Справа №359/10789/19
Провадження №1-кс/359/3680/2019
29 листопада 2019 року м. Бориспіль
Слідчий суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора слідчого ОСОБА_3 , власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх представника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду з технічною фіксацією клопотання слідчого слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №12019110100000483, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2019 року, за ознаками злочину, передбачених ч. 2 ст. 192 КК України, про арешт нерухомого майна, -
Слідчий СВ Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 за погодженням з прокурором Бориспільської місцевої прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до суду з указаним клопотанням.
Згідно клопотання, слідчим відділом Бориспільського ВП ГУНП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 12019110100000483 від 15.03.2019, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 192 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області звернувся ОСОБА_8 , який повідомив, що наприкінці 2016 року, на прохання ОСОБА_9 погодився буди інвестором будівництва житлового будинку з метою його подальшого перепродажу і на усну домовленість надав ОСОБА_9 грошові кошти та сплатив додаткові грошові кошти за деякі будівельні матеріали. Вказане будівництво повинно було відбутися за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025.
В подальшому, на протязі триваючого будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 надавав грошові кошти ОСОБА_9 та на його прохання розраховувався за будівельні матеріали. За період з травня 2017 року ОСОБА_8 надавав суми грошових коштів та сплатив за будівельні матеріали на загальну суму, еквівалентну 40 тис. доларів США, про що є розписка, написана ОСОБА_9 власноруч. Відповідно до матеріалів, ОСОБА_9 зобов'язався повернути отримані грошові кошти не пізніше 31 грудня 2018 року.
Під час ведення будівництва, ОСОБА_9 неодноразово запевняв ОСОБА_8 про те, що ніяких труднощів із реалізацією подальшого будинку кінцевому замовнику не буде і він поверне гроші одразу після продажу. Також, ОСОБА_9 повідомив про те, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , за кадастровим номером 3210500000:09:060:0025, із старою будівлею належить йому на праві власності що не відповідало дійсності. ОСОБА_8 , довірившись ОСОБА_9 , не перевіряв документи про належність земельної ділянки та будинку чим скористався ОСОБА_9 ввівши його в оману. В подальшому, ОСОБА_9 регулярно запрошував ОСОБА_8 на будівництво, де він бачив, що дійсно старий будинок було демонтовано і почалось будівництво нового будинку одночасно із видачею ним грошових коштів та придбання матеріалів через належні ОСОБА_8 фірми.
ОСОБА_8 , не маючи жодного сумніву щодо порядності ОСОБА_9 , спостерігаючи за будівництвом будинку, чекав закінчення будівництва, час від часу надаючи необхідну суму готівкових коштів та сплачуючи за будівельні матеріали. По закінченню будівництва, ОСОБА_9 повинен був реалізувати вказаний будинок та віддати ОСОБА_8 запозичену суму.
Але, в подальшому, ОСОБА_8 дізнався про те, що нерухомість за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 не належить ОСОБА_9 , а є власністю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прож.: АДРЕСА_2 . На зустрічі із ОСОБА_10 , ОСОБА_8 стало відомо, що ОСОБА_10 , знав, що будівництво за адресою: АДРЕСА_1 триває за грошові кошти ОСОБА_8 , і в нього був намір не повертати грошові кошти.
Під час подальшого досудового розслідування встановлено, що будинок, який побудовано за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці 3210500000:09:060:0018, площею 0,1000 гектара протягом 2017-2018 року не введено в експлуатацію, а попередній будинок, який згідно договору купівлі - продажу житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами від 26 квітня 2016 року реалізовано від ОСОБА_11 . ОСОБА_10 демонтовано без відповідних дозвільних документів на його демонтаж. Також, встановлено, що об'єкт будівництва за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці із кадастровим номером № 3210500000:09:060:0018, побудовано за відсутністю будь-яких дозвільних документів. В рамках кримінального провадження до відділу архітектури та будівництва Бориспільської міської ради направлено лист з проханням провести перевірку на предмет додержання норм містобудівного законодавства, однак вказану перевірку провести не виявилось можливим з причин не допуску гр. ОСОБА_10 на територію самочинного будівництва. Про всі випадки не допуску є факт фіксації у вигляді протоколів допиту в якості свідка начальника управління АБК Бориспільської міської ради.
