Справа № 199/8866/19
(3/199/3652/19)
іменем України
04.12.2019 року м. Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Воробйов В.Л., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, не працюючого, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, складеного працівником поліції - місцем проживання зазначена адреса: АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, -
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ОБ №211742 від 18.10.2019 року про те, що він 18.10.2019 року о 18-35 годині в районі е/о №9 по вул. Янтарній в м.Дніпро, керуючи автомобілем «Шевролет» № НОМЕР_1 , при зустрічному розїзді не врахував дорожньої обстановки, не дотримався бокового інтервалу та скоїв зіткнення з автомобілем «Хонда» № НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , яка рухалась у зустрічному напрямку.
Відповідно до ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати вся обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Згідно з вимогами ст.245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що в межах обставин та механізму дорожньо-транспортної пригоди, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення серії ОБ №211742 від 18.10.2019 року та складеного на ОСОБА_1 в його діях склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, відсутній з наступних підстав.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Допитаний в суді водій ОСОБА_1 провину свою не визнав. Суду показав, що він 18.10.2019 року близько 18-35 години керував автомобілем «Шевролет» № НОМЕР_1 та рухався по вул. Янтарній у м.Дніпро у потоку транспорту у тягучці в межах своєї смуги руху. Далі, він почув удар по лівому дзеркалу та зупинився. Коли вийшов з автомобіля побачив, що у зустрічному напрямку за 300 м. від нього зупинився автомобіль «Хонда» № НОМЕР_2 , який скоїв з ним зіткнення. Вказує, що за межі своєї смуги руху він не виїжджав, а саме автомобіль «Хонда», який рухався у зустрічному напрямку руху та при виконанні обгону виїхав на його смугу для руху і зачепив його дзеркало.
Потерпіла ОСОБА_2 до суду не з'явилася, була повідомлена шляхом направлення поштового та смс-повідомлення у судові засідання на 27.11.2019 року та 04.12.2019 року на які ОСОБА_2 у зазначений час та місце до суду не з'явилась.
ОСОБА_2 згідно своїх письмових пояснень вказала, що 18.10.2019 року о 18-35 годині вона керувала автомобілем «Хонда» № НОМЕР_2 та рухалась по вул. Янтарній у м.Дніпро зі швидкістю 30 км/год, оскільки тягнувся рух. Коли автомобіль «Шевролет» « НОМЕР_1 , який рухався у зустрічному напрямку руху виїхав на її смугу для руху та своїми колесами перебував на роздільній смузі для руху, в результаті чого відбувся удар дзеркалами їх автомобілів.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч. 1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Суд враховує правові висновки Верховного Суду України, викладені, зокрема, у постанові № 5-218кс15 від 05 листопада 2015 року, якими врегульовані подібні правовідносини, які передбачені ст. 286 КК України, які за об'єктивною стороною відмінні від ст. 124 КУпАП лише за наслідками.
Так, у випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину, передбаченого відповідними частинами статті 286 КК, потребує встановлення причинного зв'язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з'ясування ступені участі (внеску) кожного з них у спричинення злочинного наслідку.
Для правильного застосування норми закону про кримінальну відповідальність у випадках, коли ДТП сталися за участі двох водіїв транспортних засобів, особливого значення набуває дослідження характеру та черговості порушень, які вчинив кожен із водіїв.
На таку особливість у правозастосуванні орієнтує Пленум Верховного Суду України у постанові № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті». У пункті 7 цієї постанови роз'яснено, що у випадках, коли передбачені статтею 286 КК суспільно небезпечні наслідки настали через порушення правил безпеки дорожнього руху двома водіями транспортних засобів, потрібно з'ясовувати характер порушень, які допустив кожний з них, а також чи не було причиною порушення зазначених правил одним водієм їх недодержання іншим і чи мав перший можливість уникнути дорожньо-транспортної події та її наслідків. Виключається кримінальна відповідальність особи, яка порушила правила дорожнього руху вимушено, через створення аварійної ситуації іншою особою, яка керувала транспортним засобом.
Виходячи з пояснень учасників ДТП вбачається, що останні обставини пригоди пояснюють по різному. Так, кожен з водіїв вказує, що напрямку руху він не змінював, а здійснював рух прямо.
При цьому згідно схеми місця ДТП від 18.10.2019 року, підписаної учасниками дорожньо-транспортної пригоди без зауважень позначено два місця зіткнення, зі слів водія ОСОБА_1 та водія ОСОБА_2 , які знаходяться в межах роздільної смуги руху, що поза всяким розумним сумнівом спростовує твердження потерпілої ОСОБА_2 . З огляду на викладене, суд відхиляє механізм розвитку події ДТП, повідомлений ОСОБА_2 , згідно її письмових пояснень, та приймає за основу механізм розвитку події ДТП, зазначений ОСОБА_1 , оскільки саме такий механізм повністю узгоджується з рештою об'єктивних доказів.
За вимогами ч.2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23 рп/2010у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст. 14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Отже, враховуючи, що відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.245, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст.251,252,280,283,п.3 ч.1 ст.284 КУпАП,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя: В.Л.Воробйов