Справа № 525/109/19
Провадження №2/525/127/2019
19.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., з участю позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за зміненим позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксана Михайлівна про визнання недійсною додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний №040855100048 від 05.03.2008 року, що зареєстрована 12.04.2016 року за №14172681, -
22.01.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява громадянина ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 та приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксани Михайлівни про визнання дій незаконними та скасування запису про право оренди на земельну ділянку (а.с.а.с.2-4). 14.02.2019 року за вищевказаним цивільним позовом ухвалою суду було відкрито загальне позовне провадження з призначенням підготовчого засідання у справі (а.с.21). Підготовче засідання у справі призначене на 11.06.2019 року, про день і час його проведення сповіщені всі учасники справи.
До проведення підготовчого засідання у справі від відповідачів приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксани Михайлівни та ОСОБА_2 надійшли відзиви на позов, які приєднані до матеріалів справи (а.с.а.с.30-31,33-35). З доводів вищевказаних відзивів вбачається, що відповідачі у справі не визнають заявлених позовних вимог ОСОБА_1 , вважаючи їх безпідставними.
До початку проведення підготовчого засідання у справі 11.06.2019 року, позивачем ОСОБА_1 подано заяву про зміну позовних вимог від 10.06.2019 року (а.с.а.с.66-67), з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 змінює позовні вимоги та суб'єктний склад учасників даної справи, відповідачем за зміненим позовом залишений громадянин - фізична особа ОСОБА_2 , а третьою особою вказано приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксану Михайлівну; в даній заяві про зміну позовних вимог позивач ОСОБА_1 ставить позовну вимогу про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року від 28.12.2012 року, зареєстровану 12.04.2016 року за номером 14172681. Також вказує, що позовні вимоги, заявлені в первісній позовній заяві, просить вважати незаявленими.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 11.06.2019 року прийнято до розгляду вищевказану заяву позивача ОСОБА_1 про зміну позовних вимог (а.с.69) і підготовче засідання у справі відкладено на іншу дату.
З доводів заяви позивача ОСОБА_1 про зміну позовних вимог вбачається, що він посилається на положення ст.33 Закону України «Про оренду землі» та наявність підстав для поновлення договору оренди землі, укладеного на підставі розпорядження голови Великобагачанської райдержадміністрації №462 від 29.12.2007 року стосовно земельної ділянки площею 15,0738 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, враховуючи переважне право орендаря. Відповідно до договору оренди землі від 28.12.2007 року, договір оренди землі між ОСОБА_2 та Великобагачанською райдержадміністрацією було укладено на п'ять років, з 05.03.2008 року по 05.03.2013 року. 28.12.2012 року строк договору оренди землі було продовжено додатковою угодою згідно розпорядження від 28.12.2012 року №508. Вказує, що у 2012 році ОСОБА_2 своїм правом на реєстрацію додаткової угоди до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року не скористався. ОСОБА_1 у вищевказаній заяві посилається на положення ряду статей ЗК України, на те, що ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2018 року посилався на додаткову угоду до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року, зареєстровану 12.04.2016 року як на підставу виникнення у нього права на оспорювану земельну ділянку, а також на те, що відповідач у справі ОСОБА_2 на порушення норм ЗК України, що був чинним у 2016 році, не маючи рішення компетентних органів щодо передачі йому в користування земельної ділянки площею 15,0738 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району, звернувся до приватного нотаріуса, що 12.04.2016 року зареєстрував додаткову угоду до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року; при цьому, коли Великобагачанська районна державна адміністрація ще мала повноваження щодо розпорядження землею за межами населених пунктів на території Великобагачанського району, не було проведено державну реєстрацію оспорюваної додаткової угоди, а на момент вчинення реєстраційних дій, цільове призначення земельної ділянки було змінено, відповідно, в сукупності вищевказаних доводів, позивач ОСОБА_1 в заяві про зміну позовних вимог від 10.06.2019 року просив визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року від 28.12.2012 року, зареєстровану 12.04.2016 року за номером 14172681 (а.с.а.с.66-67).
06.09.2019 року в даній справі проведено підготовче засідання і судовий розгляд справи призначений на 19.11.2019 року (а.с.92).
