Справа № 183/8168/18
№ 2/183/1500/19
30 серпня 2019 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Новостепанівської сільської ради, в якому просить визнати за нею право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - А, розміром 35,2 кв.м. житлової площі та 69,1 кв.м. загальної площі, сіней - а, сіней - а1, сіней - а2, погрібу - Б, вбиральні - В, літньої кухні - Г, сараю - Д, огорожі - №1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько, ОСОБА_2 . За життя батько склав заповіт, посвідчений секретарем Новостепанівської сільської ради 26.09.2016року, відповідно до якого заповідав їй будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Після смерті батька вона звернулась до нотаріальної контори з заявою про видачу документів на спадщину, однак, у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , нотаріусом було відмовлено у зв'язку з тим, що дублікат договору купівлі-продажу спадкового будинку, посвідчений 20.01.1992року на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 , право власності за яким не зареєстровано в БТІ. Крім того, до нотаріальної контори представлено довідку КП «Новомосковське міське БТІ Дніпропетровської обласної ради» від 05.09.2018р., про відсутність інформації щодо реєстрації прав власності на даний будинок. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2018року відомості щодо реєстрації прав власності на спадковий будинок відсутні.
В зв'язку з чим, задля вирішення питання щодо спадкування будинку позивач вимушена звернутися до суду.
В судове засідання представник позивача не з'явилась, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, одночасно позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність.
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши докази, з точки зору належності та допустимості, а у свій сукупності, з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Суду надано копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , у відповідності до якого останній помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9).
Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контора заведено спадкову справу № 145/2018, у відповідності до якої, донька, ОСОБА_1 , прийняла спадщину після його смерті, як спадкоємиця за заповітом, посвідченим секретарем Новостепанівської сільської ради 26.09.2016року.
Однак, матеріали справи містять повідомлення державного нотаріуса від 26.09.2018 року про неможливість видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що дублікат договору купівлі-продажу спадкового будинку, посвідчений 20.01.1992року на ім'я спадкодавця ОСОБА_2 , право власності за яким не зареєстровано в БТІ. Крім того, до нотаріальної контори представлено довідку КП «Новомосковське міське БТІ Дніпропетровської обласної ради» від 05.09.2018р., про відсутність інформації щодо реєстрації прав власності на даний будинок. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2018року відомості щодо реєстрації прав власності на спадковий будинок відсутні. В зв'язку з чим, свідоцтво про право на спадщину видане бути не може.
Суду надано копію дублікату договору від 20.01.1992року, посвідченого секретарем виконкому Новостепанівської сільської ради, зареєстрованого в реєстрі за № 27, у відповідності до якого ОСОБА_2 придбав в колгоспі «Вперед» житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 .
Крім того, суду надано копію технічного паспорту на спірний житловий будинок, виготовленого 03.07.1991 року Новомосковським бюро технічної інвентаризації, з якого вбачається, що власником будинку з господарськими спорудами є ОСОБА_2 .
До правовідносин, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне застосувати наступні норми закону, а саме.
У відповідності до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, не заборонених законом.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності, а спадкоємець, який прийняв спадщину, в розумінні ч.1 ст. 1218 ЦК України, має право вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.
За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу.
Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
За загальним правилом, право власності у набувача за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом чи договором (ч. 1 ст. 128 ЦК УРСР), а у відповідності до ст. 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору.
Як вбачається з положень укладеного договору купівлі-продажу, сторони за договором - уклали даний договір, здійснили купівлю-продаж належному продавцю на праві власності об'єкту нерухомого майна. Позивачем у справі усі умови за договором виконані. Згідно з п. 2 вищевказаного договору відчужувана нерухомість продана позивачу за 6 594 крб.
Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу, сплатив за придбане майно грошові кошти, фактично володів об'єктами нерухомості, угода купівлі-продажу не визнавалась недійсною, на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ «Про власність» набув право власності на спірний об'єкт нерухомості і правомірно володів ним.
У відповідності до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, суд вважає, що сторони домовилися про усі істотні умови договору купівлі-продажу об'єктів нерухомості, виконання договору відбулося.
Відповідно до пункту 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності реєстрації таких прав, відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу, яка втратила чинність 13 грудня 1995 року, та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене Міністерством юстиції України 07.02.2002 року № 7/5, зареєстроване і Міністерстві юстиції України 18.02.2002 року за № 157/6445.
Відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах та селищах міського типу, реєстрація будинків проводили органи БТІ виконкомів місцевих рад. Об'єктами реєстрації були будинки і домоволодіння з окремим порядковим номером в межах міст та сіл, що належали, в тому числі громадянам на праві особистої власності.
В свою чергу, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справа у своєму листі № 24-753/04/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», коли перші власники належним чином не оформили належне їм право власності та не зареєстрували його в органах БТІ, спадкоємець не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину, його право має бути визнане в судовому порядку.
Аналіз поданих зазначених норм закону, у сукупності з поданими доказами, дає суду достатніх даних про те, що спадкодавець на законних підставах набув право власності на спірний житловий будинок.
Між тим, спадкоємець позбавлена можливості отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки спадкодавець за життя належним чином не зареєстрував своє право на нерухоме майно, тому позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 392,1216,1220,1223 ЦК України, ст.ст. 12,76,81,89, 263, 265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Новостепанівської сільської ради, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 та складається з: житлового будинку - А, розміром 35,2 кв.м. житлової площі та 69,1 кв.м. загальної площі, сіней - а, сіней - а1, сіней - а2, погрібу - Б, вбиральні - В, літньої кухні - Г, сараю - Д, огорожі - №1, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Сорока.