Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/13160/19
2-з/357/270/19
іменем України
03 грудня 2019 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Орєхов О. І. розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни, третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
25.11.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни, третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.11.2019 року про реєстрацію права власності на квартиру під номером АДРЕСА_1 , за ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», внесеного державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Оленою Євгеніївною, номер запису про право власності 34014369;
- поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру під номером АДРЕСА_1 , внесеного на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер: 17553435 від 28.11.2014 року, ОСОБА_2 , Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора, Білоцерківський міський нотаріальний округ, Київська область, запис про право власності 7860145;
- стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
29.11.2019 року позивачем ОСОБА_1 було подано до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області заяву про забезпечення вищевказаного позову, в якій остання просила накласти арешт на квартиру під АДРЕСА_1 , що належала ОСОБА_1 , та на даний час зареєстрована за ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на підставі рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.11.2019 року, внесеного Державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Оленою ОСОБА_3 , номер запису про право власності 34014369, до вирішення спору; заборонити ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», його працівникам, представникам, іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї з квартири під АДРЕСА_1 А до вирішення спору по суті.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» набуло право власності на квартиру під АДРЕСА_1 А без достатніх правових підстав. Так, 24 квітня 2008 року між ВАТ КБ «Надра» та батьком заявниці ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 330/П/33/2008/840, згідно якого Банк зобов'язався надати Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) у сумі 58 159.39 дол. США в порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою: «Житлові рішення».
Відповідно до п. 2 1. в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Позичальник уклав з банком договіріпотеки нерухомого майна - двохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , що належала на праві власності ОСОБА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Заявниця ОСОБА_1 , як дочка померлого, у порядку спадкування за законом, стала власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за законом від 28.11.2014 р., посвідченого державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області Федорякою О.C., реєстровий № 2-2636 та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
15 травня 2019 року через електронний майданчик електронної торгової системи dgf.pffozorro.sale було здійснено продаж даного активу ПАТ «Комерційний банк «Надра» - права вимоги за кредитним договором № 330/П/33/2008/840 від 24.04.2008 р. із забезпеченням (квартирою) - лот F51GL42596. Відповідно до Протоколу електронного аукціону № UA-EA-2019-03-19-000140-b переможцем електронного аукціону став учасник ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП». За результатами проведеного аукціону був укладений Договір № 330/11/33/2008/840 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором від 06.06.2019 р.
Зазначений договір був укладений в той час, коли діяла заборона (забезпечення позову) організаторам (операторам, електронним майданчикам) відкритих торгів (аукціонів, «Голландського» аукціону), адміністраторам торгової системи ProZorro.Продажі, Державному підприємству «ПРОЗОРРО.ПРОДАЖІ», а також будь-яким іншим фізичним чи юридичним особам вчиняти будь-які дії, направлені на оформлення результатів аукціону № UA-EA-2019-03-19-000140-b від 15.05.2019 року щодо продажу права вимоги за кредитним договором №330/П/33/2008/840 від 24.04.2008 р., укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_4 , а також приймати, оформляти та передавати будь-які документи, пов'язані з предметом торгів, зокрема вносити зміни до Державного реєстру іпотек щодо відомостей про Іпотекодержателя за договором іпотеки від 24.04.2008 року, посвідченим Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою, реєстровий №1-2002, на час розгляду справи №357/5375/19 до набрання законної сили постановленим судовим рішенням, відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду по справі № 357/5375/19 від 22 травня 2019 року.
Тобто при наявності конкретної заборони на вчинення будь-яких дій щодо оформлення результатів аукціону було укладено договір відступлення прав вимог за кредитним договором.
05.11.2019 р. ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» без будь-яких попереджень та погоджень, переоформив на себе права власності на квартиру під АДРЕСА_1 .
Згідно з даних Єдиного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником Квартири, що була предметом іпотеки, у даний час є ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» на підставі Рішення про державну реєстрацію та їх обтяжень від 05.11.2019 р., внесеного Державним реєстратором Томилівської сільської ради Білоцерківського району, Київської області Науменко Оленою ОСОБА_3 , номер запису про право власності 34014369.
Такі дії реєстратора та банку є неправомірними, та вчинені всупереч Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.
18 листопада 2019 р. заявником було одержано Лист-вимогу про виселення із приміщення від 05.15.019 р.
На даний час є реальна загроза тому, що ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» навмисно переведе (продасть, перереєструє) право власності на зазначену квартиру на інших осіб, а також ,що працівниками ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» буде здійснено спробу фізичного проникнення в квартиру з вибиванням дверей, спроба незаконного виселення мешканців квартири, погроз та інше.
