Дата документу 25.11.2019
Справа № 334/3684/19
Провадження № 2/334/2498/19
25 листопада 2019 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді Козлової Н.Ю.,
при секретарі Манюхіні О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє від себе, а також в інтересах неповнолітніх ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа районна адміністрація Запорізької міської ради по Дніпровському району як орган опіки та піклування, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням,
встановив:
позивачка звернулась до суду з позовом, в якому зазначила, що житловий будинок літ. «Г» та літ. «Е» з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . належить їй на праві власності, чв. Порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1
ОСОБА_2 разом із неповнолітніми ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в будинку з 30.05.2014 року за згодою батька позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Незважаючи на реєстрацію, в будинку АДРЕСА_1 відповідачі фактично ніколи не мешкали та їх місцеперебування невідоме. У будинку відсутні будь-які особисті та побутові речі відповідачів. Відповідачі не несуть ніяких витрат з утримання будинку, та не виконують ніяких робіт у будинку. Реєстрація відповідачів позбавляє позивачку можливості вільного володіння та користування належною їй власністю, у зв'язку з чим вона звертається із позовом до суду та просить усунути перешкоди у здійсненні права власності, шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача адвокат Коваль М.О. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Відповідачі повідомлені про розгляд справи, шляхом надіслання ухвали про відкриття провадження разом з матеріалами позовної заяви на адресу їх реєстрації. Відповідачі відзиву на позов у встановлені судом строки не подали, причини неявки суду не повідомили, з заявою про розгляд справи у їх відсутності до суду не зверталися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
В судовому засіданні представник третьої особи - Органу опіки та піклування районної адміністрації ЗМР по Дніпровському району надав висновок № 05/01-27/1131 від 12.11.2019 року, у задоволені позову покладається на розсуд суду.
Суд, за згодою представника позивача, ухвалив провести заочний розгляд справи на підставі матеріалів справи у відповідності зі ст.ст. 223 ч. 4, 279, 280 ЦПК України.
Вислухав пояснення учасників процесу, дослідив письмові докази по справі проаналізував їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що житловий будинок літ. «Г» та літ. «Е» з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . належить позивачці на праві власності, відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 07.09.2018 року № 379(а.с.9), Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі(а.с.10-11,14-15), Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності(а.с.12,16), Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 07.09.2018 року № 381(а.с.13)
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 з 30.05.2014 року, відповідно до домової книги(а.с.17-19), а також їх реєстрація підтверджується відповіддю Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міськради(а.с.20)
Проте фактично в будинку АДРЕСА_1 відповідачі не мешкають, що підтверджується актом обстеження по вищезазначеному адресу(а.с.21), а також наданим, під час розгляду справи, висновком органу опіки та піклування, з якого вбачається, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 фактично в будинку АДРЕСА_1 не проживають.
Позивач несе витрати по обслуговуванню будинку самостійно. Реєстрація відповідачів позбавляє позивачку можливості вільного володіння та користування належною їй власністю.
Згідно ст. 383 ЦК України передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За змістом ст. 405 ЦК України лише члені сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом у відповідності до вимог закону. При цьому приміщення, яке вони мають право займати, визначається самим, власником.
Також у статті 41 Конституції України вказано, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Як роз'яснено у п.34 та п.35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року за №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Таким чином, якщо права власника порушені, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, тому суд вважає, що позивач правомірно вимагає усунення будь-яких порушень його прав.
Судом встановлено, що реєстрація відповідачів перешкоджає ОСОБА_1 здійснювати своє право власності на будинок АДРЕСА_1 повною мірою, у зв'язку з чим поданий позов є обґрунтований та законний, а тому підлягає задоволенню шляхом визнання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 .
Керуючись ст.ст.10, 81, 259, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 такими, що втратили право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Козлова Н. Ю.