю шляхом винесення оскаржуваної постанови.
В судове засідання сторони не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи у суді, а тому суд вважає за можливе розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що в апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Визначення трудового договору міститься у статті 21 КЗпП України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 №413.
Повідомлення Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу є частиною укладання трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12 грудня 2018 року начальником Управління Держпраці у Закарпатській області на підставі рішення колегії ДСУ з питань праці № 1 від 19.10.2018, затвердженого 26.10.2018, та переліку суб'єктів господарювання для проведення спільних перевірок, затверджених ГУ ДФС у Закарпатській області та Управлінням Держпраці у Закарпатській області, скарги ОСОБА_2 від 06.12.2018, скарги завідувача Дулівським дошкільним навчальним закладом Деяк Христини ОСОБА_3 , видано наказ № 243 про проведення інспекційного відвідування об'єктів господарювання згідно переліку, у якому п.10 зазначено ФОП ОСОБА_1 (т.1 а.с. 91 - 97).
12 грудня 2018 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення № 2147 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (місце реєстрації суб'єкта господарювання). Строк дії направлення з 19.12.2019 по 20.12.2019 (т.1 а.с. 23).
20 грудня 2018 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на підставі вищезазначеного направлення, в ході проведення якого інспекторами встановлено порушення суб'єктом підприємницької діяльності ч.3 ст.24 КЗпП України, про що складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК 674/217/АВ від 20 грудня 2018 року (т.1 а.с. 13-17).
Зі змісту акту слідує, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання роботи по охороні магизину «Керамічна плитка» за місцем знаходження с. Нижня Апша, вул. Журжень, 28, Тячівський район, Закарпатська область (місце здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання), працівника без укладання з ним письмового трудового договору.
Тобто, інспекторами управління Держпраці встановлено наявність ознак відносин між позивачем та батьком його дружини ОСОБА_4 трудового характеру без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника чи уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
20 грудня 2018 року головним державним інспектором управління Держпраці в Закарпатській області внесено припис відносно ФОП ОСОБА_1 № ЗК674/217/АВ/П, яким позивача зобов'язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 20.01.2019 та про виконання цього припису у визначені в ньому строки надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів (т.1 а.с. 18-19).
Водночас, відносно позивача було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ від 20 грудня 2018 року про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП (т.1 а.с. 20-22).
29 грудня 2018 року перший заступник начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийняв рішення про те, що справа про накладення штрафу № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 11 січня 2018 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16 (т.1 а.с. 99).
11 січня 2018 року перший заступник начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І., розглянувши справу та на підставі акта інспекційного відвідування, виніс постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-08, згідно з якою на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн (т.1 а.с. 11-12).
Позивач, вважаючи припис про усунення виявлених порушень № ЗК 674/217/АВ/П від 20.12.2018 та постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-08 від 11.01.2019 протиправними, звернувся до суду з вимогою про їх скасування.
Неправомірність прийняття оскаржуваних постанови про накладення штрафу уповноваженою посадовою особою та припису позивачем обгрунтована відсутністю правових підстав для проведення інспекційного відвідування суб'єкта підприємницької діяльності та без належного завчасного повідомлення про проведення перевірки. Крім того вказує, що акт, припис, протокол про адміністративне правопорушення складені без його участі та постанова про накладення штрафу винесена за наслідками розгляду справи про адміністративне правопорушення без належного завчасного повідомлення про її розгляд та без його участі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон №877-V).
В розумінні ст.1 Закону №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до пп. 6 п. 4, п. 7 Положення №96 Державна служба України з питань праці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Державна служба України з питань праці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.
Основні засади здійснення контролю за додержанням законодавства про працю визначені Конвенцією Міжнародної організації праці 1947 року № 81 про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, яка ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-IV і є частиною національного законодавства України та застосовується в порядку передбаченому Законом України «Про міжнародні договори України».
Відповідно до ст. 12 Конвенції інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 «Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», якою затверджений Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295).
Згідно з п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.
Відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.
Згідно з пунктами 19-21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування.
Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Зауваження можуть бути подані об'єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.
Відповідно до пунктів 23-24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.
У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. У разі встановлення строку виконання припису більше ніж три місяці у приписі визначається графік та заплановані заходи усунення виявлених порушень з відповідним інформуванням інспектора праці згідно з визначеною у приписі періодичністю.
Припис складається у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, який проводив інспекційне відвідування або невиїзне інспектування, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Один примірник припису залишається в об'єкта відвідування.
Відповідно до п.п. 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.04.2018 у справі № 823/708/17 (провадження № К/9901/747/17), заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю - застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
Частиною четвертою статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 509 штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками.
Штрафи можуть бути накладені, у тому числі, на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.
Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу.
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд (п.4 Порядку №509).
Приписами пункту 8 Порядку № 509 визначено, що за результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.
Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається у Держпраці або її територіальному органі, другий - надсилається протягом трьох днів суб'єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.
Положеннями Порядку №509 передбачено право суб'єкта господарювання, стосовно якого розглядається справа про накладення штрафу, на його участь (в порядку самопредставництва або через представника) у розгляді такої справи, про що останній в обов'язковому порядку повідомляється не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду. Справу може бути розглянуто без участі такого суб'єкта господарювання (його представника) лише у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду.
