233 № 233/4524/19
03 грудня 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі - головуючого судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Вареніченко В. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу № 233/4524/19 за позовом Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,
ПАТ «Українська страхова компанія» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на свою користь в порядку регресу матеріальну шкоду за виплачене страхове відшкодування в розмірі 12722,57 грн, обґрунтовуючи свої вимоги таким:
29 жовтня 2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11632с. На виконання умов вказаного кредитного договору КС «Українська кредитна спілка» надала, а ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки в розмірі 7500,00 грн строком на 24 місяці з 29 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2015 року включно зі сплатою процентів в розмірі 27,6% річних.
01 листопада 2013 року між ПрАТ «Українська страхова компанія» та КС «Українська кредитна спілка» було укладено договір добровільного страхування кредитів № 24, предметом якого є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суми кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів.
За Додатком № 1 до Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року кредитний договір № 11632с від 29 жовтня 2013 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 16312,50 грн.
Пунктом 2.1.1 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01.11.2013 встановлено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом десяти днів після настання строку сплати третього платежу.
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала.
На виконання вимог п.5.1 Договору добровільного страхування кредитів КС «Українська кредитна спілка» направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву №2603 від 01.07.2019 про виплату страхового відшкодування у сумі 12722,57 грн внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором.
Згідно з пп.4.4.5 Договору добровільного страхування кредитів ПрАТ «Українська страхова компанія» зобов'язано протягом 4 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, прийняти рішення про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування та скласти акт про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування по кредитному договору.
У відповідності до пп.4.4.6 Договору добровільного страхування кредитів протягом 5 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків ПрАТ «Українська страхова компанія», зобов'язано здійснити виплату страхового відшкодування.
Позивачем на підставі заяви № 2603 від 01 липня 2019 року та доданих до неї документів складено страховий акт №235кр від 01 липня 2019 року та платіжним дорученням №579 від 01 липня 2019 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 12722,57 грн.
Відповідно до п.5.7 Договору добровільного страхування кредитів до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим Договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами кредитного договору.
На виконання вимог п.5.8 Договору добровільного страхування кредитів після отримання страхового відшкодування КС «Українська кредитна спілка» надала позивачу довідку № 2631 від 02 липня 2019 року про сплату ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за кредитними договором № 11632с від 29 жовтня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 у розмірі 12722,57 грн.
Таким чином, оскільки ПрАТ «Українська страхова компанія» виконало покладені на нього Законом та Умовами Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року обов'язки, до нього відповідно до ст.ст.979, 980, 993 ч.1, 1191 ч.1 ЦК України, ст.27 Закону України «Про страхування» перейшло право вимоги в порядку регресу на стягнення з ОСОБА_1 матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування у розмірі 12722 грн 57 коп.
Ухвалою суду від 05 вересня 2019 року відкрито спрощене провадження у справі за дійсним позовом з повідомленням сторін (а.с.45-46).
Позивач ПрАТ «Українська страхова компанія», повідомлене про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті у спрощеному провадженні, належним чином, явку представника в судове засідання не забезпечило, надавши суду заяву про розгляд справи за відсутності представника (а.с.52-53,59-60, 61,78-79, 89-91, 108-109).
Відповідач, повідомлена належним чином про дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті у спрощеному провадженні, у судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи у її відсутність (а.с.82), проти позову заперечила у наданому нею відзиві на позовну заяву (а.с.67-68) та запереченнях на відповідь на відзив на позовну заяву (а.с.101-103), пославшись на таке:
Вона як позичальник, в січні 2015 року була змушена припинити виконання кредитних зобов'язань (тимчасово припинити внесення обов'язкових платежів за кредитним договором) в зв'язку із тяжкими життєвими обставинами (онкологічною хворобою чоловіка), про що повідомила Кредитора, тобто КС «Українську кредитну спілку». Окрім того, вона зверталась до Кредитора із повідомленням про неможливість здійснення мною подальших поточних платежів за Кредитним договором та проханням запропонувати їй будь-які варіанти чи заходи попередження збільшення заборгованості («кредитні канікули» чи щось подібне) або надати їй відстрочення погашення кредиту, однак кожен раз отримувала відмову.