В судовому засіданні позивач у справі ОСОБА_1 змінені позовні вимоги, які викладені в його заяві від 10.06.2019 року підтримав у повному обсязі, в обгрунтування позовних вимог посилався на обставини, які викладені у вищевказаній заяві від 10.06.2019 року. Також, в судовому засіданні просив розглядати справу у відсутність його представника адвоката Бондаренко О.В., яка не змогла з'явитися в судове засідання.
В судовому засіданні відповідач у справі ОСОБА_2 змінені позовні вимоги позивача ОСОБА_1 не визнав, вважає, що будь-які права позивача у справі укладенням та реєстрацією додаткової угоди не порушені; в цілому посилався на обгрунтування заперечень, які ним викладені у поданому відзиву на первинну позовну заяву ОСОБА_1
Третя особа у справі за зміненою позовної заявою від 10.06.2019 року, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксана Михайлівна в судове засідання не з'явилася, від неї до суду надійшов лист про розгляд справи у її відсутність та про те, що вона прохає в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Суд, заслухавши пояснення та доводи позивача ОСОБА_1 , пояснення та доводи відповідача ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, оглянувши за клопотанням позивача матеріали з цивільної справи №525/571/18 виключно в межах розгляду змінених позовних вимог ОСОБА_1 від 10.06.2019 року, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності і давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв'язку відповідну оцінку приходить до висновку, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксана Михайлівна про визнання недійсною додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний №040855100048 від 05.03.2008 року, що зареєстрована 12.04.2016 року за №14172681 на даний час задоволенню не підлягають, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Нормами статті 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.
Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.
Зі змісту зміненої позовної заяви ОСОБА_1 від 10.06.2019 року вбачається, що даним позивачем в заяві про зміну позовних вимог від 10.06.2019 року визначено такий суб'єктний склад учасників справи - відповідачем визначено громадянина ОСОБА_2 , третьою особою у справі вказано приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксану Михайлівну (а.с.а.с.66-67). Змінені позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 стосуються визнання «недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, реєстраційний №040855100048 від 05.03.2008 року від 28.12.2012 року, зареєстровану 12.04.2016 року за номером 14172681» (а.с.а.с.66-67). Отже, за зміненими позовними вимогами ОСОБА_1 не оспорюються дії приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець Оксани Михайлівни щодо реєстрації додаткової угоди, про визнання недійсною якої заявлено позивачем у справі ОСОБА_1 в заяві про зміну позовних вимог від 10.06.2019 року.
Судом встановлено, що 28 грудня 2007 року між Великобагачанською районною державною адміністрацією Полтавської області (орендодавець) та громадянином ОСОБА_2 (орендар) укладено договір оренди землі. Згідно п.1 даного договору оренди землі, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області. В п.2 даного договору вказується, що в оренду ОСОБА_2 передається земельна ділянка загальною площею 15,07 га - ріллі (а.с.а.с.5-7). Отже, сторонами даного договору оренди землі вказані Великобагачанська районна державна адміністрація (яка виступила орендодавцем) та громадянин України - фізична особа ОСОБА_2 (який виступив орендарем даної земельної ділянки).
Згідно п.8 вищевказаного договору оренди землі від 28.12.2007 року встановлено, що договір укладено на п'ять років; після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк; у цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за дев'яносто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Вказаний договір реєстрований у Великобагачанському районному відділі Полтавської регіональної філії «ДП Центру ДЗК при Держкомземі України» 05.03.2008 року за №040855100048 - реєстратор ОСОБА_3 (а.с.а.с.5-7).
28 грудня 2012 року в селищі Велика Багачка Полтавської області між Великобагачанською районною державною адміністрацією (орендодавець) та громадянином України - фізичною особою ОСОБА_2 (орендар) укладена додаткова угода до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року, згідно якої сторони виклали в іншій редакції пункт 5 договору оренди землі, доповнили п.8 договору оренди абзацом про те, що даний договір оренди землі діє до 05.03.2018 року, п.9 договору оренди землі (щодо виплати орендної плати) виклали в іншій редакції, інші пункти договору залишили без змін. В п.6 додаткової угоди зазначається, що дана додаткова угода набирає чинності після її державної реєстрації і є невід'ємною частиною договору оренди землі №040855100048 від 05.03.2008 року. Також в цій додатковій угоді вказано кадастровий номер цієї земельної ділянки - 53:202:836:00:00:003:1506 (а.с.19).
Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, сформованої 14.04.2016 року, дана додаткова угода щодо земельної ділянки площею 15,0738 га, кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області була зареєстрована 12.04.2016 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М., номер запису про інше речове право 14172681 (а.с.а.с.10-11). У розділі «актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» вбачається, що строк дії іншого речового права - права оренди земельної ділянки до 05.03.2018 року.
Наказом ГУ ДГК у Полтавській області від 09.03.2016 року №1648-СГ «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», було надано дозвіл громадянину ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 15,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області за межами населених пунктів. У п.2 даного наказу вказано про необхідність протягом року розробки та погодження в установленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення зазначеної у пункті 1 цього наказу земельної ділянки та подання погодженого проекту землеустрою до ГУ для затвердження; в п.3 цього наказу вказано, що у разі невиконання вимог п.2, вважати цей наказ таким, що втратив чинність (а.с.12).
З витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 30.03.2016 року, наданого на запит громадянина ОСОБА_1 вбачається, що земельна ділянка має площу 14,5849 га, форма власності - державна, місце розташування земельної ділянки - Полтавська область, Великобагачанський район, Остап'ївська сільська рада, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, кадастровий номер земельної ділянки - 5320283600:00:003:1506 (а.с.13).
У 2016 році ПП «Лада Інформ» виготовило проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 для ведення фермерського господарства, розташованої в адміністративних межах Остап'ївської сільської ради (за межами населених пунктів) Великобагачанського району Полтавської області (для надання в оренду гр. ОСОБА_1 ) (витяг міститься на аркушах 14-15 оглянутої частини матеріалів цивільної справи №525/571/18). Вбачається, що 26.04.2016 року та 06.02.2017 року (тобто вже після державної реєстрації приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. 12.04.2016 року додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди від 05.03.2008 року №040855100048 між Великобагачанською райдержадміністрацією та ОСОБА_2 ), Головне управління ДГК у Полтавській області відмовляло з різних причин ОСОБА_1 в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення вищевказаної земельної ділянки (аркуші 13,16 оглянутої частини матеріалів цивільної справи №525/571/18).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Детальний аналіз змісту вищевказаних відмов Головного управління ДГК у Полтавській області у задоволенні клопотань ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки с/г призначення державної власності площею 14,5849 га для ведення фермерського господарства за межами населених пунктів на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області свідчить про те, що вказані відмови жодним чином не пов'язані з укладенням додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі від 05.03.2008 року та реєстрацією додаткової угоди приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. 12.04.2016 року (в межах доводів зміненої позовної заяви ОСОБА_1 від 10.06.2019 року).
Згідно з роз'ясненнями, що викладені в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно враховувати, що згідно зі статтями 4,10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК та іншим нормативно-правовим актам. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Також, відповідно до роз'яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», судам необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Положення ч.2 ст.215 ЦК України щодо підстав нікчемності правочинів є імперативними.
Відповідно до ст.11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин - це такий юридичний факт, який слугує належною правовою підставою виникнення, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків. Підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 ЦК України).
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України). По своїй суті правочин - це вольовий акт і цим відрізняється від подій, що відбуваються незалежно від волі людини.
Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Так, згідно даної статті ЦК, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановлені законом (частини 3,4 ст.203 ЦК України).
Згідно положень ст.204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).
Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст.3 ЦК України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст. 628 ЦК України).
Нормами статті 627 ЦК України закріплено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно положень ст.638 ЦК України, дійсним є договір, який відповідає вимогам ст.203 ЦК України, а сторони при його укладенні в належній формі досягли згоди з усіх істотних його умов.
Відповідно до п. «а» ч.3 ст.122 ЗК України (в редакції, що діяла станом на 28.12.2012 року), районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності (крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті) у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для сільськогосподарського використання.
Суд, з огляду на вказані положення ЗК України, які діяли до 01.01.2013 року, перевірив та встановив, що додаткова угода від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний №040855100048 від 05.03.2008 року, яка укладена між Великобагачанською районної державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 відносно земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 площею 15,0738 га, що розташована на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, укладена в межах повноважень Великобагачанської районної державної адміністрації Полтавської області станом на 28.12.2012 року.
