Справа № 357/13897/16-ц
2/357/3144/19
13 серпня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого Кошель Б. І.
при секретарі Тодосієнко О. А.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в м. Білій Церкві в залі суду №6 цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_4 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду з цивільним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення боргу.
Ухвалою суду від 19.12.2016 року відкрито провадження по зазначеній справі.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 12 078 400 грн. заборгованості за договором позики від 15.12.2015 року, яка складається з 10 032 000 грн. боргу, 2 046 400 грн. штрафу та судові витрати по справі. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 200 000 грн. заборгованості за договором позики та судові витрати.
Постановою Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 року заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07.02.2017 року та постанову Київського апеляційного суду від 23.01.2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою суду від 17.06.2019 року справу було прийнято до провадження судді Кошель Б.І. та призначено підготовче судове засідання.
13.08.2019 року представник відповідача подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договорів позики та поруки.
У підготовчому судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти прийняття зустрічного позову, посилаючись на недоцільність спільного розгляду з первісним позовом. Крім того, вважає дії представника відповідача зловживанням його процесуальними правами.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , подану зустрічну позовну заяву підтримав, просив приєднати її до сумісного розгляду із первісним позовом.
Відповідач ОСОБА_5 в підготовче судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.
Згідно ч. 4 ст. 49 ЦПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Відповідно до ч.2 ст.193 ЦПК України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.
Аналіз вказаної законодавчої норми зобов'язує суд приймати зустрічний позов до спільного розгляду з первісним не у будь-якому випадку, а лише за сукупності певних умов, а саме: обидва позови мають бути взаємопов'язані і спільний їх розгляд повинен бути доцільним.
Суд звертає увагу сторін, що провадження у даній справі відкрито ще у 2016 році, а сама справа на даний час залишається не розглянута, що порушує права сторін на розгляд справи по суті впродовж строків встановлених процесуальним законом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвненції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Вимоги за зустрічним позовом взаємопов'язані з первісним позовом, однак, з огляду на тривалість судового провадження, та завдання цивільного судочинства визначені у ст.2 ЦПК України, їх спільний розгляд є недоцільним, тому у прийнятті зустрічного позову необхідно відмовити.
При цьому, суд звертає увагу, що права відповідача на захист цивільного права, яке він вважає порушеним, може бути реалізовано шляхом звернення до суду з окремим позовом в порядку визначеним процесуальним законом.
Беручи до уваги те, що вирішення питання про прийняття в провадження зустрічного позову є правом суду, суд приходить до висновку про необхідність відмови відповідачу у прийнятті зустрічної позовної заяви до спільного розгляду, однак, це не позбавляє останнього права звернутись до суду із зазначеним позовом в загальному порядку.
На підставі викладеного, керуючись ст. 193 ЦПК України,
У прийнятті зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договорів позики та поруки - відмовити.
Роз'яснити що відмова у прийнятті зустрічної позовної заяви, не позбавляє права особи звернутись до суду із зазначеним позовом в загальному порядку.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та окремому оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяБ. І. Кошель