Під час досудового розслідування встановлено, що 30.07.2019 року приватним нотаріусом ОСОБА_12 Бориспільського міського нотаріального округу, Київської області посвідчено договір купівлі-продажу № 671 від 30.07.2019, згідно якого власником будинку, загальною площею 159,6 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 стала ОСОБА_4 на праві приватної власності.
Під час подальшого досудового розслідування, від приватного нотаріуса ОСОБА_12 отримано відповідь на запит та копії документів, в яких зазначено те, що будинок АДРЕСА_1 зареєстровано як реконструкцію старого будинку та продано ОСОБА_10 . ОСОБА_4 за ціну, значно нижчу ринкової за вказаний будинок.
В подальшому встановлено, що ОСОБА_4 є родичкою ОСОБА_10 і дівоче прізвище її ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка вийшла заміж за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що є реєстрація в книзі актів про одруження 11 вересня 2001 року.
Відтак, вказана інформація дає підстави про існування наміру ОСОБА_10 , отримавши гроші і побудувавши будинок, в подальшому приховати вказане майно, а саме будинок АДРЕСА_1 , на земельній ділянці із кадастровим номером 3210500000:09:060:0025, а саме, шляхом здійснення декількох перереєстрацій майна на інших осіб, які є спорідненими з ним, створити умови щодо неможливості доказування неправомірних дій ОСОБА_10 .
Також, піж час досудового розслідування 18.11.2019 року згідно ухвали Бориспільського міськрайнного суду Київської області проведено огляд земельної ділянки із кадастровим номером 3210500000:09:060:0025 та будинком за адресою: АДРЕСА_1 із залученням потерпілого ОСОБА_8 та виконуючого обов'язки начальника Державного - архітектурно - будівельного контролю Бориспільської міської ради ОСОБА_14 . Під час огляду вказаного об'єкта, потерпілий ОСОБА_8 пояснив, що вказаний будинок побудовано з будівельних матеріалів, документи походження та сплати грошових коштів є у нього в наявності і копії яких він раніше надавав під час досудового розслідування. Також, ОСОБА_8 підтвердив те, що матеріали, з яких побудовано будинок, належать йому, тому що за них він сплачував грошові кошти і контролював постачання. Разом з цим, ОСОБА_8 під час огляду спростував інформацію про реконструкцію старого будинку, через те, що він особисто винаймав будівельну техніку для демонтажу старого будинку на вказаній земельній ділянці та за вказаною адресою, але в іншому місці, яке відрізняється від місця побудови новобудови.
Виконуючий обов'язки начальника Державного - архітектурно - будівельного контролю Бориспільської міської ради ОСОБА_14 , який був запрошений в якості спеціаліста для проведення огляду 18.11.2019 року, повідомив, що його навичок і знань недостатньо для визначення того, чи будинок АДРЕСА_1 є новобудовою чи реконструкцією старого будинку і тому порадив призначити будівельно - технічну експертизу з метою визначення цього питання.
Також, ОСОБА_14 підтвердив, що за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 будівельний паспорт не видавався.
З приводу питання побудови нового будинку і спростування інформації про реконструкцію будинку за адресою: АДРЕСА_1 , допитано мешканців, які проживають поруч із вказаною адресою і які повідомили про те, що вказаний будинок не є реконструкцією і протягом останніх декілька років було побудовано як новий будинок. Також, допитано депутата Бориспільської міської ради 23 виборчого округу ОСОБА_15 , який повідомив, що з приводу будівництва нового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та порушень містобудівного законодавства до нього звертались мешканці, які проживають поруч із вказаною адресою і ОСОБА_15 достовірно підтверджує інформацію про те, що будинок є новобудовою, а не об'єктом реконструкції.
Ураховуючи вищевикладене, встановлено, що нерухомість у вигляді будинку за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 у даному кримінальному провадженні є предметом кримінального правопорушення, набута в результаті вчинення кримінального правопорушення та є доказом вчинення злочину, передбаченого ст. 192 КК України і була використана як предмет з метою якого відбулось заволодіння грошовими коштами та будівельними матеріалами, які належать ОСОБА_8 .
Беручи до уваги інформацію та копії документів, які слугували перереєстрацією у нотаріуса ОСОБА_12 житлового будинку житловою площею 84,8 кв.м., загальною площею 159,6 кв.м., з надвірними будівлями та спорудами під АДРЕСА_1 на земельній діяльні площею 0.1000 га, кадастровий номер 3210500000:09:060:0025, є підстави вважати, що ОСОБА_10 та ОСОБА_16 можуть приховати вказане нерухоме майно, яке здобуте злочинним шляхом, з метою уникнення проведення подальших слідчих дій, проведення будівельно - технічної експертизи, спростування реєстрації об'єкта нерухомості за завідомо неправдивими відомостями.
