Справа № 573/1937/19
Номер провадження 2/573/529/19
05 грудня 2019 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: Свиргуненко Ю. М.,
за участю секретаря: Федорченко Г. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Білопілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Бойко Оксана Іванівна про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,
16 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її матір ОСОБА_2 . Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували в колективній власності АПТЗТ «Річківське», на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчене сертифікатом серії СМ №0161147 від 03 лютого 1997 року, виданим на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 11 січня 1997 року за №11. На день смерті матері разом з нею були зареєстровані та проживали її син ОСОБА_3 та чоловік ОСОБА_4 . Таким чином, останні фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , але юридично не оформили. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько, ОСОБА_4 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат - ОСОБА_3 . Після смерті останнього, за її заявою нотаріусом заведена спадкова справа №49/2017 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна. Разом з тим, у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка належала ОСОБА_2 та яку брат фактично успадкував після смерті останньої, але юридично не оформив, їй відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа. Посилаючись на викладені вище обставини, ОСОБА_1 просить визнати за нею в порядку спадкування за законом після смерті брата, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землях, які перебували в колективній власності АПТЗТ «Річківське», на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, посвідчене сертифікатом серії СМ №0161147 від 03 лютого 1997 року, виданим на підставі розпорядження голови Білопільської районної державної адміністрації від 11 січня 1997 року за №11 на ім'я ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 22 жовтня 2019 року відкрито провадження у справі за вказаним вище позовом та призначено її до підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а. с. 28-29).
Ухвалою від 14 листопада 2019 року підготовче засідання в справі закрите. Справу призначено до розгляду по суті. З Сумського обласного державного нотаріального архіву витребувано належним чином завірену копію спадкової справи відносно ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 59-60).
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує (а. с. 81).
Представник відповідача - Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області у судове засідання не з'явився. Сільський голова надіслав листа про розгляд справи без участі їх представника, проти позову не заперечують (а. с. 82).
Третя особа - приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Бойко О. І. у судове засідання не з'явилася, надіслала заяву про розгляд справи без її участі (а. с. 79).
У зв'язку з неявкою сторін, третьої особи суд розглядає справу без їх участі, на підставі наявних доказів, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Повно, всебічно і об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності за своїм внутрішнім переконанням, з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Річки Білопільського району Сумської області померла мати позивача ОСОБА_2 (а. с. 4-7).
Після смерті останньої відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, у землях, які перебували в колективній власності АПТЗТ «Річківське», посвідчене сертифікатом серії СМ №0161147 від 03 лютого 1997 року, виданим на підставі розпорядження Білопільської районної державної адміністрації від 11 січня 1997 року №11 (а. с. 22).
За інформацією Річківської сільської ради, ОСОБА_2 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом з чоловіком ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , свекрухою ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 та онуком ОСОБА_6 . Заповіт від імені померлої виконавчим комітетом Річківської сільської ради не посвідчувався (а. с. 21).
31 березня 2000 року завідувачем Білопільською державною нотаріальною конторою за заявою ОСОБА_4 заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_2 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом на грошові внески в Ощадбанку (а. с. 84).
Згідно з п. п. 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2003 року цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
У пунктах 1, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом.
Згідно з положеннями ст. ст. 524, 525 ЦК УРСР, який діяв на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , спадкоємство здійснювалося за законом і за заповітом. Часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.
Таким чином, враховуючи, що спадщина відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосуванню до правовідносин щодо прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 підлягають норми ЦК УРСР, які діяли на той час.
Відповідно до ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги були, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги відносилася також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускалося прийняття спадщини під умовою або застереженням. Визнавалося, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо протягом шести місяців з дня відкриття спадщини він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном та (або) подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини (ч. 1 ст. 548, ч. 1, ч. 2 ст. 549 ЦК УРСР).
Згідно з п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 18 червня 1994 року (в редакції від 25 травня 1997 року), яка діяла на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_2 , доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном могла бути, зокрема, довідка виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним.
Тобто, спадкоємець, який постійно безпосередньо проживав із спадкодавцем на день його смерті, вважався таким, що відповідно до ст. 549 ЦК УРСР фактично прийняв спадщину.
Таким чином, враховуючи встановлені фактичні обставини справи та виходячи з вищенаведених положень законодавства, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що спадщину після смерті ОСОБА_2 , у тому числі й право на земельну частку (пай), яке є предметом звернення до суду з даним позовом, фактично прийняли в рівних частинах її чоловік ОСОБА_4 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини та син ОСОБА_3 шляхом постійного проживання з спадкодавцем на день смерті, які є спадкоємцями першої черги за законом.
