Справа № 369/12779/17
Провадження № 2/369/1695/19
Іменем України
13.11.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі
головуючої судді Ковальчук Л.М.,
при секретарі Заїка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відповідача ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 29.09.2017 року в мережі Інтернет щодо позивача та церкви, пастором якої він є, відповідачем на власній сторінці Фейсбуку розміщено неправдиву інформацію, 12.10.2017 року відповідачем поширену неправдиву інформацію, фото та відео з неправдивою інформацією.
Позивач вказує, що вся поширена інформація, відео є неправдивими та порочать його честь, гідність та ділову репутацію, що також призвело до моральних страждань, переживаннях щодо себе та своєї сім'ї.
В зв'язку із цими обставинами, на підставі ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України, ст.ст. 277, 297, 302 Цивільного кодексу України позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просив визнати недостовірною поширену відповідачем інформацію та відео, зобов'язати відповідача спростувати поширену ним інформацію та відео, стягнути з відповідача на свою користь 100 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати.
У судове засідання представник позивача не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.
У судове засідання відповідач не з'явився, повідомлявся належним чином про розгляд справи, причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.09.2008 року зареєстрована Релігійна громада Євангельських християн «Храм Спасителя» у с. Крюківщина Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.03.2013 року та Довідкою АА № 808858 від 22.03.2013 року. Позивач є керівником вказаної релігійної громади.
29 вересня в мережі Інтернет відповідач розмістив інформацію наступного змісту: ««Бежавший от американского правосудия пастор ОСОБА_3 Скоц незаконно отбирает земли у своих соотечественников в Украине, занимается фальсификацией документов, шантажом и подкупом должностных лиц, а члены его семьи торгуют гуманитарной помощью с Запада. Высшее руководство американских и украинских протестантских союзов всячески поощряет и покрывает вопиющие беззакония беглеца», «Це та сама церква з якої приїхав той Скоць, який продає гуманітарну в магазинах Товарів Боярці, та допомагає деяким депутатам вирубати ліс на Сосновому провулку 2».
02 ІНФОРМАЦІЯ_1 в мережі Інтернет відповідач розмістив інформацію наступного змісту: «Мережа магазинів, де пастори торгують краденими речами», разом з фото магазину, «Тому, що ті люди які в США збирали цей одяг та їжу, сподіваючись що вони будуть безкоштовно передані українцям, які мають потребу, але не мають можливості придбати собі елементарні речі. Весь цей одяг належить людям. А Скоці їх продають заради власної наживи. Як це кваліфікувати».
Також 02 жовтня в мережі Інтернет відповідач розмістив відео за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=CxndqEp0k3k.
Вказана інформація та відео безпосередньо стосується позивача, його ділової репутації, членів його сім'ї, що вбачається з їх змісту.
Оскільки така інформація, на переконання позивача, є неправдивою, а відповідач не переконався у достовірності поширеної ним інформації, то позивач подав позов до суду.
Відповідно до ст. 3 Конституції України Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно ст. 28 Конституції України Кожен має право на повагу до його гідності.
За ст. 68 Конституції України Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Змістом ст. 201 Цивільного кодексу України передбачено, що Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством. Відповідно до Конституції України життя і здоров'я людини, її честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю.
За ст. 269 Цивільного кодексу України Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом. Особисті немайнові права фізичної особи не мають економічного змісту. Особисті немайнові права тісно пов'язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитися від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав. Особистими немайновими правами фізична особа володіє довічно.
В ст. 270 Цивільного кодексу України вказано, що Відповідно до Конституції України фізична особа має право на життя, право на охорону здоров'я, право на безпечне для життя і здоров'я довкілля, право на свободу та особисту недоторканність, право на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі, право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, право на недоторканність житла, право на вільний вибір місця проживання та на свободу пересування, право на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Цим Кодексом та іншим законом можуть бути передбачені й інші особисті немайнові права фізичної особи. Перелік особистих немайнових прав, які встановлені Конституцією України, цим Кодексом та іншим законом, не є вичерпним.
Згідно ст. 271 Цивільного кодексу України Зміст особистого немайнового права становить можливість фізичної особи вільно, на власний розсуд визначати свою поведінку у сфері свого приватного життя.
Відповідно до ст. 275 Цивільного кодексу України Фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб. Захист особистого немайнового права здійснюється способами, встановленими главою 3 цього Кодексу. Захист особистого немайнового права може здійснюватися також іншим способом відповідно до змісту цього права, способу його порушення та наслідків, що їх спричинило це порушення.
Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За ст. 297 Цивільного кодексу України Кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі.
В ст. 276 Цивільного кодексу України вказано, що Орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, фізична особа або юридична особа, рішеннями, діями або бездіяльністю яких порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язані вчинити необхідні дії для його негайного поновлення. Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не вчиняються, суд може постановити рішення щодо поновлення порушеного права, а також відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням.