Більш того, КС «Українська кредитна спілка» склала акт про настання страхового випадку тільки 01.07.2019, тобто після спливу 4 років та семи місяців після внесення нею останнього платежу за кредитним договором, не дивлячись на той факт, що вона особисто повідомляла про наміри припинення внесення платежів, і КС «Українська кредитна спілка» знала про настання страхового випадку набагато раніше.
Зокрема, позивач, в свою чергу, не скористався своїм правом відмовити Кредитору (Страхувальнику за Договором) щодо сплати страхового відшкодування на підставі несвоєчасного повідомлення його Страхувальником про настання страхового випадку. Тобто, фактично позивач зазнав збитків, які є предметом позову, в зв'язку із власною халатністю та необачністю.
Згідно із ст.2 ЗУ від 2 вересня 2014 року № 1669 «Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.». З огляду на наведене, нарахування та вимоги щодо стягнення з неї процентів, нарахованих на суму заборгованості за Кредитним договором є неправомірними та безпідставними.
Також, строк виконання нею зобов'язань за Кредитним договором визначений як 29.10.2015.
Згідно із ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до п.5 ст.261 ЦК України по зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна заява надана позивачем до суду 04.07.2019.
Враховуючи наведене, вимоги про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, строк виконання якої настав 29.10.2019, є поза строком позовної давності.
Просить суд вважати поважними вказані нею обставини, врахувати їх при постановленні рішення та застосувати зазначені строки давності, відмовивши у задоволенні позовних вимог повністю, або застосувати положення ЗУ № 1669 (в разі постановлення рішення на користь позивача).
На доводи відповідача позивачем була надана відповідь на відзив (а.с.94-96), в якому зауважено на такому:
Відповідно до Договору добровільного страхування кредитів до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за Кредитним договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до Позичальника згідно з умовами Кредитного договору.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ч.6 ст.261 ЦК України передбачено, що за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
ПрАТ «Українська страхова компанія» 01.07.2019 відшкодувало шкоду, яку ОСОБА_1 завдала КС «Українська кредитна спілка». Зазначена шкода спричинена ОСОБА_1 шляхом невиконанням вимог кредитного договору.
Враховуючи викладене, ПрАТ «Українська страхова компанія» набуло право регресного позову до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто з моменту сплати відшкодування. Виникнення права зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 (винної особи) не може передувати даті відшкодування страховою компанією завданої шкоди.
Разом з цим, відповідно до ч.1 ст.268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхового відшкодування).
Вірність застосування зазначених норм права підтверджується законодавцем, яким закріплено аналогічну правову позицію при уживанні схожих правовідносин, передбачених параграфом 4 глави 49 ЦК України, а саме стаття 569 ЦК України передбачає, що гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Водночас, є усталена судова практика, якою передбачено, що перебіг позовної давності за регресними зобов'язаннями починається від дня виконання основного зобов'язання. Тому, зокрема, право страховика за договором страхування на подання до суду регресного позову про стягнення з винної особи коштів, виплачених страховиком як страхове відшкодування, виникає з моменту сплати такого відшкодування, а не з моменту виникнення страхового випадку.?
Зазначена правова позиція знайшла своє відображення в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів»; постановах Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-2188цс16, від 05.04.2017 № 6-2806цс16 та постанові Верховного Суду від 20.04.2018 № 910/8982/17.
Просить задовольнити позов у повному обсязі.
З'ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.
Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються положеннями Глави 67 Страхування Цивільного кодексу України та Законом України «Про страхування» від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, згідно з якими зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч.1). Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін (ч.2).
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Предметом договору страхування за статтею 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (п.3 ч.1).