Крім того судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Річки Білопільського району Сумської області помер батько позивача - ОСОБА_4 (а. с. 5-6, 50).
Згідно з довідкою Річківської сільської ради від 02 грудня 2019 року ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований та проживав у АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 . Заповіт від імені померлого виконкомом Річківської сільської ради не посвідчувався (а. с. 68).
Відповідно до інформаційної довідки з Спадкового реєстру від 31 жовтня 2019 року спадкова справа після ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , не заведена (а. с. 39).
Разом з цим судом також встановлено, що ОСОБА_3 , який був рідним братом позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 9, 12).
За інформацією Річківської сільської ради ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 був зареєстрований та проживав один за адресою: АДРЕСА_1 . Заповіт від імені ОСОБА_3 виконавчим комітетом Річківської сільської ради не посвідчувався (а. с. 51).
За заявою позивача ОСОБА_1 приватним нотаріусом Білопільського районного нотаріального округу Бойко О. І. 02 лютого 2017 року заведена спадкова справа №49/2017 після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , зареєстрована в Спадковому реєстрі за №60183245, та позивачу видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частину спадкового майна (а. с. 43-48).
За загальними правилами про спадкування, передбаченими ст. ст. 1216, 1218, 1220 Цивільного кодексу України 2003 року, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
В силу положень ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за законом має право прийняти спадщину шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини чи подачі до нотаріальної контори або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяви про прийняття спадщини.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, ОСОБА_3 як спадкоємець першої черги за законом прийняв спадщину після смерті батька ОСОБА_4 шляхом постійного проживання з спадкодавцем на день смерті, але юридично свої спадкові права не оформив. У подальшому позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину після смерті рідного брата ОСОБА_3 шляхом подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини і є його єдиним спадкоємцем другої черги за законом.
Відповідно до ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року право на земельну частку (пай) може бути об'єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними у п. 11 постанови «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що в порядку спадкування за законом після смерті брата позивач має право на земельну частку (пай) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах, розташовану на території Річківської сільської ради, у землях, які перебували у колективній власності АПТЗТ «Річківське», посвідчене сертифікатом серії СМ №0161147, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 03 лютого 1997 року на підставі розпорядження від 11 січня 1997 року №11 на ім'я ОСОБА_2 , яке ОСОБА_3 успадкував за законом після смерті останньої.
Згідно з п. 3.5 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» №24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року, у разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) видача нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачена. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
З матеріалів справи вбачається, що 11 жовтня 2019 року ОСОБА_7 , діючи в інтересах ОСОБА_1 за довіреністю, зверталася до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на вказане спадкове майно, однак, їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа на право на земельну частку (пай), яке є предметом звернення до суду з даним позовом (а. с. 24).
Оскільки позивач не може отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину за законом на право на земельну частку (пай), яке залишилося після смерті ОСОБА_3 , її право підлягає захисту судом.
Згідно з ст. 55 Конституції України права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право кожної фізичної або юридичної особи на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Захист цивільних прав це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Відповідно до ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. «а» ч. 3 ст. 152 Земельного Кодексу України.
Таким чином, враховуючи, що позивач прийняла спадщину після смерті брата ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , але у зв'язку з втратою правовстановлюючого документа - сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0161147 від 03 лютого 1997 року, не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню. При цьому суд відмічає, що визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай) не порушує права, свободи чи охоронювані законом інтереси інших осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55 Конституції України, ст. ст. 524, 525, 529, 548, 549 ЦК УРСР 1960 року, ст. ст. 16, 1216, 1218, 1220, 1261, 1268-1270 ЦК України, ст. 152 ЗК України, ст. 3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року, п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81, 141, 258, 263-265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Білопільським РВ УМВС України в Сумській області 29 грудня 1999 року до Річківської сільської ради Білопільського району Сумської області, ЄДРПОУ 04390239, юридична адреса: Сумська область, Білопільський район, с. Річки, вул. Центральна, 6, третя особа: приватний нотаріус Білопільського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Сумській області Бойко Оксана Іванівна, юридична адреса: Сумська область , Білопільський район , смт. Улянівка, вул. Центральна, 5/2, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовільнити.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом після смерті рідного брата, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на земельну частку (пай) розміром 2,97 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) у землях, які перебували у колективній власності АПТЗТ «Річківське», посвідчене сертифікатом серії СМ №0161147, виданим Білопільською районною державною адміністрацією 03 лютого 1997 року на підставі розпорядження від 11 січня 1997 року №11 на ім'я ОСОБА_2 .
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду.
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом зазначеного строку до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя