02 грудня 2019 року (16 год. 35 хв.)Справа № 280/2084/19 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., секретар судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги, -
06.05.2019 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-23175-49-У від 17.10.2018 на суму 65602,91 грн.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає про безпідставність оскаржуваної вимоги. Вказує, що 13 березня 2019 року позивач отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ВП №58256055 від 01.02.2019. Підставою відкриття виконавчого провадження зазначено Вимогу про сплату боргу (недоїмки) Олександрівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-23175-49-У від 17.10.2018, яку позивач отримав 14.03.2019, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №58256055. Відповідач визначив позивачу для сплати заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 59173,96 грн., штраф у сумі 6425,68 грн., пеня у сумі 3,27 грн., всього у сумі 65602,91 грн. Як зазначено у оскаржуваній вимозі, відповідно до статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, ГУ ДФС у Запорізькій області вимагає сплатити (недоїмку, штрафи, пеню) у сумі 65602,91 грн. Позивач зазначає, що вимозі не зазначена підстава формування вимоги №Ф-23175-49-У від 17.10.2019 (акт документальної планової/позапланової перевірки, самостійне визначення грошових зобов'язань тощо), не зазначена дата узгодження суми грошових зобов'язань ФОП ОСОБА_1 та не вказаний граничний строк сплати вже узгодженої суми грошового зобов'язання, яке набуло статусу заборгованості. Позивач у позові вказує, що відповідач не надсилав та не вручав вимогу №Ф-23175-49-У від 17.10.2019 позивачу, приймаючи вимогу від 17.10.2018 №Ф-23175-49-У, відповідач не відкликав попередню податкову вимогу від 05.07.2018 №Ф-0019021305, яка була оскаржена у судовому порядку та є неузгодженою. Вважає, що до узгодження податкової вимоги від 05.07.2018 №Ф-0019021305, тобто до розгляду судової справи щодо її оскарження, відповідач не мав права приймати нову вимогу з тієї ж оскаржуваної суми боргу (недоїмки), яка її дублює.
Ухвалою суду від 30.05.2019 відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 01.07.2019.
20.06.2019 від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов (вх. № 25303). Зазначає, що перевіркою позивача встановлено заниження бази оподаткування єдиним соціальним внеском на загальну суму 284655,20грн. та занижено суму єдиного внеску на 62624,14грн. Станом на 30.09.2018 за даними інтегрованих карток у позивача обліковувався борг у розмірі 67242,91грн. У зв'язку із судовим оскарженням погашено суму боргу у розмірі 68886,55грн та станом на 19.06.2019 сума боргу становить 1734,67грн., відповідно до вимоги від 17.10.2018 №Ф-23175-49 на суму 67242,91грн.
У підготовчому засіданні 01.07.2019 оголошувалась перерва до 24.07.2019.
Ухвалою суду від 24.07.2019 продовжений строк підготовчого провадження до 28.08.2019 та відкладений розгляд справи до 27.08.2019.
Ухвалою суду від 27.08.2019 провадження у справі зупинено до 04.09.2019.
04.09.2019 ухвалою суду провадження у справі поновлено.
Ухвалою суду від 04.09.2019 провадження у справі зупинено до 15.10.2019 та 15.10.2019 провадження у справі поновлено.
Протокольною ухвалою суду від 15.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 15.10.2019.
Представник позивача у судовому засіданні 15.10.2019 заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні.
Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч. 4 с. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 КАС України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Суд, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що піддягають задоволенню через наступне.
ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець від 01.03.2017 за №21030000000091360.
Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.03.2017 ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2017 є платником єдиного податку 2 групи, ставка податку - 16% до розміру мінімальної заробітної плати.
Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.52).
У період з 07.05.2018 по 14.05.2018, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №1259 від 26.04.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області Ляшенко В.М. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2017 по 31.12.2017.
За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнята, зокрема, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62624,14 грн.
Вищезазначена вимога позивачем оскаржена до Запорізького окружного адміністративного суду. Рішенням у справі №280/5424/18 від 17.04.2019 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 від 05.07.2018 в частині визначення фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 56 001,00 грн. скасовано. Рішення набрало законної сили 26.07.2019.
17.10.2018 відповідачем прийнято вимогу №Ф-23175-49 про сплату боргу (недоїмки) на суму 67242,91 грн., у тому числі недоїмка 60813,96 грн., штрафи 6425,68грн., пеня 3,27 грн. (а.с. 85, зворотній бік), корінець якої надісланий позивачу та повернутий на адресу податкового органу із відміткою відділення пошитого зв'язку про закінчення встановленого строку зберігання.
13 березня 2019 позивачем отримано постанову про відкриття виконавчого провадження, постанову про стягнення виконавчого збору та постанову про арешт майна боржника Олександрівського ВДВС м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області ВП №58256055 від 01.02.2019.
Виконавче провадження відкрито на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) Олександрівського управління у м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області №Ф-23175-49У від 17.10.2018.
Позивач зазначає, що спірну вимогу отримав 14.03.2019, ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження ВП №58256055.
Таким чином, ГУ ДФС у Запорізькій області позивачу було визначено для сплати заборгованість з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 59 173,96 грн., штраф у сумі 6 425,68 грн., пеня у сумі 3,27 грн., всього у сумі 65 602,91 грн.