Згідно з ч.1 ст.993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За приписами статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Судом встановлено, що 29 жовтня 2013 року між Кредитною спілкою «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 11632с, на виконання умов якого КС «Українська кредитна спілка» надала, а ОСОБА_1 отримала у тимчасове користування грошові кошти з дотриманням вимоги їх повернення та сплати процентів у визначені договором строки в розмірі 7500,00 грн. строком на 24 місяці з 29 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2015 року включно зі сплатою процентів в розмірі 27,6% річних (а.с.27 та на зворотній сторінці).
Відповідач свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином не виконувала, щомісячні платежі, починаючи з 02.2015, не сплачувала, що підтверджується випискою з рахунку позичальника ОСОБА_1 вих. № 2617 від 01 липня 2019 року (а.с.19).
01 листопада 2013 року між ПрАТ «Українська страхова компанія та КС «Українська кредитна спілка» було укладено договір добровільного страхування кредитів № 24, предметом якого є майнові інтереси КС «Українська кредитна спілка», що не суперечать закону, пов'язані із матеріальними збитками, які завдані останній внаслідок повного або часткового неповернення позичальником суму кредиту (позики) та (або) відсотків за користування кредитом у встановлені терміни у відповідності до Кредитних договорів (а.с.23-24 та на зворотній сторінці).
У відповідності до Додатку № 1 до Договору добровільного страхування кредитів, кредитний договір № 11632с від 29 жовтня 2013 року, укладений між КС «Українська кредитна спілка» та ОСОБА_1 , віднесено до переліку договорів, страхові ризики за якими застраховано позивачем на загальну суму 16312,50 грн (а.с.28).
Пунктом 2.1.1 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року передбачено, що страховим випадком за цим договором по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом десяти днів після настання строку сплати третього платежу.
01 липня 2019 року КС «Українська кредитна спілка» на виконання пункту 5.1 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року (яким передбачено, що страхувальник повинен повідомити про настання страхового випадку та направити страховику заяву про виплату страхового відшкодування з додаванням документів згідно з переліком, визначеним цим Договором) направила ПрАТ «Українська страхова компанія» заяву №2603 про виплату страхового відшкодування в сумі 12722,57 грн внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором № 011632с від 29 жовтня 2013 року (а.с.26).
За пп.4.4.5 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року ПрАТ «Українська страхова компанія» зобов'язано протягом 4 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків, прийняти рішення про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування та скласти акт про виплату (або відмову виплати) страхового відшкодування по кредитному договору.
У відповідності до пп.4.4.6 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року протягом 5 робочих днів після отримання від КС «Українська кредитна спілка» заяви і документів, необхідних для встановлення обставин страхового випадку та розміру завданих збитків ПрАТ «Українська страхова компанія» зобов'язано здійснити виплату страхового відшкодування.
01 липня 2019 року на підставі зазначеної заяви № 2603 від 01 липня 2019 року та доданих до неї документів позивачем складено страховий акт № 235кр (а.с.34) та відповідно 01 липня 2019 року здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 12722,57 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 579 від 01 липня 2019 року (а.с.31).
Відповідно до п.5.7 Договору добровільного страхування кредитів №24 від 01 листопада 2013 року до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим Договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами Кредитного договору.
Згідно з п.5.8 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року після отримання страхового відшкодування КС «Українська кредитна спілка» за вимогою ПрАТ «Українська страхова компанія» надає йому документи для можливості реалізації права вимоги, яке останній має до позичальника за умовами Кредитного договору, та подальшого провадження судових дій, зокрема довідку про сплачене ПрАТ «Українська страхова компанія» страхове відшкодування.
На виконання вимог п.5.8 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01 листопада 2013 року КС «Українська кредитна спілка» надала позивачу довідку № 2631 від 02.07.2019 (а.с.22) про сплату ПрАТ «Українська страхова компанія» страхової виплати за кредитними договором № 11632с від 29 жовтня 2013 року в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в сумі 12722,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди за виплачене страхове відшкодування позивач одночасно посилається на норми статей 1191, 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування".
