264/3949/19
2/264/1291/2019
"03" грудня 2019 р. Іллічівський районний суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді Іванченко А. М. , за участі секретаря судового засідання Солонської Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог, Третя Маріупольська державна нотаріальна контора та Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про скасування державного акту на право приватної власності на землю, -
Позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю № 3701-0428 від 19.02.1998 року, що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, яким підтверджується право власності ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що відповідно до договору купівлі - продажу (біржового контракту № 21769) від 29.06.1998 року, посвідченого Маріупольською універсальною товарною біржою її батьки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 купили у ОСОБА_2 житловий будинок з усіма надвірними побудовами та спорудами та приватизовану земельну ділянку площею 450 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .2.1. Договором, як правоустановчий документ, що посвідчив право власності продавця на відчужувану земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою є Державний акт на право приватної власності від 19.02.1998 року за 3701 №0428 .
Після проведення правочину купівлі-продажу, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було на вимогу законодавства діючого на той момент, зареєстровано в КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» на підставі реєстраційного посвідчення від 07.07.1998 року на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . Вона є спадкоємцем за заповітом відповідно до якого видано на її ім'я свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.05.2018 року. Згідно до нього спадщина складається з житлового будинку з усіма надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці. Також, в свідоцтві зазначено, що на вказаній земельній ділянці знаходяться: один житловий будинок літ А-1, нежитлова прибудова літ. А1-1, сіни літ. а-1, тамбур літ. а2-1, погріб літ. а/п, погріб окремо збудований лат. В/п, убиральня літ. Д-1, огорожа №1,№2; ворота №3, хвіртка №4, вимощення І. Житловою площею 52,7 кв.м.; загальною площею 104,8 кв.м. На підставі вказаного свідоцтва нею було оформлено право власності на вказане майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2019 № 123953499. 12.11.2018 року вона звернулась до Третьої Маріупольської державної контори із заявою про отримання спадщини на земельну ділянку, що знаходиться вже під належною мені будівлею за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, постановою від 12.11.2018 року № 3619/02-31 їй було відмовлено на підставі того, що на земельну ділянку за вказаною адресою Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відсутній. До цього, вона звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, відділ у місті Маріуполі про виготовлення технічної документації та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Листом від 25.10.2018 року в отримані вказаних документів їй було відмовлено, оскільки згідно даних відділу, земельна ділянка за цією адресою надана у власність іншій людині. Листом від 25.02.2019р. №52/135-19 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, відділ у місті Маріуполі повідомив, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить гр. ОСОБА_2 на підставі державного акту №3701-0428 від 19.02.1998р.
Просить суд скасувати державний акт на право приватної власності на землю №3701-0428 від 19.02.1998р., що зареєстровано в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю, яким підтверджується право власності ОСОБА_2
Позивачка та її представник , яка діє на підставі договору про надання правничої допомоги, адвокат Ботман О.О. до суду не з'явились, на адресу суду направили заяву про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримують, позов просили задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача Маріупольської міської ради до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, та письмовий відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позовних вимог з підстав, що спору між ними не існує, не надано будь-яких підтверджень, що відповідач порушує право приватної власності позивачки на земельну ділянку та перешкоджає їй користуватись зазначеною земельною ділянкою.
Представник третьої особи: Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник третьої особа: Третя Маріупольська державна нотаріальна контора, до суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Суд дослідивши письмові матеріали справи, вважає позовні вимоги обґрунтованими та задовольняє позов з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі - продажу (біржового контракту № 21769) від 29.06.1998 року, посвідченого Маріупольською універсальною товарною біржою, батьки позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 придбали у ОСОБА_2 житловий будинок з усіма надвірними побудовами та спорудами та приватизовану земельну ділянку площею 450 кв.м, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .2.1. Договором, як правоустановчий документ, що посвідчив право власності продавця на відчужувану земельну ділянку, розташовану за вказаною адресою є Державний акт на право приватної власності від 19.02.1998 року за 3701 №0428 .
Після проведення правочину купівлі-продажу, домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 було на вимогу законодавства діючого на той момент, зареєстровано в КП «Маріупольське бюро технічної інвентаризації» на підставі реєстраційного посвідчення від 07.07.1998 року на ім'я ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Батьки позивачки померли, матір ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батько ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, відповідно до якого видано на моє її свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 15.05.2018 року. Згідно до нього спадщина складається з житлового будинку з усіма надвірними побудовами та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці. Також, в свідоцтві зазначено, що на вказаній земельній ділянці знаходяться: один житловий будинок літ А-1, нежитлова прибудова літ. А1-1, сіни літ. а-1, тамбур літ. а2-1, погріб літ. а/п, погріб окремо збудований лат. В/п, убиральня літ. Д-1, огорожа №1,№2; ворота №3, хвіртка №4, вимощення І. Житловою площею 52,7 кв.м.; загальною площею 104,8 кв.м.
На підставі вказаного свідоцтва позивачкою було оформлено право власності на вказане майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15.05.2019 № 123953499.
12.11.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Третьої Маріупольської державної контори із заявою про отримання спадщини на земельну ділянку, що знаходиться вже під належним їй домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою від 12.11.2018 року № 3619/02-31 позивачці ОСОБА_1 було відмовлено на підставі того, що на земельну ділянку за вказаною адресою Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на ім'я померлих ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 відсутній.
Позивачка звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, відділ у місті Маріуполі про виготовлення технічної документації та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 .
Листом від 25.10.2018 року в отримані вказаних документів було відмовлено, оскільки згідно даних відділу, земельна ділянка за цією адресою надана у власність іншій людині.
Листом від 25.02.2019р. №52/135-19 Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, відділ у місті Маріуполі повідомив, що земельна ділянка, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить гр. ОСОБА_2 на підставі державного акту №3701-0428 від 19.02.1998р.
Відповідно дост.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ч.2ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до ст.141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;
е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;
є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Зазначений перелік є вичерпним, а тому припинення права користування земельною ділянкою з інших підстав не допускається.
Згідно із ч.1 ст.81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до положень статей 152, 158 ЗК України, який діяв на момент виникнення спірних відносин, держава забезпечує громадянам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та органами виконавчої влади з питань земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян.
Згідно з ч.1ст. 116 ЗК України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст. 126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
Таким чином, судом встановлено, що державний акт позивачці не може бути виданий по причині наявності державного акту №3701-0428 від 19.02.1998р. та його державної реєстрації в книзі реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку, тому суд приходить до висновку, що державний акт №3701-0428 від 19.02.1998р. є недійсним.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.81,116,126,152,158 ЗК України, ст. 373-374 ЦК України, ст.ст.3,10,11,58-60,212-215ЦПК України, суд , -
Позов ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради, треті особи, що не заявляють самостійних вимог, Третя Маріупольська державна нотаріальна контора та Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області, про скасування державного акту на право приватної власності на землю, - задовольнити.
Державний акт на право приватної власності на землю №3701-0428 від 19.02.1998р., що зареєстрований в книзі державних актів на право приватної власності на землю, яким підтверджується право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , скасувати.
На рішення може бути подана апеляція безпосередньо до Донецького апеляційного суду або через Іллічівський районний суд м.Маріуполя Донецької області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: А. М. Іванченко