Відповідно до ст. 200 Цивільного кодексу України Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями. Порядок використання інформації та захисту права на неї встановлюється законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 302 Цивільного кодексу України Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатися в її достовірності.
За ст. 277 Цивільного кодексу України Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Згідно ст. 299 Цивільного кодексу України Фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до ст. 280 Цивільного кодексу України Якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.
Згідно Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що: П. 4 Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.
Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків.
П. 5 Відповідно до статей 94, 277 ЦК ( 435-15 ) фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
При цьому суди повинні враховувати такі відмінності: а) при спростуванні поширена інформація визнається недостовірною, а при реалізації права на відповідь - особа має право на висвітлення власної точки зору щодо поширеної інформації та обставин порушення особистого немайнового права без визнання її недостовірною; б) спростовує недостовірну інформацію особа, яка її поширила, а відповідь дає особа, стосовно якої поширено інформацію.
П. 15 При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК ( 435-15 ) негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.
П. 27 Способами захисту гідності, честі чи ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Зазначені вимоги розглядаються у відповідності до загальних підстав щодо відповідальності за заподіяння шкоди.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року N 5).
Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою і не повинен призводити до припинення діяльності засобів масової інформації чи іншого обмеження свободи їх діяльності.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК ( 435-15 ) моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно, якщо, наприклад, редакція засобу масової інформації добровільно опублікувала спростування, яке задовольняє позивача. Ця обставина повинна враховуватися судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене, з'ясувавши обставини справи, наявність факту поширення інформації по відношенню до позивача, наявності презумпції добропорядності, відсутності доказів на підтвердження достовірності поширеної інформації, суд вважає доведеними позовні вимоги позивача в частині визнання інформації недостовірною та зобов'язання відповідача спростувати поширену інформацію, що підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то суд зазначає наступне:
Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.3.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»:
П. 3 Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
П. 5 Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
П. 9 Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Оцінюючи обставини справи, наявність факту поширення інформації по відношенню до позивача, наявності презумпції добропорядності, наявність моральних страждань, переживань, порушенні душевної рівноваги позивача, витрачання часу для відновлення порушених прав та інтересів, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову про стягнення моральної шкоди, а саме про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 3000,00 грн..
Відповідно до ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно вимог ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати в розмірі 688,00 грн. підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 3, 28, 68 Конституції України,ст.ст. 16, 23, 200, 201, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 280, 297, 299, 302 Цивільного кодексу України, положеннями Постанови Пленуму Верховного суду України № 1 від 27.02.2009 року,положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.3.1995 року,ст.ст. 259, 263, 264, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати недостовірною, поширену ОСОБА_2 в соціальній мережі Фейсбук інформацію «Бежавший от американского правосудия пастор ОСОБА_3 Скоц незаконно отбирает земли у своих соотечественников в Украине, занимается фальсификацией документов, шантажом и подкупом должностных лиц, а члены его семьи торгуют гуманитарной помощью с Запада. Высшее руководство американских и украинских протестантских союзов всячески поощряет и покрывает вопиющие беззакония беглеца», «Це та сама церква, з якої приїхав той Скоць, який продає гуманітарну в магазинах Товарів Боярці, та допомагає деяким депутатам вирубати ліс на Сосновому провулку 2», «Мережа магазинів де пастори торгують краденими речами», «Тому, що ті люди які в США збирали цей одяг та їжу, сподіваючись що вони будуть безкоштовно передані українцям які мають потребу, але не мають можливості придбати собі елементарні речі Весь цей одяг належить людям. А Скоці їх продають заради власної наживи. Як це кваліфікувати» та інформацію викладену у відео за інтернет адресою https://www.youtube.com/watch?v=CxndqEp0k3k.
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати поширену ним інформацію «Бежавший от американского правосудия пастор ОСОБА_3 Скоц незаконно отбирает земли у своих соотечественников в Украине, занимается фальсификацией документов, шантажом и подкупом должностных лиц, а члены его семьи торгуют гуманитарной помощью с Запада. Высшее руководство американских и украинских протестантских союзов всячески поощряет и покрывает вопиющие беззакония беглеца», «Це та сама церква з якої приїхав той ОСОБА_4 , який продає гуманітарну в магазинах Товарів Боярці, та допомагає деяким депутатам вирубати ліс на Сосновому провулку 2», «Мережа магазинів де пастори торгують краденими речами», «Тому, що ті люди які в США збирали цей одяг та їжу, сподіваючись що вони будуть безкоштовно передані українцям які мають потребу, але не мають можливості придбати собі елементарні речі Весь цей одяг належить людям. А Скоці їх продають заради власної наживи. Як це кваліфікувати» та інформацію викладену у відео за інтернет адресою https://www.youtube.com/watch?v=CxndqEp0k3k.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 3 000,00 грн. та судові витрати в розмірі 688,00 грн..
В іншій частині позову відмовити.
Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , РНОКПП не відомий, місце проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 04 грудня 2019 року.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Ковальчук Л.М.