Справа № 127/28144/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайленко А.В. Суддя-доповідач - Полотнянко Ю.П.
04 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Полотнянка Ю.П.
суддів: Драчук Т. О. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Костюка Юрія Анатолійовича на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Костюка Юрія Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху серії ЕАК №1596567 від 07.10.2019 року та закриття провадження,
в жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Костюка Юрія Анатолійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серії ЕАК № 1596567 від 07.10.2019 року та закриття провадження у справі.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.11.2019 позов задоволено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися та повноважних представників для участі у справі не направили.
У відповідності до вимог ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, 07.10.2019 інспектором Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Костюком Юрієм Анатолійовичем винесено постанову про адміністративне правопорішення серії ЕАК №1596567, відповідно до якої ОСОБА_1 07.10.2019 о 12:23:07 керуючи автомобілем «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 74 км/год в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження швидкістю 50 км/год», чим перевищив швидкість на 24 км/год та порушив п.12.9б ПДР України.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду для її скасування.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні постанови інспектором не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими; не було притягнуто відповідачем свідків, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, ПДР України).
Згідно пп.(б) п.12.9 ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлені дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3 цих Правил.
Згідно з п.3.29 ПДР України, таким знаком є "Обмеження максимальної швидкості", згідно якого забороняється рух зі швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у випадку встановлення дорожнього знаку 3.29 у водія виникає обов'язок дотримуватися швидкості руху, яка не перевищує позначене на такому знаку значення.
Згідно з ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КпАП України визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КпАП України орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами ч.ч.1-3 ст.283 КпАП України розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до абз.1 ч.2 ст.77 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
На підтвердження вчиненого позивачем адміністративного правопорушення, відповідачем до апеляційної скарги долучено фотознімки відрізку дороги, на якій рухався позивач, із встановленими дорожніми знаками та відеозапис здійснений сертифікованим приладом TruCam LTІ 20/20 №ТС000682 на якому зафіксовано, що автомобіль «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 рухався зі швидкістю 74 км/год. На думку відповідача, позивач рухався у межах дії дорожнього знаку 3.29, яким встановлено обмеження швидкості 50 км/год.
Також відповідачем надано інформацію щодо розташування дорожніх знаків на автомобільній дорозі. (а.с.48).
Частиною 3 ст.41 ЗУ "Про дорожній рух" встановлено, що порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки регулюються Правилами дорожнього руху, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Дія заборонних знаків поширюється до найближчого перехрестя, перед яким вони встановлені, або до знака, що скасовує дію заборонних знаків.
Згідно вимог ДСТУ 4100-2002 "Знаки дорожні. Загальні технічні умови. Правила застосування" дорожні знаки повинні розташовуватись так, щоб їх добре бачили учасники дорожнього руху як у світлий, так і в темний час доби, була безпечна зручність експлуатації і обслуговування, а також було неможливе їх навмисне пошкодження. При цьому вони не повинні бути затулені від учасників дорожнього руху будь-якими перешкодами (зеленими насадженнями, щоглами зовнішнього освітлення тощо) (п.10.1.1 ДСТУ 4100-2002).
Знак 3.29 повинен застосовуватись, щоб заборонити рух всіх транспортних засобів з більшою швидкістю, ніж зазначено на знаку, у разі потреби введення на ділянці дороги іншої максимальної швидкості, ніж на попередній ділянці (п.10.5.25 ДСТУ 4100-2002).
Дія знаку 3.29 поширюється від місця установлення до найближчого перехрестя за знаком, а в населеному пункті у разі відсутності перехресть - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) польових, лісових та інших доріг без покриття, перед якими не встановлені знаки пріоритету. Зазначені знаки повинні бути повторно установлені після закінчення населеного пункту або безпосередньо за перехрестям у разі необхідності збереження обмежень, введених знаком, установленим відповідно до перехрестя або кінця населеного пункту. У разі необхідності зону дії знаків допускається зменшувати: зокрема для знака 3.29 - використанням таблички 7.2.1 (якщо зона дії не перевищує 100 м). Зону дії знака 3.29 допускається зменшувати установленням знака 3.29 з іншим значенням максимальної швидкості руху (п.10.5.36 ДСТУ 4100-2002).
Табличка 7.1.1 "Відстань до об'єкта" позначає відстань від знака до початку небезпечної ділянки, місця запровадження відповідного обмеження або певного об'єкта (місця), розташованого попереду за ходом руху.
Табличка розміщується безпосередньо під знаками, з якими вона застосовується.
Дослідивши вказаний диск з відеозаписом колегією суддів встановлено, що разом із дорожнім знаком 3.29 - обмеження швидкості 50 км/год використано табличку 7.1.1 "відстань до об'єкта" із зазначенням 100 м, що є відповідним обмеження дії знаку 3.29.
Із відеозапису вбачається, що позивач керуючи транспортним засобом «Шкода Фабіа», д.н.з. НОМЕР_1 проїхав знак 3.29 «обмеження швидкості 50 км/год», однак не можливо встановити на якому відрізку дороги було здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля, тобто чи здійснено вимірювання швидкості в зоні дії знаку 3.29 - обмеження швидкості 50 км/год.
Отже, наданим відеозаписом не підтверджується порушення позивачем п.12.9 б ПДР України.
Також, колегія суддів вважає, що перевірка швидкості повинна відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком, що здійснюється відеофіксація (дорожній знак "5.70"), так як це визначено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII (інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку повинна бути розміщена на видному місці).
Однак, із наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що дорожній знак 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» відсутній на дорозі якій рухався позивач, а тому у відповідача не було підстав для складання оскаржуваної постанови згідно ч. 1 ст. 122 КУпАП, оскільки наведений знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів саме щодо змонтованої техніки.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при винесенні постанови інспектором не доведено вини позивача у вчиненні правопорушення; не враховано пояснень позивача, який свою вину не визнав, які суд, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, визнає правдивими; не було притягнуто відповідачем свідків, не долучено інших відомостей необхідних для вирішення справи, передбачених ст. 268 КУпАП України.
За таких обставин, враховуючи, що належними та допустимими доказами не підтверджується факт вчинення Позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КпАП України, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позиції суду першої інстанції про необхідність скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315,316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Інспектора роти №3 Управління патрульної поліції у Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Костюка Юрія Анатолійовича залишити без задоволення, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Полотнянко Ю.П.
Судді Драчук Т. О. Ватаманюк Р.В.