Справа № 277/1023/19
Номер рядка звіту 47
іменем України
"04" грудня 2019 р. смт Ємільчине
Ємільчинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого-судді: Греська В.А.
при секретарі с/з Сорока М.М.
з участю позивачки ОСОБА_1
представника позивачки ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Ємільчине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна подружжя, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просила визнати вантажний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, та причіп до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на відповідача, спільною сумісною власністю подружжя, стягнути з відповідача на її користь 1/2 вартості автомобіля DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, та причепу до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , вказані вище автомобіль та причіп залишити у власності відповідача.
Вимоги мотивує тим, що з відповідачем 15.08.2008 року зареєструвала шлюб, який рішенням Солом'янського районного суду м. Київ від 29.03.2019 року розірвано.
Позивачка зазначила, що за час спільного проживання відповідач придбав вантажний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, та причіп до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , однак запевняв, що він на нього не оформлений, оскільки за нього потрібно сплатити кошти. Дані кошти сплачувалися із сімейного бюджету. Під час розгляду справи про розірвання шлюбу позивачка дізналася, що відповідач зареєстрував на себе автомобіль ще в жовтні 2016 року.
Позивачка вважає, що має право на 1/2 частину вартості автомобіля.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, зазначивши, що дійсно з 15.08.2008 року по 29.03.2019 року перебував у зареєстрованому шлюбі з позивачкою. Однак з позивачкою разом проживав лише до липня 2014 року. З цього часу з позивачкою проживав окремо, спільного господарства не вели, будь-яких відносин з нею не підтримував. З 05.01.2015 року почав спільно проживати із ОСОБА_5 . За час спільного проживання ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_6 . У квітні 2016 року звертався до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який йому 11.05.2016 року було повернуто. 21.11.2017 року Солом'янським районним судом м. Києва прийнято рішення про стягування з нього на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліментів. Позивачка обґрунтовувала свої вимоги тим, що вона з ним проживає окремо, шлюбних відносин не підтримує. З 01.11.2017 року по квітень 2019 року разом із ОСОБА_5 та сином ОСОБА_6 проживали однією сім'єю в АДРЕСА_1 . На даний час проживають в м. Житомирі.
Крім того відповідач зазначив, що спірний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та напівпричіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , за довіреністю взяв в експлуатацію для вантажоперевезень у ОСОБА_8 . Даний напівпричіп придбав 06.10.2016 року за свої кошти та співмешканки ОСОБА_5
Автомобіль DAF придбав 24.07.2018 року за зібрані ним кошти та його цивільної дружини ОСОБА_5
Позивачка зазначила вартість транспортних засобів у розмірі 300 тис. грн., яка нічим не підтверджена та не відповідає дійсності.
Відповідач вважає, що його колишня дружина ОСОБА_1 ніякого відношення до придбання напівпричіпа та автомобіля не має і дані транспортні засобі не є їх спільним майном, що підлягає поділу.
Представник позивачки надала суду відповідь на відзив, в якій зазначила, що доводи представника відповідача про місце проживання відповідача ОСОБА_3 не підтверджені належними доказами та не спростовують наявність спільного майна, оскільки кошти на придбання автомобіля з причіпом витрачалися ще задовго до проживання відповідача з новою дружиною. Відповідач витрачав кошти не на утримання спільної дитини та сім'ї, а на виплату вартості спірного майна.
Додані до відзиву копії договорів найму взагалі не мають відношення до ОСОБА_3 , так само як і надані квитанції, жодним чином не спростовують позовних вимог.
Представник позивачки зазначила, що відповідач придбав вантажний автомобіль DAF, р/н НОМЕР_1 , та причіп до нього, р/н НОМЕР_2 , ще під час спільного проживання з позивачкою. Кошти на утримання, ремонт та виплату вартості автомобіля вкладалися із спільного сімейного бюджету. Відповідач весь час запевняв, що автомобіль не оформлений на нього, оскільки потрібно сплатити за нього кошти. Доводи представника відповідача про витрати на ремонт автомобіля не відносяться до предмета позову. Відповідачем не надано копії свідоцтва про право власності на автомобіль, а тому відповідачем не доведено, що право власності на автомобіль ним оформлено лише в 2019 році. Відповідач купував автомобіль, сплачуючи за нього частинами, без укладання договору купівлі-продажу, тому точну вартість автомобіля разом з причепом встановити не можливо. Ціна автомобіля зазначена, виходячи з ціни за аналогічні автомобілі в мережі інтернет.