Згідно положень статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єктом оренди є земельна ділянка.
Договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо.
Згідно ст.654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто враховуючи, що договір оренди землі укладається для отримання права оренди на ділянку, яке, у свою чергу, підлягає обов'язковій державній реєстрації (ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), для офіційного підтвердження факту внесення змін (укладення додаткової угоди) до основного договору оренди слід також внести зміни до запису про таке речове право.
Зі змісту додаткової угоди від 28.12.2012 року, укладеної між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 вбачається, що в п.2 зазначено про те, що пункт 8 договору оренди доповнено таким абзацом: «даний договір оренди землі діє до 05.03.2018 року» (а.с.8). Отже, строк дії договору оренди землі (відносно земельної ділянки кадастровий номер 5320283600:00:003:1506 площею 15,0738 га, що розташована на території Остап'ївської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) закінчився. Проте, позивач у справі ОСОБА_1 ставить вимогу в межах зміненого позову до відповідача ОСОБА_2 про визнання недійною відповідної додаткової угоди по договору, який закінчився 05.03.2018 року.
В межах зміненої позовної заяви ОСОБА_4 від 10.06.2019 року не оскаржуються дії приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М., які пов'язані з реєстрацією додаткової угоди від 28.12.2012 року, укладеної між Великобагачанською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_2 ; станом на день розгляду даної цивільної справи в межах змінених позовних вимог ОСОБА_1 стороною позивача не надавалось доказів можливих протиправних дій приватного нотаріуса Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. з приводу реєстрації за ОСОБА_2 права оренди відповідної земельної ділянки за додатковою угодою до договору оренди землі №040855100048 від 05.03.2008 року.
В ході судового розгляду справи було встановлено (інше позивачем у справі не спростовано), що з 28.12.2012 року і по дату її державної реєстрації відповідним нотаріусом 12.04.2016 року оспорювана позивачем додаткова угода від 28.12.2012 року до договору оренди землі, що була укладена між Великобагачанською районною державною адміністрацією та громадянином ОСОБА_2 виконувалася, будь-яких доказів її скасування, визнання її недійсною чи розірвання договору оренди землі станом на 12.04.2016 року не було і такі відомості до матеріалів справи сторонами не надавалися.
Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
В межах системного аналізу положень ст.15 ЦК України (зміст цієї норми матеріального права викладений вище в цьому рішенні з урахуванням висновків Верховного Суду), суд проаналізував доводи сторони позивача у справі в сукупності з наявними доказами у справі в межах змінених позовних вимог і приходить до висновку, що позивач у справі ОСОБА_1 не був стороною оспорюваного ним правочину - додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року, укладеної між Великобагачанською райдержадміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 , яка зареєстрована приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. 12.04.2016 року, при цьому, даний позивач у справі в даний час просить визнати недійсною вищевказану угоду, в межах якої внесені зміни (доповнення) до договору оренди землі про те, що договір оренди землі діє до 05.03.2018 року, тобто він, згідно п.2 додаткової угоди від 28.12.2012 року, припинив свою дію. До того ж, сам ОСОБА_1 на час укладення додаткової угоди, а також на час її державної реєстрації не набув у встановленому ЗК України порядку права користування даною земельною ділянкою, оскільки після декількох відмов ГУ ДГК у Полтавській області Ісаєнку О. М. у затвердженні проекту землеустрою щодо даної земельної ділянки він оскаржував такі дії державного органу в судовому порядку (згідно КАС України) (аркуші 17-25 оглянутої частини матеріалів цивільної справи №525/571/18), а після скасування рішень адміністративних судів та закриття провадження у справі, продовжує оскаржувати рішення та дії вищевказаного державного органу в порядку цивільного судочинства (аркуші 3-5 оглянутої частини матеріалів цивільної справи №525/571/18), що є його процесуальним правом; однак, таке оскарження не стосується спірних правовідносин, які є предметом розгляду в межах змінених позовних вимог ОСОБА_1 згідно його заяви від 10.06.2019 року по цивільній справі №525/109/19. Отже, вказане свідчить про те, що з урахуванням положень ст.15 ЦК України позивач у справі не довів, що укладенням оспорюваної ним в даний час додаткової угоди від 28.12.2012 року між Великобагачанською районною державною адміністрацією та ОСОБА_2 були порушені його права в межах доводів та обґрунтувань заяви про зміну позовних вимог від 10.06.2019 року.
