Справа № 525/638/19
Провадження №2/525/218/2019
19.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Пархоменко Я.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про зняття арешту з нерухомого майна, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовною заявою про зняття арешту з майна, вказуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина. Позивач у встановлений законом термін звернувся з письмовою заявою про вступ у спадщину за законом. Відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 917869, виданого та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010655100169 Великобагачанською райдержадміністрацією, земельна ділянка, що розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області кадастровий номер 5320282600:00:003:0667 належить на праві власності ОСОБА_2 . 20 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся із заявою до приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкову земельну ділянку. Однак, 02 квітня 2019 року за №42/02-31 приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лугова Л.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 , винесла постанову та відмовила ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії, а саме: видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , до зняття арешту.
Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр у прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 01.04.2019 року номер інформаційної довідки 161755026, зареєстровано обтяження, а саме: арешт нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 .
Позивач вказує, що 18.03.2019 року за № 4190 Полтавським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області на адвокатський запит надано відповідь, що у Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на виконанні перебувало виконавче провадження: ВП № 20561474 з примусового виконання виконавчого листа № 6-429 від 07.04.2010, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова. Також позивач вказує, що майно, на яке накладено арешт, а саме земельна ділянка, розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, а тому позовна заява про зняття арешту подається ним за місцем знаходження цього майна. Виконавче провадження стосовно накладення арешту на вищезазначене майно перебувало у Полтавському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області та державний виконавець, в порушення вимог закону, арешту з майна не зняв.
Посилаючись на вищевикладені обставини, положення Закону України «Про виконавче провадження», позивач у справі ОСОБА_1 просив суд зняти арешт з нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , який накладений на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження, ВП № 20561474 від 30.07.2010 року, ВДВС Полтавського РУЮ, заступником начальника Лазаренко О.М. та виконавчого листа №6-429 від 07.04.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, реєстраційний номер обтяження 10096059 (а.с.а.с.2-5).
Загальне позовне провадження у справі було відкрито ухвалою Великобагачанського районного суду від 23.05.2019 року (враховуючи, що нерухоме майно, на яке накладено арешт (земельна ділянка), розташована на території Великобагачанського району Полтавської області) і по справі призначено підготовче засідання (а.с.а.с.21-22). Копія позовної заяви з додатками була направлена відповідачу у справі. Також, даною ухвалою суду, враховуючи роз'яснення, що викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», з метою вирішення процесуальних питань на стадії проведення підготовчого засідання про коло осіб, які повинні брати участь у справі (можливого вирішення питання про залучення до участі у справі відповідних осіб з певним процесуальним статусом), а також оперативного проведення всіх необхідних процесуальних дій без невиправданої затримки, було зобов'язано відповідача у справі Полтавський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області надати суду в строк до 26.06.2019 року відомості про стягувача по виконавчому провадженню ВП №20561474 від 30.07.2010 року, відомості про стягувача по виконавчому листу №6-429 від 07.04.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, а також завірені копії постанови заступника начальника Полтавського районного відділу ДВС від 30.07.2010 року про відкриття виконавчого провадження ВП №20561474 та виконавчого листа №6-429 від 07.04.2009 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова.
15.08.2019 року від відповідача у справі до суду надійшла відповідна письмова інформація, яка приєднана до справи (а.с.а.с.39,48).
15.08.2019 року, після отримання судом відповідної інформації, яку суд витребовував з метою належного розгляду справи, ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Акціонерне товариство «Альфа - Банк», направивши даній третій особі копію позовної заяви та ухвали суду, надавши процесуальне право направити свої пояснення щодо позову в порядку, передбаченому ст.ст.181,192 ЦПК України (а.с.а.с.41-42).
15.08.2019 року Великобагачанським районним судом Полтавської області було направлено запит до Новозаводського районного суду м. Чернігова з метою отримання копії виконавчого листа №6-429 від 07.04.2010 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, копії рішення у даній цивільній справі за позовом ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яке б набрало законної сили, а також копії постанов органів ДВС про відкриття виконавчого провадження та про закінчення виконавчого провадження по виконавчому листу №6-429 від 07.04.2010 року, виданого Новозаводським районним судом міста Чернігова (а.с.47).
10.09.2019 року засобами електронного зв'язку з Новозаводського районного суду м. Чернігова надійшла інформація згідно відповідного запиту суду та копія ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.2010 року про видачу виконавчого документа (а.с.а.с.51-52).
17.09.2019 року з Новозаводського районного суду м. Чернігова засобами поштового зв'язку надійшла письмова відповідь на запит суду та копія ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.2010 року (а.с.а.с.56,57).
23.09.2019 року по даній цивільній справі проведено підготовче засідання та справу призначено до розгляду справи по суті (а.с.60); про день і час судового розгляду сповіщені всі учасники справи в порядку, передбаченому ЦПК України.
Відповідач у справі та третя особа у справі АТ «Альфа-Банк» належним чином сповіщені про день і час розгляду справи, відповідач у справі відзиву на позов не подавав, третя особа письмових пояснень на позовну заяву до суду не направляла.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, вони належним чином сповіщені про день і час розгляду справи, стороною позивача у справі до суду подано заяву про підтримання позову та розгляд справи за їх відсутності, тому суд проводить засідання з урахуванням положень ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності, і давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв'язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Полтавського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Альфа-Банк» про зняття арешту з нерухомого майна підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.
Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.
Судом встановлено, що позивач у справі ОСОБА_1 зареєстрований у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_1 (а.с.а.с.6-7).
Як вбачається зі свідоцтва про укладення шлюбу від 06.08.1983 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 зареєстрували свій шлюб 06.08.1983 року, про що в книзі реєстрації актів про укладення шлюбу зроблено запис за №3, що зареєстрований Мар'янською сільською радою Великобагачанського району Полтавської області (а.с.8).
Як вбачається зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 24.04.2012 року, ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава, про що виконавчим комітетом Ковалівської сільської ради Полтавського району Полтавської області зроблено відповідний актовий запис за № 34 (а.с.9).
З копії державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_2 21.09.2006 року на підставі розпорядження Великобагачанської райдержадміністрації №160 вбачається, що вона є власником земельної ділянки площею 1,34 га, яка розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5320282600:00:003:0667 (а.с.10).
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З постанови приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лугової Л.П. від 02.04.2019 року вбачається, що позивачу ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 до зняття арешту (а.с.11).
Як слідує з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо сформованого 01.04.2019 року приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Луговою Л.П. на нерухоме майно, що належить ОСОБА_2 (земельну ділянку) зареєстровано обтяження за №10096059 від 02.08.2010 року реєстратором Полтавська філія ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України на підставі обтяження - постанови про відкриття виконавчого провадження з накладення арешту на майно боржника ВП №20561474 від 30.07.2010 року, винесеної заступником начальника ВДВС Полтавського РУЮ (а.с.12).
Як вбачається з листа начальника Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області від 18.03.2019 року, у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження ВП № 20561474 з примусового виконання виконавчого листа № 6-429 від 07.04.2010, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова; 30.07.2010 року на підставі заяви стягувача було відкрито виконавче провадження за примусового виконання вищевказаного виконавчого листа з одночасним накладенням арешту на майно боржника (а.с.13).
На запит суду з Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області засобами електронного зв'язку 15.08.2019 року отримано лист про те, що на виконанні у даному відділі перебувало виконавче провадження № 20561474 з примусового виконання виконавчого листа №6-429 від 07.04.2010 року виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованості в розмірі 23421,84 грн. 31.01.2011 року вищевказане виконавче провадження закінчено за ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження» (відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення) (а.с.39).
Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 07.04.2010 року, заяву ПАТ «Альфа-Банк» про видачу виконавчого документа було задоволено та вирішено видано ПАТ «Альфа-Банк» виконавчий лист на підставі рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській Громадській Організації «Всеукраїнський фінансовий союз» від 26.10.2009 року по цивільній справі №3543-8/09 Третейського суду (а.с.52).
Як слідує з листа заступника голови Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.09.2019 року (отриманого на запит Великобагачанського районного суду), надати копії постанов органів ДВС про початок та закінчення виконавчого провадження та копію виконавчого листа №6-429/10 від 07.04.2010 року не має можливості у зв'язку із знищенням цивільної справи по закінченню терміну зберігання (5 років) (а.с.51).
З доводів позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що даний позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та необхідність зняття арешту з нерухомого майна (земельної ділянки, яка належить його померлій дружині ОСОБА_2 та розташована на території Великобагачанського району Полтавської області) по суті тим, що він як спадкоємець майна померлої ОСОБА_2 , через наявність накладного арешту на її нерухоме майно (земельну ділянку), не може у встановленому порядку отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину на майно померлої ОСОБА_2 (земельну ділянку), що також підтверджується мотивами, які викладені у постанові приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л.П. від 02.04.2019 року про відмову у вчиненні відповідної нотаріальної дії (а.с.11). При цьому, позивачем у справі не оспорюється порядок накладення арешту на майно ОСОБА_2 за її життя.
Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно з ст.1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Відповідно до ст.ст. 316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).
Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися на момент його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.ч.1,2 ст.1220 ЦК України).
Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
У відповідності до вимог ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 цієї статті).
Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Згідно ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» - виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник (ч.1 ст.15 Закону України «Про виконавче провадження»). Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ (ч.2 цієї статті).
Відповідно до положень ч.1 ст.18 даного Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому законом (ст.19 вищевказаного Закону).
Відповідно до ч.ч. 1,2,3 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. У відповідності до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», арешт може бути знятий за рішенням суду.
Пунктом 1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», обтяженням є заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена законом або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або така, що виникла на підставі договору.
Статтею 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі, якщо помилка в реєстрі впливає на права третіх осіб, зміни до Державного реєстру прав вносяться на підставі відповідного рішення суду.
Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи в своїй сукупності та взаємозв'язку доводи та докази сторони позивача у справі в контексті заявлених позовних вимог, з урахуванням положень статей 12,13,76,77,80,81,89 ЦПК України та підстав, з яких приватний нотаріус Полтавського районного нотаріального округу Полтавської області Лугова Л.П. 02.04.2019 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,34 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320282600:00:003:0667, суд приходить до висновку, що з досліджених в ході розгляду даної справи доказів об'єктивно вбачається, що на даний час у Полтавському районному відділі ДВС ГТУЮ в Полтавській області відсутнє виконавче провадження ВП №20561474 з примусового виконання виконавчого листа №6-429 від 07.04.2010 року, виданого Новозаводським районним судом м. Чернігова, в межах якого було накладено арешт на земельну ділянку площею 1,34 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320282600:00:003:0667, яка належала за життя ОСОБА_2 і яку на даний час має намір успадкувати позивач у справі ОСОБА_1 (чоловік ОСОБА_2 згідно наявних матеріалів справи), однак, у зв'язку з наявністю арешту на вищевказану земельну ділянку та змісту відмови приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л.П. у вчиненні нотаріальної дії у своїй постанові від 02.04.2019 року №42/02-31, позивач у справі ОСОБА_1 фактично не може скористатися свої правом на отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті дружини ОСОБА_2 на відповідне спадкове майно (земельну ділянку). Отже, на даний час, за вищевказаних та встановлених обставин, вбачаються підстави для зняття арешту з земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2 з метою отримання щодо даної земельної ділянки спадкоємцем ОСОБА_1 відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом.
При цьому належить врахувати, що прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 та отримання ним в подальшому відповідного свідоцтва про право на спадщину щодо вказаної спадкової земельної ділянки, не позбавить стягувача АТ «Альфа-Банк» реалізувати свої права кредитора до спадкоємця в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Враховуючи встановлені обставини в ході розгляду даної цивільної справи про те, що в межах розгляду цивільного позову ОСОБА_1 не встановлено іншого нерухомого майна, що належить померлій ОСОБА_2 , крім земельної ділянки площею 1,34 га, що розташована на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області та призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5320282600:00:003:0667, з огляду на відповідне формулювання позивачем у справі п.2 прохальної частини його позовної заяви щодо зняття арешту з нерухомого майна, власником якого є ОСОБА_2 (тобто не визначеного нерухомого майна), суд, виходячи з принципу юридичної визначеності та характеру спірних правовідносин, що виникли між сторонами з приводу зняття арешту з нерухомого майна (що стосується конкретної земельної ділянки, яку позивач має намір успадкувати і яка стосується підсудності саме Великобагачанського районного суду Полтавської області), вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з визначенням конкретного майна, з якого вбачаються підстави для зняття арешту - тобто з земельної ділянки площею 1,34 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282600:00:003:0667, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава, який було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №20561474 від 30.07.2010 року ВДВС Полтавського районного управління юстиції, заступник начальника Лазаренко О.М. (додаткові дані - виконавчий лист №6-429 від 07.04.2009 року, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова), реєстраційний номер обтяження 10096059, в межах доводів позовної заяви.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,1216-1218,1220,1261,1296,1297 Цивільного кодексу України, ст.ст.1,15,18,59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,82,83,89,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -
Зняти арешт нерухомого майна - земельної ділянки площею 1,34 га, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, кадастровий номер 5320282600:00:003:0667, що належить на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Полтава, який було накладено на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №20561474 від 30.07.2010 року ВДВС Полтавського районного управління юстиції, заступник начальника Лазаренко О.М. (додаткові дані - виконавчий лист №6-429 від 07.04.2009 року, виданий Новозаводським районним судом м. Чернігова), реєстраційний номер обтяження 10096059.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ; представник позивача адвокат Ковжога Олександр Іванович, адреса для листування м. Полтава, вул. Раїси Кириченко, 36, оф.5; відповідач Полтавський районний відділ ДВС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, місце знаходження м. Полтава, вулиця Стешенка, 6; залучена третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Акціонерне товариство «Альфа-Банк», місце знаходження м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100.
Повний текст рішення складений 05.12.2019 року у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному.
Суддя В.В. Хоролець