Також існує загроза того, що ОСОБА_1 як законного власника квартири можуть викинути на двір.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, що в свою чергу, позбавить її права на ефективний захист порушених прав, захист прав вірогідних покупців, оскільки, у випадку незастосування заходів забезпечення позову, послідуючого продажу нерухомого майна та послідуючого задоволення позовних вимог, може призвести до неможливості відшкодування збитків такого покупця, понесених у зв'язку із купівлею спірної квартири.
Таким чином, вважає, що вжиття заходів забезпечення позову є необхідним з метою охорони її матеріально-правових інтересів, які гарантують за позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого, а також забезпечення позову спрямоване на недопущення ускладнення чи неможливість виконання рішення, застереження щодо спричинення шкоди позивачу та третім особам, потенційним покупцям.
Суд, розглянувши заяву про забезпечення позову, приходить до висновку, що така заява підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1-2 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії, встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Частина 3 ст. 150 ЦПК України передбачає, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, чи майнових наслідків заборони відповідачу, іншим особам здійснювати певні дії.
Частина 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд (суддя), розглядаючи заяву про забезпечення позову, має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановлені зазначеної відповідальності слід врахувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд може брати до уваги інтереси не тільки позивача, та й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Аналіз наведених норм діючого законодавства призводить до висновку, що забезпечення позову можливе лише при наявності між сторонами спору та наявності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.
Частиною 10 вказаної постанови передбачено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.
Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен, чиї права та свободи, визнанні в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть, якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Крім того, правова позиція Верховного Суду України підтверджує необхідність при застосуванні такого способу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно конкретизувати його дію, тобто вказувати саме про заборону на відчуження, що повинно виключити можливість обмеження права користування нерухомим майном у повному обсязі.
Тим самим застосування такого арешту у вигляді заборони на відчуження стосуватиметься конкретного нерухомого майна і поширюватиметься не лише на відповідача, а й усіх «причетних» до його можливого відчуження суб'єктів.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 5, 6 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З наданих до суду матеріалів, вбачається, що між позивачем та відповідачами дійсно існує спір щодо квартири АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що заявлений позивачем такий вид заходів забезпечення позову як накладення арешту на квартиру, передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної цивільної справи. Таке забезпечення позову, виходячи з предмету спору, можна вважати співмірним із заявленими вимогами.
Необхідність обрання такого виду забезпечення позову як накладення арешту на вищевказану квартиру є обґрунтованою, оскільки порушено права позивача, і звернення з заявою про забезпечення позову здійснено з метою його захисту. Відповідач має реальну можливість розпорядження квартирою на власний розсуд до ухвалення рішення у справі, може вчиняти дії щодо його поділу та об'єднання, а за певних умов і відчуження іншим особам.
Отже, невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на вищевказану квартиру, може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду та ефективний захист прав позивача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», його працівникам, представникам, іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї з квартири під АДРЕСА_1 , то в цій частині вказана заява задоволенню не підлягає, так як такі вимоги не є співмірними з предметом позову.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у національному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно з нормою ст. 319 ЦК власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Отже, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Такий вид забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, суд вважає, що буде достатнім для ефективного захисту.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Як передбачено ч. 7 ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов'язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Слід зазначити, що ухвала суду про забезпечення позову згідно з ст. 258 ЦПК України є видом судового рішення, яке відповідно до ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України є обов'язковим для виконання всіма державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами на всій території України.
А відтак, вимогу ст. 157 ЦПК України про те, що ухвала про забезпечення позову виконується в порядку, встановленому для виконання судових рішень, можна цілком обґрунтовано розглядати як загальну вимогу про обов'язковість судових рішень, встановлену ст. 124 Конституції України та ст. 18 ЦПК України.
Таким чином, ухвала про забезпечення позову є обов'язковою до виконання всіма суб'єктами, кому вона адресована та кого вона стосується і повинна бути виконана цими суб'єктами самостійно.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 353-354 ЦПК України, п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процессуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», суд,-
Заяву позивача ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», державного реєстратора Томилівської сільської ради Білоцерківського району Київської області Науменко Олени Євгеніївни, третя особа: публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Надра» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Вжити заходи по забезпеченню позову, шляхом накладення арешту, а саме встановлення заборони на відчуження ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП» квартири АДРЕСА_1 .
В частині вимог про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «ЕС.ДІ.СІ.ГРУП», його працівникам, представникам, іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на виселення ОСОБА_1 та членів її сім'ї з квартири під АДРЕСА_1 А до вирішення спору по суті - відмовити.
Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Ухвала суду про забезпечення позову виконується негайно з дня її постановлення в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Направити примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам яких стосуються заходи забезпечення позову для негайного виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду надруковано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.
СуддяО. І. Орєхов