Проте, стаття 1191 ЦК України, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України "Про страхування", з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини: регрес і суброгацію.
Згідно з п.4 частини першої статті 512ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.
Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пункт 5.7 Договору добровільного страхування кредитів № 24 від 01.11.2013 прямо вказує на те, що до ПрАТ «Українська страхова компанія», яке виплатило страхове відшкодування за цим Договором, переходить в межах виплаченого страхового відшкодування право вимоги, яке КС «Українська кредитна спілка» має до позичальника згідно з умовами Кредитного договору.
Перехід права вимоги страхувальника до страховика в порядку статті 993ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією.
Суд погоджується із позивачем про можливість стягнення з позивача ОСОБА_1 суми виплаченого страхового відшкодування, але зазначає, що у цьому випадку виникло не право регресу, а суброгація.
Виходячи з наведеного, суд уважає помилковими доводи позивача про застосування до суброгації у страхових відносинах положень частини шостої статті 261 ЦК України, згідно з якою за регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.
Водночас суд погоджується із позицією відповідача про те, що позивачем пропущено строк позовної давності.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до частини першої статті 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
За приписами статті 253 цього ж Кодексу перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Для спірних відносин застосовуються загальна позовна давність тривалістю у три роки (статті 256,257 ЦК України).
Як встановлено судом, днем настання страхового випадку відповідно до п.п. 2.1. і 2.1.1., 2.1.2. договору добровільно страхування № 24 від 01.11.2013, по відношенню до конкретного Кредитного договору, що внесений до Реєстру наданих кредитів, є факт збитків кредитора внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань перед кредитором по поверненню кредиту в строки та в порядку, передбачені укладеним між ними Кредитним договором, внаслідок будь-яких подій («З відповідальністю за усі ризики»). Відповідальність Страховика за страховим випадком виникає у разі, якщо Кредитор не одержав суми трьох будь-яких послідовних платежів, передбачених Кредитним договором протягом десяти днів після настання строку сплати третього платежу або якщо кредитор не одержав обумовлений Кредитним договором останній за графіком платіж протягом 3 днів після настання строку сплати останнього платежу, передбаченого Кредитним договором .
Згідно з Додатком №1 до кредитного договору №11632с від 29.10.2013 строком сплати останнього платежу встановлений термін 29.10.2015 (а.с.28). Таким чином, відповідно до п.2.1.2. Договору добровільно страхування кредитів страховий випадок настав 02 листопада 2015 року через 3 дні після настання строку сплати останнього платежу, передбаченого Кредитним договором.
Отже, за змістом вищенаведених норм, загальна позовна давність тривалістю у три роки починає перебіг 02 листопада 2015 р. і спливає у відповідні число та місяць останнього року, тобто такі, що відповідають числу та місяцю настання події.
З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовна давність спливла у число та місяць останнього третього року - 02 листопада 2018 року.
ПрАТ «Українська страхова компанія» звернулось до суду з позовом 15 липня 2019 року, тобто після спливу позовної давності.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Відповідачем подано до суду першої інстанції заяву про застосування позовної давності.
Враховуючи, що позов подано із спливом позовної давності, а позивачем не наведено жодної причини поважності пропуску відповідного строку, суд доходить висновку про відмову у позові у зв'язку із спливом позовної давності.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 279, 280-282 ЦПК України, суд
У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія» (юридична адреса: 83048, м. Донецьк, вул. Артема, буд. 116, кв.19, адреса фактичного місцезнаходження: 84130, м. Святогірськ, вул. Незалежності, 35/7ЄДРПОУ 20346864) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про відшкодування шкоди в порядку регресу - відмовити.
Повний текст рішення складений 03 грудня 2019 року
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя