Справа № 242/6327/19
Провадження № 2/242/1653/19
Іменем України
04 грудня 2019 року Селидівський міський суд Донецької області у складі: головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -
01.11.2019 р. позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач звернулася до суду із позовом в якому зазначила, що йому на праві власності належить будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . У даному будинку зареєстровані, але не мешкає відповідачі. Реєстрація відповідачів у будинку заважає йому володіти та розпорядитися будинком, він не може без зайвих клопіт отримувати вугілля на побутові потреби.
Просив визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Ханжонкове Макіївського району Донецької області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.В'язники Володимирської області, ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженку м.Гірник Донецької області, такими, що втратили право користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 14.11.2019 р. відкрито провадження по справі. Розгляд справи проводиться у спрощеному провадженні без виклику сторін за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
Згідно договору дарування від 08.12.2004 р. будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , належить ОСОБА_1 (а.с.12).
У будинку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані, але не ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 (а.с.13-18).
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст.55, 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, якімаютьзначення для справи і на які вона посилається як на підставусвоїхвимогабозаперечень, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.. 77 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно д о ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до ст..89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам вцілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст..83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Вимогами ст. 71 Житлового кодексу України встановлено 6-ти місячний строк збереження житлового приміщення за тимчасово відсутнім наймачем або членом його родини, а також вичерпаний перелік випадків за якими за особою, що тимчасово відсутня, зберігається житлове приміщення понад шести місяців.
Згідно до ст. 72 ЖК України визнання особи, яка втратила право на користування житловим приміщенням внаслідок відсутності особи більш встановлених строків здійснюється в судовому порядку.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, не обґрунтованими, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження періоду не проживання відповідачів у будинку протягом шести місяців, з яким пов'язується настання наслідків щодо реалізації права користування жилим приміщенням, а тому в їх задоволені слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.258, 259, 263, 264, 265, 280, 354 ЦПК України, суд, -
У задовлені позовних вимог ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено та підписано 04.12.2019 р.
Суддя