Позивачка в судовому засіданні пояснила, що з відповідачем не проживає з 2014 року, але у телефонному режимі спілкувалася з ним. Відповідач їй пояснював, що постійно перебуває у відрядженнях. До 2016 року відповідач передавав кошти на утримання сина, а коли перестав надавати кошти звернулася до суду з позовом про стягування з нього на утримання дитини аліментів. Рішенням суду з 2017 року з відповідача стягуються аліменти на утримання сина. Коштів на придбання автомобіля і причіпа не надавала, але вважає, оскільки перебувала в зареєстрованому з відповідачем шлюбі має право на 1/2 вартості автомобіля, причіпа. Згоди на придбання автомобіля і причіпа відповідач не просив і вона її не надавала.
Відповідач пояснив суду, що з 2014 року до даного часу з позивачкою не проживає. З січня 2015 року постійно проживає з ОСОБА_5 . За час спільного проживання в них народилася дитина. Після залишення, в 2014 році, сім'ї телефонував позивачці та спілкувався з нею, сином. До 2016 року перераховував кошти на утримання сина, а після цього було прийнято рішення про стягування з нього аліментів на утримання сина і він згідно рішення сплачує аліменти. З позивачкою з 2014 року до даного часу взагалі не зустрічався, будь-яких коштів на придбання автомобіля, причіпа вона не надавала. Кошти на придбання автомобіля, причіпа надавала ОСОБА_5 , з якою проживає, а також взяв позику в сумі 2500 доларів США у її сестри ОСОБА_9 Автомобілем почав користуватися з 2014 року, але використовував інший причіп. У 2016 році придбав причіп за кошти в сумі 1000 доларів США, а автомобіль придбав у 2018 році за кошти в сумі 5000 чи 5500 доларів США.
Свідок ОСОБА_10 пояснила суду, що в 2019 році стало відомо від позивачки, що вона з відповідачем розірвали шлюб. До цього часу говорили, що відповідач у постійних відрядженнях і за ним сумує дитина. Спілкувалася по телефону з відповідачем, якого з 2014 чи можливо 2015 року взагалі не бачила та не зустрічалася.
У суді свідок ОСОБА_11 показала, що є рідною сестрою позивачки і відомо, що з 2014 року сторони не проживають разом. Говорили, що відповідач постійно у відрядженні. Сестра говорила, що відповідач не надає їй кошти на утримання дитини і просить потерпіти, оскільки заробляє гроші на придбання автомобіля.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_12 , ОСОБА_13 показали, що з січня 2015 року по жовтень 2017 року відповідач із ОСОБА_5 проживали в них на квартирі, яку їм надали з умовою проведення ремонту та проведенням оплати комунальних послуг. Вони постійно ходили до них на квартиру, оскільки відповідач проводив ремонт квартири, попередньо узгоджуючи умови та порядок проведення. Відповідач перераховував на картку ОСОБА_12 кошти на придбання будівельних матеріалів. Ремонт проводив сам. Коли приходили, траплялися випадки, що відповідач був у відрядженні але майже завжди був вдома. За час спільного проживання у відповідача з ОСОБА_5 народилася спільна дитина.
Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що з січня 2015 року проживає із відповідачем, який до цього з середини 2014 року проживав взагалі в автомобілі, на якому працював, по жовтень 2017 року в м. Києві на квартирі у ОСОБА_14 З 2017 року проживають у м. Житомирі. За час спільного проживання в них народилася дитина. Проживаючи разом, вели спільний сімейний бюджет. Відповідач мав велике бажання придбати автомобіль і вона зняла кошти в сумі біля 23200 грн., які надала йому, а також позичили у сестри Наталі 2500 доларів США. Позивачка знала, що у відповідача є інша сім'я, оскільки то він, то вона періодично переказували кошти на утримання їх сина. У квитанції зазначався відправник коштів. Позивачка ніяких коштів на придбання автомобіля, причіпа не надавала. Їх шлюб носив лише формальний характер. Автомобіль та причіп вважає своєю спільною власністю із відповідачем, оскільки придбали за час спільного проживання, ведення спільного господарства. Відповідач, залишаючи позивачку, поставив її про це до відома, залишив від квартири ключі.
Згідно заяви ОСОБА_9 у квітні 2016 року ОСОБА_3 взяв у неї борг в сумі 2500 доларів США для придбання та ремонту напівпричіпа.
