05 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/9340/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Кухтея Р. В., Носа С.П.,
за участі секретаря судового засідання Ігнатищ Л.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Добровольської Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року (рішення ухвалене в м. Львові, судом під головуванням судді Кухар Н.А., дата складення повного тексту рішення суду- 02.08.2019 року) у справі №1.380.2019.001747 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання незаконними і скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги, суд-
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Львівській області) про визнання незаконними та скасування податкового повідомлення рішення № 596113-13 від 23.10.2017 та податкової вимоги № 17676-17 від 14.02.2018.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.07.2019року адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області № 596113-13 від 23.10.2017 та податкову вимогу Головного управління ДФС у Львівській області № 17676-17 від 14.02.2018.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, код ЄДРПОУ 39462700) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 1171 (одна тисяча сто сімдесят одна) грн. 78 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, оскільки прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо застосування до спірних правовідносин п.п. «ж» п.п.266.2.2 ст.266 ПК України, оскільки підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов: використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та наявність у особи статусу сільськогосподарського товаровиробника. Натомість, відповідач вказує, що належні позивачу споруди використовуються не за призначенням на підтвердження чого покликається на лист Галичаніської сільської Ради Городоцького району Львівської області №3310 від 09.08.2019року.
Позивач відзиву на апеляційну скаргу не подав, натомість подав письмові пояснення, в яких зазначив, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та законним, а апеляційна скарга є такою, шо не підлягає до задоволення.
ІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 що 10.12.1999 зареєстровано як фізичну особу підприємця, РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 03.10.2017року та витягу з реєстру платників єдиного податку позивач зареєстрований за видом діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.
Рішенням Галичанівської сільської Ради Городоцького району, Львівської області №51 від 19.02.2016року запроваджені ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Галичанівської сільської Ради на 2016рік.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 28.02.2007 та витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №13845976 від 12.03.2007року ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлова будівля загальною площею 8503,5 кв., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Опис об'єкта: прохідна, ПШО, ферми, качатник, фермо-комплекс.
23.10.2017 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення форми № 596113-13 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 117178, 23 грн. за 2016рік.
14.02.2018 ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу форми «Ф» №17676-17 про сплату податкового боргу у розмірі 117178, 23 грн.
Позивач не погоджується з вищезазначеними податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, вважає їх протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Суд першої інстанції, задовольняючи позов про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, виходив з того, що належна позивачу будівля використовується ним у сільськогосподарській діяльності для зберігання зерна, а відтак, згідно з п.п. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України, ця будівля має пільги у справлянні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у зв'язку із чим нарахування податку у розмірі 23555,20 грн. є протиправним.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
01 січня 2015 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст.266 Податкового кодексу України.
Відповідно до пп.265.1.1 п.265.1 ст.265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.
У розумінні ст.266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України).
Згідно пп.266.5.1 п.266.5 ст.266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до пп.54.3.3 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Приписами пп.266.6.1 п.266.6 ст.266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення чи є нерухоме майно, що належить позивачу об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пп. «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України не є об'єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Отож підставою для застосування до особи вказаної пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є одночасна сукупність наступних умов:
- наявність у особи статусу сільськогосподарського товаровиробника;
- використання споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Досліджуючи питання, щодо наявності у позивача статусу сільськогосподарського товаровиробника, то колегією суддів враховано, що наявними матеріалами справи підтверджуються обставини стосовно реєстрації позивача, як суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи, зареєстрованої за видом діяльності 01.11 - вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, 46.90 - неспеціалізована оптова торгівля.
Так, в розумінні пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України 14.1.235. сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Отож, визначення пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України терміну «сільськогосподарський товаровиробник» приведено виключно для цілей глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності», про що зазначено у вказаному пункті.
З вказаного слідує, що до спірних правовідносин щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення терміну «сільськогосподарський товаровиробник» не застосовується, оскільки відноситься до розділу ХІІ «Податок на майно».
При цьому, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробниками сільськогосподарської продукції визнаються юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності.
Також, у Законі України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років», який є чинним, міститься наступне визначення, сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Відповідно до ст. 16-1.1 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні» сільськогосподарський товаровиробник, основною діяльністю якого є постачання сільськогосподарських товарів, вироблених ним на власних або орендованих основних засобах, причому питома вага вартості сільськогосподарських товарів становить не менше 75 відсотків вартості всіх товарів, поставлених ним протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно (далі - сільськогосподарський товаровиробник).
Відповідно до пункту 2 Порядку розподілу бюджетної дотації для розвитку сільськогосподарських товаровиробників та стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції у 2017 році, затвердженого постановою КМУ від 08.02.2017 року №83, до сільськогосподарських товаровиробників належать юридичні особи та фізичні особи - підприємці, основною діяльністю яких є постачання сільськогосподарських товарів ( у визначені пункту 2.15 статті 2 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства в Україні»).