В той же час, із матеріалів справи вбачається, що також наявна вимога від 17.10.2018 №Ф-23175-49У, на суму 65602,91 грн., у тому числі недоїмка 59173,96, штраф 6425,68 грн., пеня 3,27 грн. (а.с.52).
Наявність двох вимог з однаковим номером та датою прийняття, проте із різними сумами недоїмки відповідач суду не пояснив.
Відповідач у відзиві зазначає, у позивача відхилення виникло в результаті порушень, встановлених у акті перевірки № 368/08-01-13-05/2815519739 від 21.05.2018. Відповідач посилається на висновки акту перевірки та у відзиві пояснює, що перевіркою встановлено заниження бази оподаткування єдиним соціальним внеском за І кв. 2017 року та з 01.07.2017 по 31.12.2017 на суму 284655,20 грн.
При цьому, за наслідками проведеної перевірки відповідачем прийнято стосовно позивача вимогу №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62624,14грн., яка частково скасована у відповідності до судового рішення у справі №280/5424/18 від 17.04.2019.
Таким чином, вимога від 17.10.2018 № Ф-23175-49У, яка оскаржується у цій справі виникла на підставі наявності у позивача, за даними інтегрованих карток АІС «Податковий блок», заборгованості. При цьому така заборгованість виникла внаслідок перевірки та прийняття вимоги №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62624,14грн., яка в подальшому скасована у судовому порядку у частині 56 001,00 грн.
Суд зазначає, що у вимозі №Ф-23175-49У від 17.10.2019 підставою її прийняття визначено - дані інформаційної системи органу доходів і зборів.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі по тексту - Закон № 2464).
Відповідно до підпункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно підпункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Частиною третьою статті 9 Закону №2464 встановлено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до підпункту 6 частини першої статті 1 Закону №2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Пунктом 7 частини першої статті 13 Закону №2464 визначено, що органи доходів і зборів мають право стягувати з платників несплачені суми єдиного внеску.
Відповідно до положень ч..ч. 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція) встановлено порядок стягнення заборгованості з платників податків (розділ VI Інструкції).
Відповідно до п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
Згідно п. 4 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.
Орган доходів і зборів веде реєстр виданих вимог про сплату боргу (недоїмки) за формою згідно з додатком 8 до цієї Інструкції.
При формуванні вимоги про сплату боргу (недоїмки) їй присвоюється порядковий номер, який складається з трьох частин: перша частина - літера «Ю» (вимога до юридичної особи) або літера «Ф» (вимога до фізичної особи), друга частина - порядковий номер, третя частина - літера «У» (узгоджена вимога).
В третій частині літера «У» (інформація щодо узгодження вимоги) проставляється у разі надсилання:
платнику узгодженої вимоги внаслідок процедури оскарження;
вимоги до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства відповідно до цієї Інструкції.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.
Після формування вимоги про сплату боргу (недоїмки) та внесення даних до відповідного реєстру вимога надсилається (вручається) платнику. При надсиланні вимоги платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення корінець вимоги залишається в органі доходів і зборів. При врученні вимоги платнику під підпис така вимога залишається у платника, а корінець вимоги, на якому платник проставляє свій підпис,- в органі доходів і зборів.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Орган доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня узгодження вимоги (набрання нею чинності):
вносить вимогу про сплату недоїмки до Єдиного державного реєстру виконавчих документів та пред'являє її до виконання в порядку, встановленому законом (після початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів);
надсилає її в порядку, встановленому законом, до органу державної виконавчої служби (до початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів).
Відповідно п. 6 розділу VI Інструкції, вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:
сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;
орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);
вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;
є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.
Згідно п. 7 розділу VI Інструкції якщо протягом наступного базового звітного періоду сума боргу (недоїмки) платника зросла, після проходження відповідних процедур узгодження та оскарження вимога про сплату боргу (недоїмки) подається до органу державної виконавчої служби або до органу Казначейства тільки на суму зростання боргу (недоїмки).
Пункт 8 розділу VI Інструкції встановлює: за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.
Суд вважає, що відповідачем порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлений Інструкцією, а саме, приймаючи вимогу від 17.10.2018 №Ф-23175-49У, відповідач не відкликав попередню податкову вимогу від 05.07.2018 №Ф-0019021305, яка була оскаржена позивачем у судовому порядку, а відтак не є неузгодженою. Тобто, відповідач існуючу суму недоїмки за вимогою від 05.07.2018 №Ф-0019021305 включив до складу вимоги від 17.10.2018 №Ф-23175-49У, яка є предметом розгляду у цій справі.
Крім того, відповідач не надав пояснень наявності вимоги від 17.10.2018 № Ф-23175-49У, на суму 65602,91 грн., у тому числі недоїмка 59173,96, штраф 6425,68 грн., пеня 3,27 грн. та вимоги від 17.10.2018 № Ф-23175-49 на суму 67242,91 грн., у тому числі недоїмка 60813,96 грн., штрафи 6425,68грн., пеня 3,27 грн.
Ураховуючи зазначене вище, суд вважає вимогу від 17.10.2018 № Ф-23175-49У протиправною, прийнятою із порушенням норм чинного законодавства та такою, що підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судового збору, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Керуючись ст.ст.9, 139, 243-246 КАС України, суд,
Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправною та скасування вимоги, - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 17.10.2018 № Ф-23175-49У, яка винесена Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 02.12.2019.
Суддя Ю.В. Калашник