04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11315/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Святецького В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року (прийняте у м. Ужгороді суддею Микуляком П.П. у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін) в адміністративній справі № 260/132/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,
У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просив:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області за № М-1770/0-3966/0/18-18 від 08.10.2018 щодо надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0 га;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути його клопотання, зареєстроване у вхідній кореспонденції за № М-1770/0/17-18 від 10.09.2018.
Позовні вимоги обґрунтовував тим, що листом за № М-1770/0-3966/0/18-18 від 08.10.2018 відповідач відмовив йому у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з підстав віднесення такої землі до комунальної власності. За таких обставин, позивач вважає прийняте рішення відповідача неправомірним та безпідставним.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року позов задоволено.
Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржило Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, яке вважає, що рішення суду першої інстанції є неправомірним, необгрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, без з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи. Тому просило скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовувало тим, що згідно Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території Закарпатської області. Проте, земельна ділянка, стосовно якої позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, відноситься до земель комунальної власності; відтак, Головне управління під час розгляду клопотання ОСОБА_1 діяло в межах та у спосіб, що визначені чинним законодавством.
Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв'язку з розглядом справи у письмовому провадженні фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 07.09.2018 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області з клопотанням (вхідна реєстрація від 10.09.2018 № М1770/0/17/18) стосовно надання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту на території Ключарківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області між земельними ділянками з кадастровим номером 2122783800:02:001:0011 та 2122783800:02:001:0054.
До клопотання він додав копії паспорта, ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також витяги із Державного земельного кадастру на земельні ділянки від 31.08.2018 з кадастровими номерами 2122783800:02:001:0011 та 2122783800:02:001:0054 (а.с. 13 - 20).
Листом від 10.09.2018 № М-1770/0/17-18 Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, вказавши, що відділ у Мукачівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 25.09.2018 № 870/408-18-0.23 інформує, що зазначені позивачем на графічних матеріалах землі відносяться до земель комунальної власності.
Також інформував, що відповідно до частини четвертої статті 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Тому пропонував звернутись з відповідним клопотанням згідно повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (а.с. 12).
Позивач, не погоджуючись із вказаною відмовою, звернувся до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або про відмову в його наданні відповідач повинен був оформити розпорядчим індивідуальним правовим актом у формі наказу; проте останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.
Відсутність належним чином оформленого рішення відповідача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність чи відмову у його наданні у формі наказу, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.
А наданий відповідачем лист від 08 жовтня 2018 року № М-1770/0-3966/0/18-18, в якому відповідач надав позивачу інформацію стосовно того, що бажана до відведення земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності, не може сприйматися судом як належна відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки, що свідчить про допущення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протиправної бездіяльності щодо розгляду поданого позивачем клопотання.
Відтак, зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повторно розглянути звернення позивача в порядку, передбаченому статтею 118 Земельного кодексу України, відповідно до приписів частини четвертої статті 245 КАС України є належним способом захисту прав позивача.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, виходячи з таких підстав.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.
За приписами частин шостої, сьомої цієї статті громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються, зокрема, графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб (частина друга статті 122 Земельного кодексу України).
Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для... (частина третя статті 122 Земельного кодексу України).
Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина четверта статті 122 Земельного кодексу України).
Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб (частина п'ята статті 122 Земельного кодексу України).
Крім того, відповідно до підпункту 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року № 308, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Закарпатської області.
За змістом цих норм відповідач розпоряджається (передає у власність) земельними ділянками сільськогосподарського призначення лише державної власності.
Натомість, землями комунальної власності, відповідно до приписів частини першої статті 122 Земельного кодексу України, розпоряджаються сільські, селищні, міські ради.
А відтак, згідно із вимогами частин шостої, сьомої статті 118 Земельного кодексу України лише останні уповноважені давати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності.
Як видно із матеріалів справи, в т.ч. із копій документів, долучених позивачем до клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, вказана земельна ділянка знаходиться в межах земель комунальної форми власності; власник - територіальна громада села Ключарки в особі Ключарківської сільської ради.
Тобто, право розпоряджатись цими землями і відповідно надавати дозволи на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із цих земель має виключно Ключарківська сільська рада.
Відповідач таких прав не мав, а відтак був позбавлений права приймати щодо вказаних земель рішення (накази) про надання (чи відмову у наданні) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що і було зазначено у його листі за № М-1770/0-3966/0/18-18 від 08.10.2018; тобто позивач звернувся із відповідним клопотанням не за належністю.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відповідач у спірних відносинах діяв правомірно, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позовних вимог.
Згідно зі статтею 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області задовольнити.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року в адміністративній справі № 260/132/19 скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Р. Й. Коваль
судді В. В. Гуляк
В. В. Святецький
Постанова складена у повному обсязі 04 грудня 2019 року.