спр. № 336/2542/19
пр. № 2/336/2203/19
м. Запоріжжя 5 грудня 2019 року
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,
при секретарі Когут С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом: ОСОБА_1 (представник - ОСОБА_2 ) до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном, -
Позивач звернулася до суду з вищевказаним позовом, за яким просить суд усунути їй перешкоди у здійсненні права користування сараями літ. Б, літ. Б1, літ И на земельній ділянці під будинком АДРЕСА_1 шляхом зобов'язання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 демонтувати паркан із сітки-рабиці по земельній ділянці між домоволодіннями АДРЕСА_2 .
У судовому засіданні сторона позивача наполягла на заявлених позовних вимогах, а відповідачі до суду не явилися, не повідомивши про причини неявки.
Всебічно з'ясувавши обставини справи, вивчивши її матеріали, дослідивши надані у справі докази у сукупності, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.
Судом установлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 належить будинок АДРЕСА_1 , право власності на ОСОБА_5 1 зареєстровані товариством з обмеженою відповідальністю «ЗМБТІ», сарай И зазначений в технічній документації на житловий будинок як самовільний. Учасниками права спільної часткової власності на будинок АДРЕСА_1 є відповідачі, ОСОБА_3 належить право на 31/50 частину будинку (19/50 + 6/25), ОСОБА_4 - 19/50 його частин.
В силу ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із роз'ясненнями пункту 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.
Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства і роз'яснень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, підставою для звернення особи, яка є власником, до суду за захистом права є наявність перешкод у здійсненні нею користування майном з боку відповідачів.
Відповідно до положень п. 6.7 ДБН Б.2.2-5:2011 «Благоустрій територій», дозволено проектувати огородження як окремих ділянок, так і усієї прибудинкової території. При цьому, висота огороджень має бути не більше ніж 2,0 м на межі сусідніх земельних ділянок та не більше ніж 2,5 м на межі з вулицею для забезпечення нормативної інсоляції та провітрювання суміжних територій.
Відповідно до ст. 376 ЦК України якщо самочинне будівництво порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Вирішуючи вимоги позову про демонтаж сітки-рабиці, яка використовується відповідачами як паркан, суд знаходить ґрунтовними ці вимоги, оскільки це вочевидь порушує право позивачки на догляд за належними їй сараями Б і Б1 - з наданих позивачкою фотознімків випливає, що спірна сітка розташована майже впритул до належних позивачці сараїв Б, Б1.
У зв'язку із встановленими обставинами суд погоджується з твердженнями позивачки про неможливість догляду за сараями та їхнього обслуговування, що впливає на її право користування належним їй майном, і вважає за можливе захистити право в обраний нею спосіб, так як в силу закону самочинна споруда, яка порушує права та інтереси інших осіб, підлягає знесенню особою, що здійснила будівництво.
Натомість, сарай позивачки за літ. И є також самочинним, а тому не належить на праві власності ОСОБА_1 , через що положення статей 391, 396 ЦК України не розповсюджуються, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню - в частині зобов'язання відповідачів демонтувати паркан із сітки-рабиці по межі між домоволодіннями, але лише на ділянці, яка проходить повз сараївБ і Б1.
Керуючись ст. ст. 15, 16, 376, 391 ЦК України, ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 (РНКППО: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 (РНКППО: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 (РНКППО: невідомий, місце проживання: АДРЕСА_1 ) про усунення перешкод у здійсненні права користування нерухомим майном.
Усунути ОСОБА_1 перешкоди у здійсненні права користування сараями літ. Б та літ. Б1 на земельній ділянці під будинком АДРЕСА_1 , а саме - зобов'язати ОСОБА_6 та ОСОБА_4 демонтувати паркан із сітки-рабиці по межі між домоволодіннями АДРЕСА_2 на ділянці, яка проходить повз названих сараїв.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно судовий збір у розмірі 768,40 гривень.
Повідомлена дата складання повного рішення - 13.12.2019 року.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Суддя П.В. Зарютін