Справа № 286/2121/19
05 грудня 2019 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Білоусенко І. В.
з секретарем Максимець О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Овручі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Житомирській області, поліцейського роти №3 батальону Управління патрульної поліції в Житомирській області Оваденко Василя Юрійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху , -
04.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду, в якому просить постанову про адміністративне правопорушення серії ДП18 № 015750 від 22.06.2019 року скасувати, а в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП справу закрити, в частині притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, справу направити на новий розгляд до Управління патрульної поліції в Житомирській області, мотивуючи тим, що о 16 год. 19 хв., 21.06.2019 року, в м. Житомир на перехресті вулиці Миру та проспекту Миру, керуючи транспортним засобом під час повороту ліворуч позивач здійснив виїзд на перетин дорожньої розмітки 34.1.16.3, чим порушив пункт 34.1.16.3 ПДР України, при цьому не пред'явив реєстраційні документи та транспортний засіб та посіл ОСЦПВ власників колісних ТЗ п.2.4 ПДР України, тим самим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 122 та ч.1 ст. 126 КУпАП. Відносно нього було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДП18 №015750 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 та ч.1 ст.126 КУпАПта накладено стягнення у розмірі 455,00 грн.
Вину у вчиненні вказаних правопорушень не визнає, рішення вважає не обґрунтованим та незаконним. Вважає дану постанову незаконною та винесеною з порушенням норм процесуального права.
30.07.2019 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву про скасування постанови, в якому відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позову про скасування постанови та закриття провадження у справі.
19.11.2019 позивач надав відповідь на відзив відповідача, в якому вказав, що останній не надав суду всі наявні в нього належні та допустимі докази на підтвердженнязаконності оспорюваного рішення.
В судове засідання позивач не з'явився, але надав заяву щодо розгляду справи без його участі. Позовні вимоги викладені в позові підтримує.
Відповідач будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини своєї неявки суду не повідомив. У встановлений судом строк надав відзив на позов, в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених в ньому.
Відповідно ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У разі повторної неявки повідомленого належним чином відповідача в судове засідання, суд вирішує справу на підставі належних у ній доказів.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 22.06.2019 року інспектором роти №3 БУПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Оваденком В.Ю. винесено постанову серії ДП18 №015750, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за порушення вимог ч. 1 ст. 122 і ч. 1 ст. 126 КУпАП. З постанови вбачається, що о 16 год. 19 хв., 21.06.2019 року, в м. Житомир на перехресті вулиці Миру та проспекту Миру, керуючи транспортним засобом під час повороту ліворуч позивач здійснив виїзд на перетин дорожньої розмітки 34.1.16.3, чим порушив пункт 34.1.16.3 ПДР України, при цьому не пред'явив реєстраційні документи та транспортний засіб та посіл ОСЦПВ власників колісних ТЗ п.2.4 ПДР України. Від отримання постанови позивач відмовився.
Частиною 1 ст. 122 КУпАП встановлено, що Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
В силу ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно з п.1.1.ПДРУкраїни вони, відповідно доЗакону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно із п. 1.9 ПДР України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Так, пунктом 8.5.1 Правил дорожнього руху обумовлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
Відповідно до розділу 34 Правил дорожнього руху лінія 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
Згідно з пунктом 1 розділу 34 Правил дорожнього руху напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків позначаються лініями 1.1 та 1.16.1 - 1.16.3., де лінію 1.1 перетинати забороняється.
Слід зауважити, що поділ транспортних потоків протилежних напрямків, в тому числі на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху, позначення меж смуг руху за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку, позначається лініями горизонтальної розмітки відповідно до приписів встановлених розділом 34 Правил дорожнього руху.
Віповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, адміністративна відповідальність за вказаною частиною статті настає за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення визначений ст. 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
В свою чергу, згідно з п.1 ст. 247 КпАП України обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Однак посилання на жоден з цих доказів у оскаржуваній постанові не було.
Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 цього Закону поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом було переглянуто та досліджено диск із відеозаписом з нагрудного відеореєстратора, що може підтверджувати факт вчинення водієм порушення Правил дорожнього руху, наданий інспектором Оваденко В.Ю., але будь-яка інформація на ньому відсутня.
Відеозапис, поданий поліцією на підтвердження факту порушення водієм правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв'язку з тим, що оскаржувана постанова серії ДП18 №015750 про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.
Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова є протиправною, незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню.
Встановлені відповідачем у оскаржуваній постанові обставини, які стали підставою для висновку про порушення позивачем вимог ПДР України не відповідають дійсності. Інспектором при винесені постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується його висновок про скоєння позивачем адміністративних правопорушень, будь-які пояснення очевидців, які б підтвердили порушення позивачем ПДР, фото-, відеофіксація зазначеного порушення відсутні.
Статтями 245-246 КУпАП України встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Позиція сторін має бути визначеною юридично і доведеною безспірними доказами, якими в даній справі є конкретні документи та матеріали.
Позивач вважає, що в його діях, які кваліфікуються за ч. 1 ст. 122 КУпАП, відсутній склад правопорушення, адже відсутня суб'єктивна сторона вищевказаного адміністративного правопорушення, винних дій він не вчиняв, правил дорожнього руху не порушував.
Всупереч вимогам ст. 77 КАС України, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні пояснення свідків або інші докази, якими суб'єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення. В матеріалах справи відсутні докази (фото, відео), якими зафіксовано порушення позивачем п. 34 ПДР ,та, як наслідок, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові серії ДП18 №015750 від 22.06.2019 року та не підтверджується жодними іншими доказами.
З наданого суду відповідачем відеозапису також не вбачається порушення позивачем вимог п. 34 ПДР (порушення вимог розмітки проїзної частини доріг).
Що стосується позовних вимог в частині необґрунтованості притягнення до адміністративної відповідальності по ч.1 ст.126 КУпАП.
Сторонами не заперечується факт не пред'явлення позивачем, на вимогу відповідача, полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Позивач посилається на те, що ця вимога є незаконною та безпідставною.
Відповідно до "Правил дорожнього руху України" п.2.1 - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Згідно п.2.4 Правил на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: a) пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Стаття 126 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка").
Об'єктом даного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Кожен водій транспортного засобу повинен мати при собі та пред'явити для перевірки посадовими особами поліції перелічені документи: посвідчення водія відповідної категорії, талона на нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а так само поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"). На вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог ПДР України і передати для перевірки зазначені документи.
Об'єктивна сторона правопорушення - керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки вказані документи.
Вищезазначені правопорушення вчиняються у формі бездіяльності.
Згідно п.21.2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо - транспортних пригод.
Пунктами 21.3, 21.4 вказаного Закону передбачено, що при використанні транспортного засобу в дорожньому русі особа, яка керує ним, зобов'язана мати при собі страховий поліс (сертифікат).
Страховий поліс пред'являється посадовим особам органів, визначених у пункті 21.2 цієї статті, на їх вимогу.
У разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду №465/6677/16-а від 21 листопада 2018 року.
Виходячи з того, що відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем п. 34 ПДР (порушення вимог розмітки проїзної частини доріг), то суд дійшов висновку про неправомірність вимоги відповідача до позивача про пред'явлення полісу обов'язково страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , а позивач, в свою чергу, не був зобов'язаний виконувати дану вимогу, і тому в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.126 КУпАП, за не пред'явлення для перевірки полісу (договору) обов'язкового страхування цивільно-правовоївідповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка).
Положення ст. 7 КАС України передбачає, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
На думку суду позиція відповідача у даній справі не є доведеною, оскільки не підтверджена належними та допустимим доказами наявності події та складу адміністративного правопорушення, яке інспектор поліції вважав встановленим у постанові серії ДП18 №015750 від 22.06.2019.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення є необґрунтованою та такою, що не відповідає нормам КУпАП. При розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ДП18 №015750 від 22.06.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 та ч.1 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення підлягає скасуванню.
Згідно ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сторони в процесі повинні подати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Суд зазначає, що в адміністративних справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини.Презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, суд приходить до висновку щодо недоведеності відповідачем, всупереч ч.2 ст.77 КАС України, правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, а тому оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ДП18 № 015750 від 22.06.2019 не може вважатись правомірною та підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Керуючись, ст.ст. 7, 9, 121,126, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 6, 19-20, 77,90,286 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовано не в автоматичному режимі серії ДП18 № 015750 від 22.06.2019 року, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн. та закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Овруцький районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: І. В. Білоусенко