03 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10637/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Сеника Р.П.,
суддів Попка Я.С., Хобор Р.Б.,
з участю секретаря судового засідання Коваль Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року про відкриття провадження у справі № 298/878/19 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лютянської сільської ради Великоберезнянського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання рішення незаконним,-
суддя в 1-й інстанції - Лютянська М.С.,
час постановлення ухвали - 10 липня 2019 року,
місце постановлення ухвали - смт. Великий Березний,
ОСОБА_2 звернувся з позовом до Лютянської сільської ради Великоберезнянського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лютянської сільської ради.
Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2019 у справі № 298/878/19 відкрито провадження по справі.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржив відповідач - ОСОБА_1 , подавши на неї апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що ухвала постановлена з порушенням правил предметної юрисдикції.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що даний предмет спору віднесено до юрисдикції окружних судів, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.
Просить скасувати ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2019 у справі № 298/878/19 та направити справу до суду першої інстанції для повернення справи позивачу.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відкриваючи провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лютянської сільської ради Великоберезнянського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Лютянської сільської ради, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов підсудний Великоберезнянському районному суду Закарпатської області.
Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали порушив правила предметної юрисдикції адміністративних судів.
Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позов подано ОСОБА_2 до Лютянської сільської ради Великоберезнянського району, ОСОБА_3 , ОСОБА_1 . Позовні вимоги - визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Лютянської сільської ради.
Відповідно до ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо:
оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій;
уточнення списку виборців;
оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум;
оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб;
3) адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо:
примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства;
примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України;
затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні;
затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті;
5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".
Згідно ч.2 ст. 20 КАС України, окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.
Відтак, позовні заяви подані позивачем в порядку адміністративного судочинства, предметом оскарження яких є рішення, дії або бездіяльність сільської ради, не відносяться до предметної підсудності місцевого загального суду як адміністративного суду.
За наведених обставин надання правової оцінки обставинам з приводу наявності чи відсутності публічно-правового спору у даній категорії справ не належить до повноважень місцевого загального суду як адміністративного суду.
Правова оцінка обумовленим обставинам справи може бути дана лише окружним адміністративним судом, до повноважень якого віднесено розгляд зазначеної категорії справ.
Враховуюче викладене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Великоберезнянського районного суду Закарпатської області винесена з порушенням ч. 1 ст. 20 КАС України.
Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Публічно-правовим спором у розумінні п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України є спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» слід розуміти як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2018 року по справі №826/27224/15 також наголосила на тому, що визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Так, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, якщо особа вбачає порушення своїх прав у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції порушив правила предметної підсудності вказаної категорії справ, не повно дослідив доводи та підстави позовної заяви на предмет підсудності заявленої позовної вимоги.
Відповідно до ч.1 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю.
Вказані обставини є підставою для скасування ухвали суду та направленню справи для продовження розгляду до суду першої інстанції - яким для даної категорії справ є Закарпатський окружний адміністративний суд, якому належить встановити обставини стосовно наявності чи відсутності публічно-правового спору у даних правовідносинах та вирішити спір по суті.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
При розгляді справи, колегією суддів встановлено, що на виконання ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду про залишення апеляційної скарги без руху від 11 жовтня 2019 року представником апелянта подано квитанцію № 0.0.1419063182.1 та квитанцію № 0.0.1492844331.1 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, однак дані квитанції подавалися представником раніше в справах № 857/6875/19, №857/10180/19 та не зараховані при розгляді даної справи, а тому необхідно стягнути судовий збір за апеляційний розгляд справи у сумі 1921,00 грн.
З огляду на вищевикладене, є підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, через що ухвалу суду слід скасувати та прийняти нову постанову, якою справу направити до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Керуючись ст ст. 229, 308, 311, 312, 313, 315, 320, 321, 325, 328, 329,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 10 липня 2019 року про відкриття провадження у справі № 298/878/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду зі стадії відкриття провадження до Закарпатського окружного адміністративного суду.
Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. (реквізити для сплати судового «Отримувач коштів - УК у Галицькому районі м. Львова; код отримувача за ЄДРПОУ 38007573; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; рахунок отримувача UA048999980000034310206081057; код класифікації доходів бюджету 22030101; призначення платежу *;101; код платника; судовий збір; № справи 140/408/19; Восьмий апеляційний адміністративний суд»).
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Р. П. Сеник
судді Я. С. Попко
Р. Б. Хобор
Повне судове рішення складено 05.12.2019 року