Крім того, на цей час існує обґрунтована загроза, що в разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження, вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 може бути перетворене та права на неї - відчужені, а тому орган досудового розслідування просить накласти арешт на вищезазначене нерухоме майно.
У судовому засіданні слідчий підтримав подане клопотання та просив його задовольнити.
Власники майна ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та їх представник - адвокат ОСОБА_6 заперечили щодо задоволення клопотання слідчого, зважаючи на те, що відсутні будь-які підстави у задоволенні клопотання слідчого. Накладення арешту на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , буде втручанням держави у право ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на мирне володіння їх майном. Додатково зазначили, що слідчий до них не звертався щодо необхідності проведення будівельно-технічної експертизи.
Заслухавши пояснення слідчого, думку власників майна та їх представника,ознайомившись з матеріалами клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.09.1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Згідно ст. 131, ч. 1 ст. 170 КПК України засобом забезпечення кримінального провадження є арешт майна, який полягає у тимчасовому позбавленні за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та /або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених п. 3, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 3-1) можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 170 КПК України), 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Частиною 2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Частиною 3 ст. 170 КПК України визначено, що з метою забезпечення збереження речового доказу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Згідно ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Аналіз вище зазначених норм закону свідчить, що Кримінальним процесуальним кодексом України чітко передбачені підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
В той же час, суд звертає увагу на те, що нерухоме майно (будинок загальною площею 159,6 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 3210500000:09:060:0025, що належить ОСОБА_4 ), на яке слідчий вважає за потрібне накласти арешт, не визнано речовим доказом в рамках даного кримінального провадження.
У своєму клопотанні слідчий вказує, що в даному кримінальному провадженні метою арешту майна є унеможливлення власників майна приховати вказане нерухоме майно, яке здобуте злочинним шляхом, з метою уникнення проведення подальших слідчих дій, проведення будівельно - технічної експертизи, спростування реєстрації об'єкта нерухомості за завідомо неправдивими відомостями. Крім того, на цей час існує обґрунтована загроза, що в разі невжиття заходів забезпечення кримінального провадження, вказане нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3210500000:09:060:0025 може бути перетворене та права на неї - відчужені. Разом з тим, до матеріалів клопотання не надані докази, які б дійсно свідчили про вказані слідчим підстави для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
До того ж, слідчим не надано доказів того, що є необхідність втручання у володіння майном ОСОБА_4 та ОСОБА_5 саме таким чином. Так, слідчий до власників майна не звертався щодо необхідності проведення будівельно-технічної експертизи нерухомого майна, а також доказів тому, що останні відмовились надати експертам доступ для проведення експертизи, а тому судом не встановлено що можуть бути перешкоди з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в даному питанні.
Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (ч.1ст.173 КПК України).
Обов'язок доведення необхідності застосування цього засобу забезпечення та цілі накладення арешту на майно перед слідчим суддею покладено на прокурора, слідчого.
Застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна повинно мати законні підстави та мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.
Суд вважає, що докази які долучені слідчим до клопотання, не надають можливості здійснити такий висновок.
Так, вжиті ним заходи та процесуальні дії не дають достатніх підстав для накладення арешту на нерухоме майно (будинок загальною площею 159,6 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 3210500000:09:060:0025, що належить ОСОБА_4 ).
Слідчий суддя, вирішуючи питання про арешт вказаного у клопотанні майна, згідно ст.173 КПК України, враховує зазначені в клопотанні підстави для арешту, наслідки арешту майна для власників та приходить до висновку, що підстави, на які посилається слідчий для застосування такого виду забезпечення кримінального провадження є завчасними, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 100, 170-174, 376 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання слідчого слідчого відділу Бориспільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_3 , в кримінальному провадженні №12019110100000483, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.03.2019 року, за ознаками злочину, передбачених ч. 2 ст. 192 КК України, про арешт нерухомого майна (будинок загальною площею 159,6 кв.м., житловою площею 84,8 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці 3210500000:09:060:0025, що належить ОСОБА_4 ), - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена прокурором, захисником та підозрюваним до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом п'яти днів з моменту оголошення ухвали.
Оголошення повного тексту ухвали слідчого судді здійснено 03.12.2019 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1