Разом з тим, в обгрунтування протиправності оскаржуваної постанови позивач вказує на неналежне повідомлення про розгляд справи про накладення штрафу, а також зазначає, що саме інспекційне відвідування відбулось з численними порушеннями, що має наслідком протиправність винесених за його результатами актів індивідуальної дії.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішень та дій суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
Вирішуючи питання про правомірність прийняття відповідачем постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами та припису, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що інспекційне відвідування відповідачем проведено за наявності підстав, визначених пп.3 п.5 Порядку №295, в межах встановлених строків та з дотриманням відповідної процедури.
В межах спірних правовідносин підлягають дослідженню обставин щодо наявності ознак трудових відносин між позивачем та ОСОБА_5 (батьком дружини позивача).
Так, постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-08 обгрунтована тим, що відсутність наказу про прийняття на роботу, трудового договору та повідомлення до Державної фіскальної служби підтверджує факт допущення працівника до роботи без оформлення трудових відносин, чим порушено вимоги ч.3 ст.24 КЗпП України.
Крім того, актом інспекційного відвідування зафіксовано, що згідно відібраних у гр. Юрія усних пояснень трудовий договір цивільно-правового характеру з ним не укладався, так як він являється пенсіонером та допомагає здійснювати нагляд за магазином за відсутності зятя та дочки. Зі змісту оскаржуваної постанови слідує про надання уповноваженою посадовою особою відповідача при прийнятті рішення правової оцінки відібраним під час інспекційного відвідування поясненнм від зазначеного працівника.
За загальним правилом справа повинна розглядатися за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Уповноважена посадова особа вправі розпочати розгляд справи про накладення штрафу за умови встановлення факту повідомлення суб'єкта господарювання чи роботодавця про розгляд справи не пізніше ніж за п'ять днів до дати такого розгляду у один із способів, що передбачений пунктом 6 Порядку № 509. Можливість розгляду справи без їх участі чітко обмежена наявністю інформації про повідомлення вказаних осіб відповідно до пункту 6 Порядку № 509 та відсутністю обґрунтованого клопотання про відкладення розгляду справи.
Колегією суддів враховано, що держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та є учасниками правовідносин, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених законодавством, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх обов'язків.
Встановлення п'ятиденного строку обумовлено необхідністю надання суб'єктам господарювання та роботодавцям можливості належним чином підготуватися до захисту своїх прав та у разі необхідності скористатися правом на отримання професійної правничої допомоги.
Однак, наявними в матеріалах справи доказами спростовуються доводи позивача про порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення, зокрема щодо неналежного повідомлення про про час та місце розгляду справи та про порушення його прав у зв'язку з розглядом справи без участі особи, що притягується до адміністративної відповідальності.
Натомість, покликання управління Держпраці на виконання обов'язку щодо належного повідомлення позивача про розгляд справи шляхом направлення на його адресу відповідного повідомлення рекомендованим листом з дотриманням п'ятиденного строку до дати розгляду справи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а саме копією конверта з штрихкодовим ідентифікатором 8801505215399 (чек №0169320 0117800) та підтвердженням про отримання поштового відправлення за цим кодом 05.01.2019, тобто за п'ять днів, що передують даті розгляду справи (т.1 а.с.125-127).
Слід зазначити, що відповідачем паралельно використано також інший із передбачених пунктом 6 Порядку № 509 спосіб повідомлення позивача (телеграмою) з метою належного доведення до відома інформації про розгляд його справи.
Наведене свідчить про відсутність процесуальних порушень при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, на які позивач покликається як на підставу для її скасування.
Колегія суддів зауважує, що виявлені інспектором праці під час інспекційного відвідування порушення ч.3 ст.24 КЗпП України, зафіксовані в акті перевірки, підтверджуються також наявними в матеріалах справи доказами, зокрема здійсненими за допомогою засобами відеофіксації, а висновки про наявність між позивачем та батьком його дружини правовідносин трудового характеру відповідають фактично встановленим обставинам справи, відтак такі правомірно відповідачем були розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, що свідчить про наявність в діях позивача ознак порушення ст.24 КЗпП України.
Враховуючи викладене, а також встановлення факту наявності в діях позивача порушень ст.24 КЗпП України, колегія суддів приходить до висновку про правомірність накладення відповідачем на позивача штрафу у розмірі 111690,00 грн (3723, 00 грн * 30 ), що відповідає санкції ст.265 КЗпП України, якою передбачена відповідальність за виявлене порушення трудового законодавства.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст. 77 КАС України).
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень, виконано покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийняття оскаржуваних постанови та припису.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , звернені до Управління Держпраці у Закарпатській області, про визнання протиправними та скасування припису про усунення виявлених порушень № ЗК 674/217/АВ/П від 20.12.2018 та постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК 674/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-08 від 11.01.2019 є безпідставними, необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції не виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин не вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 242, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області задовольнити, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 липня 2019 року у справі № 260/148/19 - скасувати.
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання дій посадових осіб протиправними, визнання протиправними та скасування припису та постанови - відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді І. І. Запотічний
З. М. Матковська
Постанова складена в повному осязі 05.12.2019.