Відповідно до п.п.5.2, 5.3 ст. 5 ПК України, у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
У даному випадку зміст поняття «сільськогосподарський товаровиробник», визначений у пп.14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України та зміст цього ж терміну, визначений у Законах України «Про сільськогосподарський перепис», «Про державну підтримку сільського господарства в Україні», Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років, Постанові КМУ від 08.02.2017 року №83 не суперечить один одному, оскільки визначення, закріплене у пп.14.1.235 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України застосовується виключно лише до глави 1 «Спеціальні податкові режими» розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, обліку та звітності» та до правовідносин щодо справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення терміну «сільськогосподарський товаровиробник» не застосовується.
Як наслідок, з урахуванням положень п.5.3 ст. 5 Податкового кодексу України для інших випадків, які не передбачені нормами Податкового Кодексу мають бути застосовані субсидіарно норми інших законів.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частинами першою, другою статті 6 Кодексу передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
У практиці Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справах «Щокін проти України» (Shchokin v. Ukraine), заяви № 23759/03 та 37943/06, рішення від 14 жовтня 2010 року та «Серков проти України» (Serkov v. Ukraine), заява № 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року ЄСПЛ дійшов висновку що, по-перше, національне законодавство не було чітким та узгодженим та не відповідало вимозі «якості» закону і не забезпечувало адекватного захисту осіб від свавільного втручання у права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимоги податкового законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли в його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.
Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що для цілей застосування податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, звільняються від оподаткування цим податком споруди які використовуються безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, незалежно від того хто є сільськогосподарським товаровиробником фізична чи юридична особа у власності якої є відповідна споруда.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 20 червня 2018 року у справі №814/2040/16.
Досліджуючи питання, щодо наявності обставин використання позивачем належних йому нежитлових споруд загальною площею 8503,5 кв., розташованих за адресою: Львівська область, Городоцький р-н, с. Галичани, вулиця Львівська, 1-а. Опис об'єкта: прохідна, ПШО, ферми, качатник, фермо-комплекс безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, то колегією суддів встановлено таке.
Листом №330 від 09.08.2019 року Галичанівська сільська Рада Городоцького району, Львівської області повідомила відповідача про обставини щодо використання e 2019 році нежитлової будівлі ПШО невідомою особою в якості виробничого приміщення для рихтування та склеювання пластикових запчастин до автотранспорту (до якого додано фотокопії фотографій невідомого об'єкта). Також названим листом сільська рада інформувала відповідача, що частина належного позивачу фермокомплексу розділена суцільною перегородкою та використовується невідомою особою, як виробниче приміщення для робіт, пов'язаних з виробленням та переробкою електричних проводів автотранспорту (до якого додано фотокопії фотографій невідомого об'єкта).
Дослідивши зазначені лист та світлокопії зображень, судом становлено, що здійснені зображення не дають змогу суду ідентифікувати найменування об'єкта, приналежність зображеного об'єкта позивачу, найменування пристрою за допомогою якого були виготовленні такі світлини, відомості про особу, або осіб які їх виготовили, дату, час і рік та місце виготовлення вказаних світлокопій.
Відтак, надані світлини та лист не відображають та не підтверджують обставин стосовно використання позивачем перелічених об'єктів нерухомого майна в звітному періоді 2016 року (за який визначено позивачу грошове зобов'язання на нерухоме майно) поза межами їх цільового призначення.
Водночас, колегія суддів зазначає, що названий лист та світлокопії не були покладені в основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та вимоги.
Відповідно до змісту частини 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації.
Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) включено такі класи: "Будівлі промислові" (код 1251) та "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271).
Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення " (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін.
До групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) входить клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271).
Відтак, згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням.
На підтвердження обставин використання нежитлових будівель (прохідна, ПШО, ферми, качатник, фермо-комплекс) розташованих за адресою: Львівська область, Городоцький р-н, с. Галичани, вулиця Львівська, 1-а у безпосередній сільськогосподарській діяльності позивача впродовж періоду 2016року позивачем надано довідку Відділу агропромислового розвитку Городоцької районної державної адміністрації Львівської області №01/96 від 29.10.2019року. За даними обумовленої довідки ФОП ОСОБА_2 у період 2016року здійснював посіви на земельних ділянках орієнтовною площею 190га. Вирощена сільськогосподарська продукція складувалася, доочищалася та зберігалася підприємцем з метою подальшої реалізації у належному йому майновому комплексі за адресою: АДРЕСА_2 .
Приведені в апеляційній скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Враховуючи викладене в сукупності, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст. 308, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 липня 2019 року у справі №1.380.2019.001747 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.