Вислухавши пояснення сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, докази і пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ксерокопії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.08.2008 року сторони 15.08.2008 року зареєстрували шлюб. Від даного шлюбу мають сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 04.08.2009 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29.03.2019 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 15.08.2008 року Солом'янським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану ГТУЮ у м. Києві за актовим записом №1139, - розірвано.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру транспортних засобів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є власником автомобіля DAF, моделі 85.400 АТІ, 1997 р. в., зареєстрований 24.07.2018, та причепу SCHMITZ, моделі S 01, 1995 р. в., дата реєстрації 06.10.2016.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ч.1 ст.61 СК України).
Згідно ст.63 СК України дружина та чоловік мають рівні права володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Пленум Верховного Суду України в Постанові № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначив у п.22, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Відповідно до ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Статтею 71 СК України передбачено, що якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2,3 ст.325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Із свідоцтва про народження серії НОМЕР_5 , виданого 22.03.2016 року слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_15 , батьком якого є ОСОБА_3 , матір'ю - ОСОБА_5 .
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.05.2016 року стверджується, що ОСОБА_3 звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, який даною ухвалою повернуто позивачу, у зв'язку з не усуненням недоліків.
21.11.2017 року Солом'янським районним судом м. Києва прийнято рішення про стягування з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_16 Позивачка обґрунтовувала вимогу тим, що вона з відповідачем проживає окремо, стосунків не підтримують, син проживає разом з нею та перебуває на її утриманні.
З договору найму від 01.11.2017 року слідує, що орендодавець ОСОБА_17 здала, а орендар ОСОБА_5 отримала в найм двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .
Згідно довіреностей від 20.11.2014 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_3 експлуатувати та продати належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії САО НОМЕР_6 напівпричіп PACTON, реєстраційний номер НОМЕР_7 , а також належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 автомобіль марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_9 . Строк дії довіреностей три роки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_10 ОСОБА_3 є власником напівпричепу бортового тентованого марки SCHMITZ моделі S 01, реєстраційний номер НОМЕР_2 , дата реєстрації 06.10.2016 року.
Згідно довіреності від 30.05.2018 року ОСОБА_8 уповноважив ОСОБА_3 експлуатувати та продати належний йому на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_8 автомобіль марки DAF, модель 85.400, реєстраційний номер НОМЕР_9 . Строк дії довіреностей три роки.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ серії НОМЕР_11 ОСОБА_3 є власником вантажного автомобіля марки DAF моделі 85400 АТІ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 24.07.2018 року.
Згідно абзацу 3 п.30 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року якщо за час окремого проживання подружжя після фактичного припинення шлюбних відносин спільне майно його членами не придбавалося, суд відповідно до ч. 6 ст. 57 СК може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте кожним з них за цей період та за вказаних обставин, і провести поділ тільки того майна, що було їхньою спільною власністю до настання таких обставин.
В Постанові від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 Верховний Суд зазначив, що тлумачення ст.60 СК України свідчить, що законом встановлено про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Суд прийшов до висновку, що в судовому засіданні відповідач спростував презумпцію спільності права власності з позивачкою на автомобіль, причіп, придбаний ним в період шлюбу з позивачкою і вважає, що сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення його до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17.
Тлумачення норм сімейного законодавства свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Ч.ч. 2, 4 ст.3 СК України передбачено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
В судовому засіданні встановлено, що сторони починаючи з 2014 року разом не проживали, спільного господарства не вели, шлюбних відносин не підтримували, автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був ними спільно нажитим, був придбаний за кошти відповідача та проживаючої з ним ОСОБА_5 в період 2016 та 2018 років, що не оспорює сама позивачка.
Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доводи позивачки про те, що під час спільного проживання відповідач придбав вантажний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та причіп, реєстраційний номер НОМЕР_2 , спростовуються поясненнями відповідача, показаннями свідків та іншими, дослідженими в судовому засіданні, доказами.
Ухвалою судді Ємільчинського районного суду від 26.09.2019 року було задоволено заяву позивачки про забезпечення позову та накладено арешт на вантажний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та причіп до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.9 ст.158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
На підставі викладеного, Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, Постанови Верховного Суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17, ст.ст. 3, 60, 63, 68, 70, 71 СК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 158, 247, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання вантажного автомобіля DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, та причепу до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованих на відповідача, спільною сумісною власністю подружжя, стягнення з відповідача на її користь 1/2 вартості автомобіля DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору, та причепу до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , та залишення вказаних автомобіля та причепу у власності відповідача - відмовити за безпідставністю позовних вимог.
Скасувати арешт на вантажний автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , білого кольору та причіп до нього, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований на ОСОБА_3 , та повернути останньому.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Ємільчинський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя /підпис/
Копія вірна:
Суддя: В. А. Гресько