Справа № 715/1648/19
Провадження № 2/715/654/19
05 грудня 2019 року Глибоцький районний суд Чернівецької області
в складі: головуючого судді Цуренка В.А.
секретар судового засідання Оршевська С.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Глибока справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове нерухоме майно та зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно,-
Позивач ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 у віці 85 років, про що у виконавчому комітеті Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області складено відповідний актовий запис 23.08.2018 року за №14. На день смерті ОСОБА_3 з ним в одному будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 . У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували з 20.11.1955 року. Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дітей у них не народилось. За життя ОСОБА_3 склав заповіт № 03 від 28.01.2016 року, згідно якого все своє майно та права заповів позивачу. Вказаний заповіт не змінений і не відмінений. На підставі вказаного заповіту позивач подав заяву до Глибоцької державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 1/2019. Дружина померлого - ОСОБА_2 від прийняття спадщини і від обов'язкової частки після смерті чоловіка відмовилась шляхом подання відповідної заяви до Глибоцької ДНК . Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно. До складу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок входять: житловий будинок літера «А1», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літера «Б1», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літери «В1», «Д1», «Е1», «Є1», «Ж1», «З1»; гараж літера «Г1»; убиральня літера «I1»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І. Будівництво вказаного житлового будинку проведено з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша їх експлуатація за призначенням можлива.
Тому просить суд, ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок літера «А1», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літера «Б1», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літери «В1», «Д1», «Е1», «Є1», «Ж1», «З1»; гараж літера «Г1»; убиральня літера «I1»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І.
23 жовтня 2019 року ОСОБА_2 направила до суду зустрічну позовну заяву, в якій вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 її чоловік, з яким вони прожили в зареєстрованому шлюбі з 20.11.1955 року. На день смерті ОСОБА_3 з ним в одному будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 . Від шлюбу з ОСОБА_3 дітей не народилося. Після заведення спадкової справи ОСОБА_2 подала до нотаріуса заяву про відмову від обов'язкової частки у спадщині після смерті свого чоловіка, оскільки він за життя склав заповіт на ОСОБА_1 . Однак, від своєї частки у спільному майні вона не відмовлялась. За життя вона з покійним чоловіком побудували будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами. Станом на 1991 рік вказане господарство відносилось до категорії «колгоспних дворів», оскільки і спадкодавець (голова двору) і ОСОБА_2 працювали в колгоспі «Росія» і вийшли на пенсію по старості як колгоспники. Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР було передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Частиною 2 ст. 123 ЦК УРСР передбачалось, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Таким чином, враховуючи вищевказане, ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного двору належало і належить право на 1/2 частину вказаного нерухомого майна. Просить суд, ухвалити рішення, яким визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності на 1/2 частину нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , до складу якого входять: житловий будинок літ. «А», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літ. «Б», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літ. «В», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З»; гараж літ. «Г»; убиральня літ. «І»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, проте подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує у повному обсязі і просить суд позов задовольнити та не заперечує проти задоволення зустрічного позову.
В судове засідання представник відповідача Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області не з'явився, проте представник сільської ради надав суду заяву, в якій позовні вимоги визнає повністю і просить суд розглянути справу без участі їхнього представника.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася однак надала суду заяву в якій вказує, що вимоги позову визнає повністю, просить суд зустрічну позовну заяву задовольнити в повному обсязі, справу розглянути у її відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково, зустрічні позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Як вбачається із змісту ч.2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч.4 ст.206 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється, або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як вбачається із ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 у віці 85 років, про що у виконавчому комітеті Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області складено відповідний актовий запис 23.08.2018 року за №14. На день смерті ОСОБА_3 з ним в одному будинку була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_2 . У зареєстрованому шлюбі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували з 20.11.1955 року. Від шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дітей у них не народилось. За життя ОСОБА_3 склав заповіт № 03 від 28.01.2016 року, згідно якого все своє майно та права заповів позивачу. Вказаний заповіт не змінений і не відмінений. На підставі вказаного заповіту позивач подав заяву до Глибоцької державної нотаріальної контори, де була заведена спадкова справа № 1/2019. Дружина померлого - ОСОБА_2 від обов'язкової частки після смерті чоловіка відмовилась шляхом подання відповідної заяви до Глибоцької ДНК .
Однак, від своєї частки у спільному майні вона не відмовлялась. За життя вона з покійним чоловіком побудували будинок з належними до нього господарськими будівлями і спорудами. Станом на 1991 рік вказане господарство відносилось до категорії «колгоспних дворів», оскільки і спадкодавець (голова двору) і ОСОБА_2 працювали в колгоспі «Росія» і вийшли на пенсію по старості як колгоспники.
Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР було передбачено, що майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.
Частиною 2 ст. 123 ЦК УРСР передбачалось, що розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Таким чином, враховуючи вищевказане, ОСОБА_2 як члену колишнього колгоспного двору належало і належить право на 1/2 частину вказаного нерухомого майна.
Однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове нерухоме майно позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на це майно. До складу житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 згідно технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок входять: житловий будинок літера «А1», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літера «Б1», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літери «В1», «Д1», «Е1», «Є1», «Ж1», «З1»; гараж літера «Г1»; убиральня літера «I1»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І. Будівництво вказаного житлового будинку проведено з дотриманням державних будівельних, протипожежних, санітарних норм і подальша їх експлуатація за призначенням можлива.
Вказані обставини підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами.
При таких обставинах, суд дійшов висновку, що позовні вимоги та зустрічні позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.
На підставі викладеного, ст.ст. 319, 328, 346, 1216-1223,1233-1235, 1268 ЦК України, керуючись ст. ст. 3-13,19,76-81,89,206,259,263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителем АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_1 , РНОКПП № НОМЕР_2 , право власності на 1/2 частину домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_1 до складу, якого входить: житловий будинок літера «А», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літера «Б», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літери «В», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З»; гараж літера «Г»; убиральня літера «I»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І, загальною вартістю 93555 (дев'яносто три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень, 00 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , жителькою с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області, паспорт серії НОМЕР_3 , РНОКПП № НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину домогосподарства, що розташоване по АДРЕСА_1 до складу, якого входить: житловий будинок літера «А», загальна площа 61,1 кв.м., житлова площа 43,6 кв.м.; житловий будинок літера «Б», загальна площа 42,0 кв.м., житлова площа 19,7 кв.м.; сараї літери «В», «Д», «Е», «Є», «Ж», «З»; гараж літера «Г»; убиральня літера «I»; колодязь № 1; огорожа № 2-5; вимощення № І, загальною вартістю 93555 (дев'яносто три тисячі п'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень, 00 копійок.
Повний текст судового рішення виготовлено 05 грудня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається через суд першої інстанції.