З сукупності досліджених матеріалів даної цивільної справи, в межах предмету спірних правовідносин за зміненим позовом ОСОБА_1 від 10.06.2019 року, враховуючи положення ст.ст.15,202,203,215 ЦК України, ст.ст.12,13,81 ЦПК України вбачається, що стороною позивача у справі не надані будь-які докази щодо протиправних дій відповідача у справі ОСОБА_2 з приводу укладення оспорюваної позивачем додаткової угоди до договору оренди землі; при цьому, безпосередньо саме твердження позивача у обґрунтуванні змінених позовних вимог про вказані вище обставини суд не може покласти в основу судового рішення, оскільки самі твердження сторони у справі не є доказом.
Отже, проаналізувавши доводи та обґрунтування зміненої позовної заяви ОСОБА_1 , які наведені ним як підстави для недійсною додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року, укладеної між Великобагачанською райдержадміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 , яка зареєстрована приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. 12.04.2016 року, а також докази, які надані стороною позивача на підтвердження заявлених змінених позовних вимог в межах поданого цивільного позову, з огляду на зміст положень ст.15 ЦК України, ст.ст.11,202,203,204,215 ЦК України, норм ст.ст.12,13,76,77,78-81,89 ЦПК України та умови укладеної додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, а також терміну дії договору оренди землі, який визначений додатковою угодою таким, що діє до 05.03.2018 року, суд приходить до висновку, що стороною позивача у справі не надано доказів, які б свідчили про порушення суб'єктивних прав позивача, а також про наявність підстав для визнання додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний номер 040855100048 від 05.03.2008 року, укладеної між Великобагачанською райдержадміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 , яка зареєстрована приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Карпець О.М. 12.04.2016 року недійсною в межах заявлених змінених позовних вимог.
Враховуючи висновки суду про те, що ОСОБА_1 на час укладення оспорюваної ним додаткової угоди, а також на час її державної реєстрації не набув у встановленому ЗК України порядку права користування спірною земельною ділянкою (у зв'язку з відповідними відмовами ГУ ДГК у Полтавській області, які в даний час оскаржуються ОСОБА_1 в межах розгляду іншої цивільної справи), а також враховуючи суб'єктний склад учасників зміненого позову ОСОБА_1 про те, що ним в межах цього зміненого позову не оспорюються дії відповідного нотаріуса, суд не приймає доводи сторони позивача про порушення порядку державної реєстрації оспорюваної угоди, а також і в частині зміни цільового призначення земельної ділянки.
З урахуванням вищевикладених висновків, а також змісту змінених позовних вимог ОСОБА_1 , доводи позивача в межах зміненого позову про те, що у ОСОБА_2 не виникло права оренди на земельну ділянку та те, що він не вживав дій на продовження договору з Великобагачанською райдержадміністрацією, не є предметом розгляду зміненого позову ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, а можуть бути предметом розгляду інших спорів як за позовом ОСОБА_1 , так і за позовом ОСОБА_2 щодо спірної земельної ділянки з відповідним суб'єктним складом учасників та відповідними позовними вимогами. На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.11,15,16,202,203,204,207,215,509,626,627,638,654 ЦК України, ст.ст.1,13,15 Закону України «Про оренду землі», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,83,89,247,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні зміненого позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксана Михайлівна про визнання недійсною додаткової угоди від 28.12.2012 року до договору оренди землі, реєстраційний №040855100048 від 05.03.2008 року, яка укладена між Великобагачанською районної державною адміністрацією Полтавської області та ОСОБА_2 та зареєстрована 12.04.2016 року приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксаною Михайлівною за №14172681 - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; представник позивача адвокат Бондаренко Ольга Володимирівна, місце знаходження м . Лубни, 3-1 провулок Короленка, 47 Полтавської області; відповідач ОСОБА_2 , місце проживання АДРЕСА_5; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Карпець Оксана Михайлівна, місце знаходження м. Лубни, вулиця Шевченка, 5а.
Повний текст рішення складений 05.12.2019 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Суддя В.В. Хоролець