Справа № 357/12316/19
1-кп/357/1491/19
03.12.2019 м. Біла Церква
Білоцерківський міськрайонний суд Київської області:
у складі: головуючого - судді: ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 1 міста Біла Церква Київської області, кримінальне провадження за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Узин, Білоцерківського району Київської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області: ОСОБА_5 ,
представник потерпілого: ОСОБА_6 ,
обвинувачений: ОСОБА_3
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.
Судом визнано доведеним, що 13.03.2019 приблизно о 02.00 год., знаходячись на добовому чергуванні в 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області по вул. Заводській, 4 в м. Узин Білоцерківського району Київської області у ОСОБА_3 виник умисел на незаконне збагачення за рахунок чужого майна, шляхом крадіжки майна.
Реалізуючи свій злочинний намір ОСОБА_3 , скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу підійшов до автомобіля марки ГАЗ66, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився в гаражному приміщенні вказаної ДПРЧ, з якого здійснив крадіжку генератора марки Г-290, вартістю 4300 грн., який належить 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області. Після цього ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд.
Вказаними діями ОСОБА_3 спричинив 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області майнової шкоди на загальну суму 4300 грн.
Дії ОСОБА_3 підлягають кваліфікувати, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), тобто за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Вказаних висновків суд дійшов з урахуванням пояснень обвинуваченого, який будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_3 беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 185 КК України, розкаювався та пояснив, що дійсно він 13.03.2019 приблизно о 02.00 год., знаходячись на добовому чергуванні в 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області по вул. Заводській, 4 в м. Узин Білоцерківського району Київської області, підійшов до автомобіля марки ГАЗ66, державний номерний знак НОМЕР_1 , який знаходився в гаражному приміщенні вказаної ДПРЧ, з якого здійснив крадіжку генератора марки Г-290. Після цього з місця вчинення злочину зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, щиро каявся, зобов'язався відшкодувати завдану шкоду в повному обсязі, просив суворо не карати.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення просив суд визнати недоцільним дослідження доказів у частині обставин вчинення цього злочину, так як повністю погоджується з встановленими обставинами.
Покази обвинуваченого в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння ним змісту обставин, добровільності та істинності його позиції.
Представник потерпілого в судовому засіданні ОСОБА_6 цивільний позов підтримала, просила його задовольнити з підстав викладених в ньому.
Отже, за згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи, кваліфікацію кримінального провадження, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, суд, у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують його особу, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження та інших з метою правильної кваліфікації дій обвинуваченого, у відповідності до положень Кримінального кодексу України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, за вище встановлених обставин.
При цьому, з урахуванням, висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах відображеного у постанові Верховного Суду колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.03.2018 у справі № 521/11693/16-к, судом установлено, що обставини визнані судом у вироку як доведені, з числа регламентованих ст. 91 КПК України, у своїй сукупності підтверджуються процесуальними джерелами доказів, які передбачені ст. 84 того ж Кодексу, та містяться у матеріалах цього провадження, як наслідок, суд уважає, установленими усі обставини, що мають значення для кримінального провадження шляхом обсягу та порядку дослідження доказів на їх підтвердження, у порядку ст. 349 КПК України.
Стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
З огляду на наведене та у світлі формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 185 КК України, оскільки останній вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку).
Підстав у відповідності до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення, чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Мотиви призначення відповідного покарання.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами статей 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після його вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлені.
Також суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він раніше не судимий, під наглядом лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце проживання та реєстрації, що свідчить про те, що оточуюча його обстановка у сім'ї та побуті, виражає допустимі соціальні зв'язки. Крім цього суд враховує відношення обвинуваченого до вчиненого, який щиро каявся та зобов'язався відшкодував завдані збитки злочином, його поведінку під час та після вчинення злочинних дій та вважає за необхідне призначити покарання у виді штрафу, оскільки зазначене покарання буде необхідним та достатнім для його виправлення, яке можливе без ізоляції обвинуваченого від суспільства та попередження нових злочинів.
Таким чином, суд вважає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України дане покарання є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
Підстав для вирішення питань пов'язаних із запобіжним заходом відносно обвинуваченого немає з огляду на відсутність таких клопотань у учасників процесу та у світлі того, що відповідно до статей 22, 26 КПК України, суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами, які є вільними у використанні своїх процесуальних прав.
Запобіжний захід ОСОБА_3 під час досудового слідства не обирався.
Процесуальні витрати - в межах обвинувачення за ч. 1 ст. 185 КК України відсутні.
Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовується норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Цивільний позов у справі 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину в розмірі 4300 гривень, підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 368, 371, ч. 2 ст. 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 , визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає вісімсот п'ятдесят гривень.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь 5-ДПРЧ 1-ДПРЗ ГУ ДСНС України в Київській області матеріальну шкоду, завдану внаслідок вчинення злочину у розмірі 4300 гривень (чотири тисячі триста гривень).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після проголошення.
Суддя: ОСОБА_1